Рішення

від 22.04.2013 по справі 916/589/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2013 р.Справа № 916/589/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ПРОСТІР";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО"

про стягнення 155642,88грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Котова Ю.Ю.- представник за довіреністю №1803-1 від 18.03.13р.;

Від відповідача: Мазурик Б.А.- представник за довіреністю №7 від 01.11.12р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ПРОСТІР", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФРЕШ ФУД АГРО " про стягнення заборгованості у розмірі 155642,88грн., а саме: основного боргу у розмірі 154500грн., 3%річних у розмірі 190,48грн., та пені у розмірі 952,40грн.

Відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

18.04.2013р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи, для встановлення дійсності товаротранспортних документів, правильності їх складання та засвідчення повноважними представниками позивача та відповідача у процесі виконання договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.04.2012р..

Суд, розглянувши клопотання відповідача вважає відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Ст. 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 1.1 розділу ІІІ Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 N 144/5) із змінами та доповненнями основними завданнями економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є: визначення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення; визначення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг; визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів; визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток; визначення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" ( із змінами та доповненнями) де вказується, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Отже, клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи не відповідає вимогам діючого законодавства та подано з порушенням вищевказаних норм права.

Також, 18.04.2013р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про витребування письмових доказів, а саме оригіналів товаротранспортних документів.

Суд, розглянувши клопотання відповідача вважає відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Як стверджує представник позивача, на адресу відповідача були повторно направлені оригінали товаротранспортних документів, що підтверджується претензією (вих.2801 від 28.01.13р.), а також підтверджує належне виконання умов договору № 200412 від 20.04.12р., а саме п. 4.3.

Про отримання відповідачем зазначеної претензії з документами згідно додатку свідчить чек від 29.01.13р. про відправлення цінного листа та опис вкладення цінного листа.

Позивачем вдвічі були надіслані оригінали товаротранспортних документів і тому листом №1903-1 від 19.03.2013р. позивач звернувся до відповідача з проханням про відновлення деяких товаротранспортних документів.

Таким чином, суд відмовляє представнику відповідача в задоволенні клопотання про витребування письмових доказів, а саме оригіналів товаротранспортних документів, в зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

20 квітня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ-Простір» (далі за текстом - ТОВ «ВКФ-Простір» або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ФУД АГРО» (далі за текстом - ТОВ «ФРЕШ ФУД АГРО» -відповідач) було укладено договір № 200412 на перевезення вантажів автомобілим транспортом (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору від 20.04.12 р. в порядку та на умовах, визначених ним, позивач (перевізник) зобов'язався доставити ввірений йому відповідачем (замовником) або вантажовідправником вантаж в пункт призначення в межах України та видати цей вантаж повноважним особам, що мають право на його отримання, а відповідач зобов'язався оплатити за перевезення вантажу погоджену сторонами суму, що зазначена у заявці на перевезення вантажу, що є невід'ємною частиною договору.

За період з 10.11.12 р. по 20.11.12 р. позивач здійснив для відповідача перевезення вантажів, що підтверджується заявками, товаротранспортними накладними, актами виконаних робіт та рахунками на загальну суму 154500грн.

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.4. Договору за кожне здійснене перевезення Замовник (відповідач) сплачує Перевізнику (позивачу) суму, що погоджена та підтверджена в транспортній заявці, що є невід'ємною частиною договору, а також відшкодовує інші погоджені затрати Перевізника при здійсненні ним перевезення. Розрахунки за договором здійснюються Сторонами в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Замовника на рахунок Перевізника, при цьому, всі банківські затрати і комісії у зв'язку з таким перерахуванням сплачуються Замовником. Замовник на підставі виставленого Перевізником рахунку протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання документів, що підтверджують належне виконання Перевізником своїх обов'язків по договору, зобов'язаний сплатити Перевізнику вартість перевезення. Коригування сум ; за здійсненні послуги може збільшуватись чи зменшуватись на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт.

Після здійснення кожного перевезення позивач надавав відповідачу ТТН, рахунки, акти виконаних робіт та податкові накладні.

Крім того, претензією від 28.01.13 р. позивач повторно направив відповідачу всі вищезазначені документи.

Зазначена претензія була отримана ТОВ «ФРЕШ ФУД АГРО» 08.02.13 р. за адресою його фактичного місцезнаходження, що підтверджується чеком від 29.01.13р. про відправлення цінного листа та опис вкладення цінного листа

На зазначену претензію позивач отримав відповідь № 06 від 12.02.13 р., в якій відповідач зазначив, що у зв'язку з проблемами зберігання вирощеної продукції та дуже низьким рівнем її продажу він не зміг своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами та партнерами належним чином, але незважаючи на це, ТОВ «ФРЕШ ФУД АГРО» зобов'язується виконати свої зобов'язання перед ТОВ «ВКФ-Простір» за договором від 20.04.12 р. найближчим часом у повному обсязі.

Таким чином, відповідач визнав заборгованість за договором від 20.04.12 р. зазначену у претензії.

До того ж, листом № 349 від 14.12.12 р. відповідач вже обіцяв погасити заборгованість за графіком: до 16.01.13 р. - 54500,00 грн., до 28.01.13 р. - 100000,00 грн..

Крім того, за період з 01.11.12 р. по 13.12.12 р. сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків, за яким відповідач підтвердив заборгованість у розмірі 154500 грн.

Отже, сума боргу за неналежне виконання договору року складає 154500грн..

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основного боргу у розмірі 154500грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3%річних у розмірі 190,48грн. та пені у розмірі 952,40грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає задовольнити позовні вимоги позивача повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона, (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником вантаж; до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „ФРЕШ ФУД АГРО" , у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 154500грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 190,48грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „ФРЕШ ФУД АГРО", заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 190,48грн., підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФРЕШ ФУД АГРО" пені в розмірі 952,40грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п. 5.3.5 Договору від 20.04.12 р. у випадку порушення строків оплати вартості послуг, передбачених договором, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості прострочених послуг за кожну добу прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент пред'явлення вимог

В зв'язку з порушенням строків оплати, на підставі п. 5.3.5 договору відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахована пеня у розмірі 952,40грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 952,40грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються, так як спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю " ВКФ "ПРОСТІР " до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю " ФРЕШ ФУД АГРО " про стягнення заборгованості основного боргу у розмірі 154500грн., 3%річних у розмірі 190,48грн., та пені у розмірі 952,40грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3112,86грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " ФРЕШ ФУД АГРО " (67600, Одеська область, Біляївський р-н, м. Біляївка, вул. Комінтерна, 141, код ЄДРПОУ 37410708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ПРОСТІР" (54046, м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 8-а, код ЄДРПОУ 24779755) основний борг у розмірі 154500грн., 3%річних у розмірі 190,48грн., пеню у розмірі 952,40грн.. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3112,86грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.04.2013р.

Суддя Літвінов С.В.