Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-12566/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-12566/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна» до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в л е н о:

У листопаді 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна» (далі - ТОВ «Нектон-Україна») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача ДПІ у Московському районі м.Харкова від 05.10.2012 року № 000126220, яким на підставі акту перевірки №1872/2220/33606728 від 19.09.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 371 812,50 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 297 450,00грн.. за штрафними санкціями - 74 362,50грн., посилаючись на хибність висновків перевірки, проведеної відповідачем, щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року позовні вимоги підприємства задоволені, скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №№ 000126220 від 05.10.2012 року.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Окрім того, підстави для визнання недійсності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Металторгзаправка» відсутні, угоди між позивачем та контрагентами укладені відповідно до норм діючого законодавства.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Нектон-Україна» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим органом з на підставі наказу від 22.08.2012 року №774, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, згідно із ст.78 ст.79 Податкового кодексу України проведено перевірку ТОВ «Нектон-Україна»(код ЄДРПОУ 33606728) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Металторгпоставка»(код ЄДРПОУ 34389024) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

За даними перевірки встановлено, що податковий кредит з ПДВ ТОВ «Нектон-Україна» сформований за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Металторгпоставка», який проведено на підставі угод, що мають ознаки фіктивності.

В акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення платником податків п. п. 198.4. п. 198.3 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року на суму 297450,00грн.

На підставі висновків акту перевірки підприємства позивача ДПІ у Московському районі м.Харкова прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення № 000126220 від 05.10.2012 року.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ТОВ «Нектон-Україна» має документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, ДПІ не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача своїх зобов'язань по сплаті податку не тягне відповідальності та негативних наслідків щодо останнього. Укладені правочини між позивачем і контрагентами є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2012 року між позивачем та ТОВ «Металторгпоставка» (код 34389024) було укладено Договір поставки №7/02-12 від 07.02.2012р., відповідно до умов якого ТОВ «Металторгпоставка» зобов'язується здійснити поставку стопорного клапану (корпус клапану Б-365-34СБ4А) для турбіни К-160-130, а позивач зобов'язаний оплатити та прийняти поставлений товар. На виконання умов укладеного договору позивачем була здійснена передплата у розмірі 1 784 700,00грн., в т.ч. ПДВ 297450,00грн. платіжним дорученням №104 від 29.02.2012р.

В підтвердження отримання передплати постачальник ТОВ «Металторгпоставка» на виконання вимог ст.ст. 187, 201 ПКУ виписав податкову накладну №22 від 29.02.2012 року, яку згідно до приписів ст.201.10 ПКУ постачальник повинен був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, що й було зроблено постачальником: податкова накладна була зареєстрована в ЄДРПН за №9012136972. Право на податковий кредит у позивача виникло на підставі п. 198.1 ст.198 ПК України, а датою виникнення такого права стала згідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг.

Між ТОВ «Нектон-Україна» та ТОВ «Металторгпоставка» в лютому 2012 року була здійснена одна господарська операція, а саме: позивач зробив передплату на виконання вимог Договору поставки №7/02-12 від 07.02.2012р. Ця господарська операція підтверджена усіма необхідними первинними документами: платіжне доручення №104 від 29.02.2012р.. виписка банку позивача за 29 лютого 2012 року, податкова накладна №22 від 29.02.2012р.

Згідно п.4.2 Договору поставки від 07 лютого 2012 року №7/02-12 та п.2 Специфікації до цього договору сторони домовилися що поставка товару постачальником буде здійснюватися на умовах СРТ відповідно Міжнародним правилам тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000 за адресою: м.Харків, пр.-т 50річчя СРСР, 151, згідно яких постачальник зобов'язався поставити товар за зазначеною адресою, при цьому до вартості товару вже входила вартість перевезення до визначеного місця. У відповідності до п.4.3 Договору датою поставки є дата відмітки про отримання товару Покупцем, яка вказана в товаросупровідних документах.

На виконання умов Договору поставки, 19 листопада 2012 року здійснена поставка товару за адресою, вказаною в договорі поставки, в підтвердження поставки сторони договору підписали видаткову накладну №19/11-1 від 19 листопада 2012 року.

За адресою: м.Харків, пр.-т 50річчя СРСР, 151 знаходиться підприємство, з яким позивачем було укладено Договір на виконання робіт №19112012 від 19 листопада 2012 року відповідно до якого підприємство-підрядник брав на себе зобов'язання по остаточній збірці товару, який був отриманий позивачем від постачальника за Договором поставки від 07.02.2012 року №7/02-12. Товар був переданий підприємству підряднику за Актом №1 приймання-передачі комплектуючих від 19.11.2012 року

Таким чином, ТОВ «Нектон-Україна» належним чином оформлено всі первинні фінансово - господарські відносини з контрагентами, позивачем надано первинні документи, які повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами, надані документи не мають дефектів форми, змісту або походження,документи не суперечать вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, судом правомірно встановлено, що виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи договором, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими первинними документами, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до норм Податкового кодексу України судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч.3 ст.2 КАС України відносно забезпечення обгрунтованості власних висновків, та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Що стосується висновків акту ДПІ у Московському районі м.Харкова №1872/2220/33606728 від 19.09.2012 року про недійсність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Металторгпоставка», то такий висновок ґрунтується на припущеннях, оскільки податковим органом під час проведення перевірки не досліджувалась первинна документація підприємства, яка стосується його господарських взаємовідносин з позивачем. Акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували факт нікчемності правочину. Судова колегія погоджується з висновками першої інстанції, що Угоди між позивачем та вказаними контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді, підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було, в Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року по справі №2а-12566/12/2070 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15 квітня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова