Ухвала

від 07.09.2016 по справі 2а-12566/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Київ К/800/23658/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року

у справі № 2-а-12566/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна»

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нектон-Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001262220 від 05 жовтня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0001262220 05 жовтня 2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Нектон-Україна», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Нектон-Україна» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Металторгпоставка» за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, за результатами якої був складений акт № 1872/2220/33606728 від 19 вересня 2012 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року на суму 297450,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував податковий кредит лютого 2012 року по господарських операціях з ТОВ «Металторгпоставка» (згідно договору поставки № 7/02-12 від 07 лютого 2012 року стопорного клапана для турбіни), оскільки: на адресу відповідача надійшов акт Індустріальної ОДПІ від 19 червня 2012 року № 386/22-207/34389024 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Металторгпоставка» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року», в якому було вказано про: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Металторгпоставка» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів; в період відпрацювання вказаного товариства місцезнаходження самого товариства та директора цього товариства - ОСОБА_1 встановлено не було, у товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про те, що угоди, укладені ТОВ «Металторгпоставка» з іншими суб'єктами господарювання, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

05 жовтня 2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001262220, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Нектон-Україна» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1371812,50 грн., у тому числі: 297450,00 грн. - за основним платежем, 74362,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту лютого 2012 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Металторгпоставка» товарів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з пункту 2.9 акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу, викладені в акті Індустріальної ОДПІ від 19 червня 2012 року № 386/22-207/34389024 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Металторгпоставка» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року».

Разом з цим, пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

В свою чергу, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарської операції з поставки ТОВ «Металторгпоставка» позивачу стопорних клапанів для турбіни підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: платіжним дорученням, випискою банку, податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортною-накладною (арк. справи 41-43, 131-132), з урахуванням того, що придбані у ТОВ «Металторгпоставка» товарно-матеріальні цінності в подальшому були реалізовані позивачем іншому суб'єкту господарювання (арк. справи 45-49).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Карась

---

А.О. Рибченко