Рішення

від 11.04.2013 по справі 5011-4/8839-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/8839-2012 11.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІАТ»

До Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ

«Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Третя особа Служба автомобільних доріг у Київській області

про стягнення 75 367,11 грн.

Головуючий суддя Борисенко І.І.

Судді Трофименко Т.Ю.

Ващенко Т.М.

Представники:

Від позивача Сібільова О.В. - предст. по дов.

Від відповідача Кібець С.В. - предст. по дов.

Від третьої особи Майданік В.В. - предст. по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 66280,35 грн. заборгованості за надані послуги, 4109,38 грн. 3% річних, 4639,62 грн. штрафу, а всього 75367,11 грн. заборгованості за договором № 55-15 від 25.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. провадження у справі №5011-4/8839-2012 було зупинено до вирішення пов'язаною з нею справи №5011-70/13909-2012.

11.03.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "СІАТ" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 5011-4/8839-2012р., оскільки 10.12.2012 Господарським судом міста Києва було винесено рішення у справі № 5011-70/13909-2012, яким позовні вимоги ТОВ "СІАТ" задоволені повністю, визнано недійсним п. 11.1 Договору про надання послуг з експлуатаційного утримання, поточного (планово-попереджувального) ремонту та пусконаладжувальних робіт автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування у Київській області (послуги з системи управління дорожнім рухом та стану покриття на магістральній автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, км 18+000-км -260) в частині слів "після надходження фінансування від замовника - Служби автомобільних доріг у Київській області".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. провадження у справі №5011-4/8839-2012 було поновлено, розгляд справи призначено на 11.04.2013р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 11.04.2013.

Представник служби автомобільних доріг у Київській області надав письмові пояснення відносно заявлених позовних вимог від 11.04.2013р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 між Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Генпідрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІАТ» (Субпідрядником) було укладено договір № 55-15 про надання послуг з експлуатаційного утримання, поточного (планово-попереджувального) ремонту та пусконаладжувальних робіт автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування у Київській області (послуги з системи управління дорожнім рухом та стану покриття на магістральній автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, км 18+000-км 53-260).

На підставі вказаного договору ТОВ «СІАТ» було надано послуги з експлуатаційного утримання, проведення ремонтних та пусконаладжувальних робіт автомобільних доріг.

У відповідності до п. 3.2 Договору, вартість послуг визначається як фактична вартість виконаних та прийнятих Генпідрядником та Замовником послуг.

Згідно положень п. 12.1 Договору, приймання-передача закінчених послуг оформляється актом приймання-передачі (за формою КБ-2в) за участю Замовника - Служби автомобільних доріг в Київській області та філії Київське ДЕУ (за підписом головного інженера філії Київське ДЕУ, який підтверджує фізичні обсяги та якість робіт), які обслуговують автомобільні дороги, де виконуються послуги субпідрядною організацією, відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію.

Субпідрядником було надано послуги, про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, підписані Замовником, Генпідрядником та Субпідрядником № 6_2-1_ПД_КБ2 на суму 34750,42 грн. та № 9_2-1_ПД_КБ2 на суму 32882,59 грн., всього на суму 67633,01 грн.

Відповідно до п. 96 постанови КМУ № 668 від 01.08.2005 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», підписання актів приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 1.1розрахунки за виконані послуги здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-3,КБ-2в), за винятком послуг ген підряду.

Згідно п. 11.6 Договору, розрахунки за виконані послуги з Субпідрядниками, у разі їх залучення генпідрядником, здійснюються Генпідрядником.

За вказані послуги не було сплачено.

Відповідно до п. 11.7 Договору, послуги генпідряду складають 2 % від договірної ціни робіт.

Враховуючи необхідність виокремлення 2% за послуги генпідряду, заборгованість Відповідача складає 66280,35 грн.

Сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.03.2012.

На час розгляду справи розрахунки за надані послуги не проведені.

Суду доведено, що 19.04.2012 через канцелярію ДП «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було здано вимогу про погашення заборгованості. Відповідач на дану вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 ст. 837 ЦК України визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

В ч. 1 ст. 838 ЦК України зазначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що Субпідрядником було надано послуги з експлуатаційного утримання центрального управляючого пункту і автоматизованої системи управління дорожнім рухом та стану покриття на магістральній автомобільній дорозі М-03 Київ - Харків - Довжанський, про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, підписані Замовником, Генпідрядником та Субпідрядником № 6_2-1_ПД_КБ2 на суму 34750,42 грн. та № 9_2-1_ПД_КБ2 на суму 32882,59 грн., всього на суму 67633,01 грн.

Однак, Відповідачем за вказані послуги не було сплачено.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором № 55-15 у сумі 66280,35 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 337,76 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4 109,38 грн. за порушення строків виконання та штрафу в розмірі 4639,62, відповідно до п.2 ст.231 ГК України, задоволенню не підлягають з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді штрафу за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача штрафу в сумі 4639,62 грн. та пені в сумі 4109,38 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача зазначений штраф, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг),.з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача 4639,62 грн. штрафу та 4109,38 грн. пені задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 66 280,35 грн. основного боргу та 337,76 грн. 3% річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 66 280,35 грн. основного боргу, 337,76 грн. 3% річних. В частині стягнення штрафу та пені суд відмовляє з вищевикладених підстав.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-а, код ЄДРПОУ 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІАТ» (61000, м. Харків, вул. Семиградська, 36, код ЄДРПОУ 24673554) 66 280 (шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 35 коп. основного боргу, 337 (триста тридцять сім) грн. 76 коп. 3% річних, 1 424 (одну тисячу чотириста двадцять чотири) грн. 34 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині вимоги про стягнення штрафу та пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.І.Борисенко

Суддя Т.Ю.Трофименко

Суддя Т.М.Ващенко

Повне рішення складено: 19.04.2013р.