Постанова

від 22.04.2013 по справі 816/1103/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1103/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представників позивача - Тимошенко Т.О., Никитчука С.М.,

представника відповідача - Нальотова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Емальхімпром" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнати протиправним та скасувати рішення № 0013532301/1950 від 03 грудня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що правомірність віднесення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої під час придбання у ТОВ "Монолітбудкомплект" послуг у вересні 2011 року, підтверджено належними документами (податковими накладними, товаро-транспортними накладними, рахунками та документами, що підтверджують подальше використання отриманих послуг), складеними відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач також наголошує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, наголошував, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає вимогам чинного законодавства внаслідок того, що податковим органом виявлено порушення позивачем податкового законодавства, що полягає у завищенні позивачем задекларованих показників у рядках 10.1 та 17 Декларації за вересень 2011 року, а саме: платником зменшувались поточні податкові зобов'язання на суми податку, нараховані на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Монолітбудкомплект", діяльність якого носить ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Емальхімпром" 04 червня 1997 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 24829068) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, 20 квітня 2011 року зареєстровано зміну найменування вказаної юридичної особи (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 360836 (а.с. 120). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 29 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки 30 жовтня 2012 року складено акт № 4514/21-209/24829068 (а.с. 65-79), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.201 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185 , пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 9 164,00 грн за вересень 2011 року.

На підставі акта перевірки від 30 жовтня 2012 року № 4514/21-209/24829068 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року № 0013532301/1950 (а.с.80), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 164,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 291,00 грн.

20 грудня 2012 року не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Полтавській області з первинною скаргою від 20.12.2012 №182 /а.с.81/.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Полтавській області про продовження строку розгляду первинних скарг від 04.01.2013 № 20/10/10.2-07 продовжено строк розгляду первинної скарги позивача до 21.02.2013 /а.с.82/.

18.01.2013 рішенням Державної податкової адміністрації в Полтавській області податкове повідомлення рішення від 03 грудня 2012 року № 0013532301/1950 залишено без змін, а первинну скаргу позивача без задоволення /а.с.83-88/.

30.01.2013 ПАТ "Емальхімпром" звернулось до Державної податкової служби України з повторною скаргою №15 на вище зазначене податкове повідомлення - рішення /а.с.89/.

21.02.2013 рішенням Державної податкової служби України № 2694/6/10-2115 податкове повідомлення - рішення від 03 грудня 2012 року № 0013532301/1950 залишено без змін, а повторну скаргу ПАТ "Емальхімпром" без задоволення /а.с.90-94/.

ПАТ "Емальхімпром", вважаючи висновки, викладені в акті від 30 жовтня 2012 року № 4514/21-209/24829068, упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органу щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 03 грудня 2012 року № 0013532301/1950, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органу, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, стали відомості акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 березня 2012 року № 506/22-2/34979064 про те, що господарська діяльність контрагента позивача ТОВ "Монолітбудкомплект" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаного підприємства витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ "Емальхімпром" (Замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (Постачальник) 16 вересня 2011 року укладено договір поставки б/н (а.с. 139) згідно умов якого Постачальник зобов'язується відпустити фритту марки 25С (Продукцію) згідно заявки Замовниках.

На підставі вищевказаного договору контрагентом позивача ТОВ "Монолітбудкомплект" 19 вересня 2011 року здійснено поставку Товару у кількості 3 тонн фритти, вартість якого склала 54984,00 грн. (в.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 560 від 19 вересня 2011 року (а.с. 134) та податковою накладною № 109 від 16 вересня 2011 року (а.с. 133), а також товарно-транспортною накладною від 19 вересня 2011 року, що підтверджує факт перевезення товару на адресу ПАТ "Емальхімпром" /а.с.138/.

Після отримання товару від ТОВ "Монолітбудкомплект" позивачем у власній лабораторії було встановлено відповідність отриманого товару (фритти) показникам якості, які необхідні для даного товару з метою подальшого використання в господарській діяльності, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься витяг з журналу випробувань вхідної сировини (фритти) (а.с.213).

Копією банківської виписки з розрахункового рахунка позивача, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 136), підтверджено, що на підставі рахунка позивач оплатив визначений цим документом товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, а на підставі накладних та видаткових накладних належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента. Крім того, зазначений факт підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача, за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011року по рахунку № 631 /а.с.150-152/.

В подальшому товар, поставлений ТОВ "Монолітбудкомплект" оприбутковано на складі ПАТ "Емальхімпром" та використано позивачем в процесі емалювання труб, що є основною господарською діяльністю позивача, що підтверджується накладною на переміщення товару зі складу сировини та матеріалів до цеху емалювання (а.с. 212), витягом з матеріального звіту за вересень-жовтень 2011 року (а.с. 140-145). Видатки фритти марки 25С в процесі емалювання труб підтверджується витягами з виробничих звітів за вересень-жовтень 2011 року (а.с. 146-149), актом витрат матеріалів для емалювання труб (а.с.214), актом списання матеріалів на пасту для зварювання емальованих труб (а.с.215). Необхідність використання фритти в технологічному процесі емалювання труб позивач обґрунтовував наявними технічними умовами для труб та сполучень сталевих емальованих (а.с. 186-206). Таким чином, позивачем було використано в господарській діяльності отриману фритту під час емалювання труб наданих контрагентами, яке ним здійснювалося на замовлення таких контрагентів та шляхом реалізації продукції власного виробництва, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткові накладні за спірний період (а.с. 216-237).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Монолітбудкомплект") підтверджується договором, видатковою та податковою накладними, оборотно-сальдовими відомостями, виписками з розрахункового рахунка позивача та товарно-транспортною накладною, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ у ТОВ "Монолітбудкомплект" реальним. Судом встановлено, що умови вищезазначеної угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочину між вказаним суб'єктами господарювання нереальним - відсутні.

Посилання податкового органу на наявність акта перевірки відносно контрагента позивача, у якому встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Монолітбудкомплект" (контрагентом позивача) та його контрагентами за спірний період, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства виходячи з наступного.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентами, що стала підставою для формування витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у постачальника товар безпосередньо у власній господарській діяльності. Зазначений факт судом оцінюється як логічний та послідовний з урахуванням того, що оброблення металів та нанесення покриття на метали (КВЕД-2010 25.61) є одним з основних видів господарської діяльності підприємства позивача (а.с. 121).

Судом встановлено, що контрагент позивача на момент укладення договору та складення первинних бухгалтерських документів значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пунктів 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентом позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПАТ "Емальхімпром".

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем первинних бухгалтерських документів, складених його контрагентом на підтвердження підстав включення до складу витрат сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача та беручи до уваги вимоги статей 185, 198 та 201 Податкового кодексу України суд погоджується із правомірністю задекларованих позивачем показників у рядках 10.1 та 17 Декларації за вересень 2011 року, а саме з включенням до податкового кредиту за вересень 2011 року суми 9 164, 00 грн по податковим накладним виписаним ТОВ "Монолітбудкомплект" за даний період.

Суд вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів, що укладені між ПАТ "Емальхімпром" та ТОВ "Монолітбудкомплект" неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року наголошено на такому: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід Держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з викладеним слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і судом фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і положеннями статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0013532301/1950.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" витрати у вигляді судового збору у розмірі 114,55 гривень.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський