Ухвала

від 11.06.2013 по справі 816/1103/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 816/1103/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Никитчук С.М.

представника відповідача Нальотова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. по справі № 816/1103/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

22 квітня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0013532301/1950.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невірне застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування заявлених вимог, відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ "Монолітбудкомплект" є нікчемними в силу ст. 215, ст. 203, ст. 228 ЦК України та не створюють юридичних наслідків для позивача, оскільки є такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з удаваною метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Наведене, на думку заявника, свідчить про неправомірне формування позивачем за наслідками фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Монолітбудкомплект" податкової звітності з податку на додану вартість в частині заявленого податкового кредиту за період, що перевірявся.

У запереченнях на апеляційну скарзі Публічне акціонерне товариство "Емальхімпром" просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року, посилаючись на законний та обґрунтований характер оскаржуваного рішення суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем включено до складу податкового кредиту за звітний період вересень 2011 року суму податку на додану вартість, сплачену за договором з ТОВ "Монолітбудкомплект" на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, а також відповідно до договорів, укладених з метою здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Емальхімпром", які визначені в акті від 30.10.2012 року №4514/22-209/24829068, встановлено в тому числі порушення позивачем підпункту 14.1.201 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 9 164,00 грн. за вересень 2011 року.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Емальхімпром" (Замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (Постачальник) 16 вересня 2011 року укладено договір поставки б/н (а.с. 139) згідно умов якого Постачальник зобов'язується відпустити фритту марки 25С (Продукцію) згідно заявки Замовника.

Позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду вересня 2011 року включено суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів від контрагента ТОВ "Монолітбудкомплект".

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача ТОВ "Монолітбудкомплект" 19 вересня 2011 року здійснено поставку Товару у кількості 3 тонн фритти, вартість якого склала 54984,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 560 від 19 вересня 2011 року (а. с. 134) та податковою накладною № 109 від 16 вересня 2011 року (а. с. 133), а також товарно-транспортною накладною від 19 вересня 2011 року, що підтверджує факт перевезення товару на адресу ПАТ "Емальхімпром" (а.с.138).

Після отримання товару від ТОВ "Монолітбудкомплект" позивачем у власній лабораторії було встановлено відповідність отриманого товару (фритти) показникам якості, які необхідні для даного товару з метою подальшого використання в господарській діяльності, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься витяг з журналу випробувань вхідної сировини (фритти) (а.с.213).

Копією банківської виписки з розрахункового рахунка позивача, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 136), підтверджено, що на підставі рахунка позивач оплатив визначений цим документом товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, а на підставі накладних та видаткових накладних належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента. Крім того, зазначений факт підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача, за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011року по рахунку № 631 (а.с.150-152).

В подальшому товар, поставлений ТОВ "Монолітбудкомплект" оприбутковано на складі ПАТ "Емальхімпром" та використано позивачем в процесі емалювання труб, що є основними видом господарської діяльності позивача, що підтверджується накладною на переміщення товару зі складу сировини та матеріалів до цеху емалювання (а.с. 212), витягом з матеріального звіту за вересень-жовтень 2011 року (а.с. 140-145). Видатки фритти марки 25С в процесі емалювання труб підтверджується витягами з виробничих звітів за вересень-жовтень 2011 року (а.с. 146-149), актом витрат матеріалів для емалювання труб (а.с.214), актом списання матеріалів на пасту для зварювання емальованих труб (а.с.215). Необхідність використання фритти в технологічному процесі емалювання труб позивач обґрунтовував наявними технічними умовами для труб та сполучень сталевих емальованих (а.с. 186-206).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Монолітбудкомплект" при оформленні податкової накладної на виконання договору з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкова накладна складена належним чином, містить всі необхідні реквізити, підписана уповноваженою особою та скріплена печаткою.

До того ж, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за вересень 2011 року сум ПДВ, сплачених в ціні товарів за договором з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі про те, що договір між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" є нікчемним в силу ст.ст. 215, 203, 228 Цивільного кодексу України у зв'язку з порушенням публічного порядку, його суперечність інтересам держави та суспільства, вчинення з удаваною метою - ухилення від сплати податків третіх осіб, є безпідставними.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів, а також визнання їх недійсними, унормовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Між тим, ст. 228 ЦК України, з урахуванням змін внесених Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, які набрали чинності з 01.01.2011 року, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма ч. 3 ст. 228 ЦК України кореспондується з нормами ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

З наведеного вбачається, що з 01.01.2011 року, правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, виключені з кола нікчемних правочинів та їх віднесено законодавцем до оспорюваних.

Зміст наведеної норми ст. 228 ЦК України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається у апеляційній скарзі, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів вважає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Крім того, відповідачем не доведено факт наявності у позивача умислу на укладення правочину з ТОВ "Монолітбудкомплект" з метою, що завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, що могло би бути підставою для визнання його судом недійсним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. по справі № 816/1103/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.