Постанова

від 23.04.2013 по справі 5006/42/40б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 5006/42/40б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача, за участю: сторони не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХарківської об'єднаної Державної податкової інспекції на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.03.2013 та ухвалугосподарського суду Донецької області від 15.11.2012 у справі№5006/42/40б/2012 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Право" провизнання банкрутом, В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Право" звернулось до господарського суду з заявою у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про порушення справи про його банкрутство.

Постановою господарського суду Донецької області від 26.06.2012 у справі №5006/42/40б/2012 (суддя: Попов О.В.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Право" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Маншиліну Г.О.; зобов'язано ліквідатора виконати вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.11.2012р. у справі №5006/42/40Б/2012 (суддя: Попов О.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Право". Ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Право", провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2013 (судді: Геза Т.Д., Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі Харківська об'єднана Державна податкова інспекція просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх судових інстанцій, справу направити до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу № 29-02/12 від 29.02.2012 загальних зборів учасників ТОВ "Право" прийнято рішення про ліквідацію товариства, призначено ліквідаційну комісію.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.11.2012р. у справі №5006/42/40Б/2012 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Право" порушена справа про банкрутство відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Донецької області від 26.06.2012р. боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Право" визнано банкрутом відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 26.09.2012р. та призначено ліквідатором банкрута - голову ліквідаційної комісії Маншиліну Г.О.

12.10.2012р. за підсумками проведення ліквідаційної процедури ліквідатором надано до суду першої інстанції звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс. За результатами розгляду вказаного звіту ліквідатора, винесена ухвала господарського суду Донецької області від 15.11.2012р., якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника. Ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Право", провадження у справі припинено.

Донецький апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та залишив постанову господарського суду Донецької області від 15.11.2012 без змін.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані ухвала суду першої та постанова апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Частиною 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом про банкрутство.

Згідно із ч.3 ст.60 ГК України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Зі змісту ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації такого повідомлення.

В ч. 1 ст. 111 ЦК України законодавець встановив, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України

Відповідно до абз. 29 ч. 2 ст. 17 цього ж Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу № 29-02/12 від 29.02.2012 загальних зборів учасників ТОВ "Право" прийнято рішення про ліквідацію товариства, призначено ліквідаційну комісію.

Однак, докази про внесення державним реєстратором запису щодо прийнятого рішення засновниками про припинення юридичної особи до ЄДР в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, проміжний ліквідаційний баланс банкрута станом на 15.05.2012 суперечить приписам ч. 1 ст. 111 ЦК України, тому що не містить відомостей про склад майна юридичної особи, що ліквідується (не зазначено конкретно майно та його вартісна оцінка), переліку пред'явлених кредиторами вимог (не зазначено найменування конкретно кожного кредитора, підстави та сума кредиторських вимог), а також немає відомостей про результати їх розгляду (визнання боржником кредиторських вимог або їх відхилення з зазначенням конкретних сум та причин їх відхилення). Вказані відомості можуть бути зазначені як додатки або розшифровки до конкретної строки ліквідаційного балансу.

Крім того, в Бюлетені державної реєстрації №207(7) 2012р., в порушення ст. 60 ГК України, не вказаний порядок та строк звернення кредиторів з заявами (претензіями) до боржника.

У справі відсутні докази повідомлення боржником всіх відомих кредиторів.

При розгляді судом першої інстанції заяви голови ліквідаційної комісії про визнання ТОВ "Право" банкрутом, суду належало з'ясувати питання щодо безспірності кредиторських вимог, оскільки в заяві про порушення справи про банкрутство вказано про те, що на підставі аналізу власного бухгалтерського обліку боржника з'ясована заборгованість перед ТОВ "НОТЕС А.С." у сумі 146200,00 грн. та ПП "ПРОДЕКС" у сумі 500000,00 грн.

Крім того, в порушення вимог Податкового та Господарського кодексів України боржником не надано акту перевірки податковим органом щодо повноти та своєчасності сплати податків і зборів до бюджету стосовно відомостей, зазначених боржником у проміжному ліквідаційному балансі.

Ліквідатором не були також з'ясовані обставини наявності у боржника рухомого та нерухомого майна в м. Харкові та Харківські області, оскільки за адресою в Донецькій області ТОВ "Право" зареєструвалося лише перед зверненням до суду із заявою на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про порушення справи про банкрутство.

Таким чином, суд першої інстанції визнав боржника банкрутом без встановлення обставин справи, з якими чинне законодавство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство боржника за ст. 51 Закону про банкрутство, що ліквідується власником та визнання його банкрутом.

Крім того, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Право" господарський суд Донецької області в протоколі судового засідання від 15.11.2012 зазначив, що судове засідання оголошено відкритим об 10 год. 50 хв., а закритим об 10 год. 55 хв., що викликає сумнів та робить неможливим розгляд всіх необхідним матеріалів справи для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

На зазначені обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув і не дав їм ніякою оцінки, і не перевірив обставин щодо обгрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Право".

За таких обставин, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2013 та ухвалу господарського суду Донецької області від 15.11.2012 у справі про банкрутство ТОВ "Право" не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2013 та ухвалу господарського суду Донецької області від 15.11.2012 у справі №5006/42/40б/2012 скасувати.

Справу №5006/42/40б/2012 направити до господарського суду Донецької області на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.