Рішення

від 18.04.2013 по справі 919/210/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року справа № 919/210/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія",

ідентифікаційний код 36499654

(97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій",

ідентифікаційний код 36127359

(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, буд. 50)

про стягнення 221 706,40 грн,

Представники сторін:

позивач - Мозговий А.В. - представник, довіреність від 06.11.2012;

відповідач - явку повноважного представника не забезпечив.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій" (далі - відповідач) про стягнення 421 706,40 грн, з яких: 332 422,34 грн - заборгованість за товар, поставлений за Договором поставки № 695/554 від 21.09.2011; 3 570,62 грн - 3% річних; 17 831,53 грн - пеня; 67 881,91 грн - штраф.

Позовні вимоги з посиланням на статті 193, 229-232 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 549-552, 623-625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 695/554 від 21.09.2011 в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою від 25.03.2013 справу № 919/210/13-г прийнято до провадження суддею Головко В.О.; розгляд справи почато заново; судове засідання призначено на 18.04.2013.

Ухвалою суду від 18.04.2013 провадження у справі № 919/210/13-г в частині позовних вимог про стягнення 200 000,00 грн основного боргу припинено /том 2, арк. с. 90-91/.

Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 221 706,40 грн, з яких: 132 422,34 грн - заборгованість за товар, поставлений за Договором поставки № 695/554 від 21.09.2011; 3 570,62 грн - 3% річних; 17 831,53 грн - пеня; 67 881,91 грн - штраф.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову та інші витребувані судом документи не надав, у судові засідання 06.03.2013 та 18.04.2013 явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /том 1, арк. с. 118, 143; том 2, арк. с. 7-10/, в тому числі, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2, арк. с. 4-5/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, остання ухвала суду від 25.03.2013 про відкладення розгляду справи, яку надіслано за місцезнаходженням відповідача, повернулась до суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання" /том 2, арк. с. 7-10/.

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а подальше відкладення розгляду справи суперечить принципу вирішення спору протягом розумного строку та порушує відповідне право позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій" (Покупець) укладено Договір поставки № 695/554 (далі - Договір) /том 1, арк. с. 9-10/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець - своєчасно прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої (надалі - Продукція/Товар) в асортименті, партіями, згідно з накладними на умовах цього Договору. Погоджена Сторонами кількість, асортимент і ціна партії Продукції вказується в видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.9 Договору на Покупця покладено обов'язок оплатити кожну придбану за цим Договором партію Продукції не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту її передачі.

Пунктом 2.10 Договору визначено, що моментом передачі партії Продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на Продукцію є дата фактичного отримання Продукції, зазначена Покупцем в підписаній Сторонами видатковій накладній на дану Продукцію. У разі відсутності відмітки Покупця на примірнику видаткової накладної Постачальника про дату фактичного отримання Продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на Продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

Моментом виконання зобов'язання Покупця по оплаті Продукції вважається дата зарахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок Постачальника (п. 2.14 Договору).

Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2012. Строк дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю (п. 7.1 Договору).

Судом установлено, що Постачальник (позивач) виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, а саме поставив відповідачеві товар за період з 29.08.2012 по 22.10.2012 на загальну суму 339 409,56 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними /том 1, арк. с. 11-88/ та актами звірення взаємних розрахунків /том 1, арк. с. 89-94/.

Покупець (відповідач) прийняв товар, зазначений у вказаних накладних, про що свідчать підписи повноважних осіб відповідача на цих накладних, які скріплені штампом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій". В свою чергу, повноваження осіб, які отримували поставлений позивачем товар, підтверджені кільцевими довіреностями /том 1, арк. с. 99-109/.

На виконання умов Договору відповідач оплатив товар, поставлений позивачем у зазначений період, лише в сумі 6 987,22 грн , що підтверджується Довідкою банку про рух коштів за рахунком позивача /том 1, арк. с. 95-97/.

Таким чином, відповідач умови Договору в частині своєчасної і у повному обсязі оплати отриманого товару порушив, внаслідок чого у нього перед позивачем станом на день подачі позову утворилась заборгованість у сумі 332 422,34 грн (339 409,56 - 6 987,22), що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 363 за контрагентом ТОВ „ТД „Меркурій" /том 1, арк. с. 98/.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договір поставки № 695/554 від 21.09.2011 спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Утім, після подачі позову відповідач сплатив ще 200 000,00 грн, що підтверджується фіскальними чеками /том 2, арк. с. 18-86/, у зв'язку з чим провадження у справі у відповідній частині було припинено.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 132 422,34 грн (332 422,34 - 200 000,00).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору (господарські правовідносини), тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 21.09.2011 між сторонами укладений Договір поставки № 695/554 /том 1, арк. с. 9-10/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 265 Господарського кодексу України, згідно із якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме Договір поставки № 695/554 від 21.09.2011 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 2.9 Договору встановлений строк виконання Покупцем (відповідачем) зобов'язання щодо оплати отриманої партії Продукції на умовах відстрочки платежу на 7 (сім) календарних днів з моменту її передачі.

Отже, поставлена позивачем партія Товару за видатковою накладною № РН-54-016915 від 29.08.2012 на суму 8 499,42 грн підлягала оплаті відповідачем не пізніше 05.09.2012, за накладною № РН-54-017171 від 31.08.2012 на суму 12578,88 грн підлягала оплаті відповідачем не пізніше 07.09.2012 тощо.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач постійно порушував строки оплати отриманого Товару. Так, за накладною № РН-54-016915 від 29.08.2012 на суму 8 499,42 грн оплата в сумі 6 987,22 грн (із платежу на суму 100 000,00 грн) здійснена лише 17.12.2012 /том 1, арк. с. 96/, а залишок - 01.03.2013 /том 2, арк. с. 31/. При цьому станом на день прийняття рішення у справі сума заборгованості становить 132 422,34 грн.

Доказів зворотного в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Враховуючи те, що оплата Постачальнику отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар у сумі 132 422,34 грн та наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 3 570,62 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних /том 1, арк. с. 2б-3/, суд визнає його вірним.

За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 3 570,62 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 17 831,53 грн та штрафу у сумі 67 881,91 грн за прострочку виконання зобов'язань суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення понять „штраф" та „пеня" надано у Цивільному кодексі України.

Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За умовами Договору (пункт 4.1), у разі недотримання строків оплати Продукції, зазначених у пункті 2.9 Договору, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості неоплаченої Продукції за кожен день прострочення.

Убачається, що дане положення Договору суперечить імперативній нормі чинного законодавства стосовно граничного розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем /том 1, арк. с. 2б-3/, суд встановив, що позивач врахував наведені приписи закону та при обчисленні пені застосував відповідну облікову ставку НБУ, а сам розрахунок є правильним.

За таких обставин суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 17 831,53 грн у повному обсязі.

Відповідно до другого речення пункту 4.1 Договору, у разі, якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів Покупець зобов'язується виплатити Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії Продукції, оплата якої прострочена.

Як установлено судом та убачається з розрахунку позивача, усі без виключення партії товару, що поставлені в період з 29.08.2012 по 22.10.2012, оплачені відповідачем із порушенням визначеного Договором 7-дневного строку або не сплачені до цього часу. При цьому найменша кількість днів прострочення оплати відповідної партії товару становить 62 календарних дні. Отже, стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 4.1 Договору, виходячи із загальної вартості усіх поставок (339 409,56 грн), здійснених протягом 29.08.2012 - 22.10.2012, є правомірним.

Загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 67 881,91 грн (339 409,56 грн *20%).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу /том 1, арк. с. 2б-4/ суд зазначає, що він є вірним.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у сумі 67 881,91 грн підлягає задоволенню повністю.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 221 706,40 грн, з яких: 132 422,34 грн - заборгованість за товар, поставлений за Договором поставки № 695/554 від 21.09.2011; 3 570,62 грн - 3% річних; 17 831,53 грн - пеня; 67 881,91 грн - штраф.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 8 434,13 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача. При цьому судом враховано, що погашення основного боргу в сумі 200 000,00 грн відбулось вже після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті позивачем та, відповідно, - стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій" (ідентифікаційний код 36127359; 99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, буд. 50; п/р 26009260992000 в АТ „Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (ідентифікаційний код 36499654; 97530, АР Крим, Сімферопольський район, село Мазанка, вул. Садова, 19; п/р 2600716690 в Кримській республіканській дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) 221 706,40 грн (двісті двадцять одна тисяча сімсот шість грн 40 коп.), з яких: 132 422,34 грн - основний борг; 3 570,62 грн - 3% річних; 17 831,53 грн - пеня; 67 881,91 грн - штраф, а також судовий збір у сумі 8 434,13 грн (вісім тисяч чотириста тридцять чотири грн 13 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.04.2013.

Суддя підпис В.О. Головко