Постанова

від 03.08.2006 по справі 17/209-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/209-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2006 р.                                                           Справа № 17/209-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді , судді  ,  

при секретарі Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Приблуда Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2288С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 11.05.06 р. по справі № 17/209-06

за позовом ЗАТ "Темпо" м. Львів

до ВАТ "Буринський завод продтоварів", м. Буринь

про стягнення  15085,89 грн.

встановила:

Позивач - АТЗТ „Темпо” звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ВАТ „Буринський завод продтоварів” 15085,86 грн., в т.ч. 12965 грн. основного боргу, 1683,95 грн. інфляційних збитків, 436,94 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання договірних зобов”язань.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.05.2006 р. (суддя Коваленко О.В.) по справі № 17/209-06 позов задоволено частково, з відповідача  стягнено 12965 грн. боргу, 177,96 грн. 3% річних, 919,10 грн. інфляційних збитків, 140,62 грн. держмита, 110 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням що відповідач повинен оплатити отриманий товар, але розрахувався з позивачем за отриману продукцію лише частково, доказів повного погашення заборгованості відповідач не надав, відповідач залишив без задоволення лист-претензію позивача від 12.10.2005 р. про сплату заборгованості, тобто відповідач прострочив виконання грошового зобов”язання, в зв”язку з чим, з урахуванням п. 2 ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків, 3% річних, однак з урахуванням того, що позивачем невірно проведено розрахунок суми вищевказаних виплат, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню лише частково та ін.  

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необгрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить вищевказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що на його думку позивачем з урахуванням ст. 33 ГПК України не доведено наявності договірних відносин з відповідачем, та  підстав з яких відбулася поставка товару відповідачу; що відповідачем не надано доказів того, що строк оплати за отриману продукцію складав саме 30 днів; що лист-претензія від 12.10.2005 р. не була отримана відповідачем, доказів отримання відповідачем претезії позивач не надав, в зв”язку з чим, строк оплати за поставлений товар, з урахуванням ст. 530 ЦК України для відповідача не настав.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скагу без задоволення, посилаючись на наявність договірних відносин між позивачем, оскільки на думку позивач сторони досягли згоди щодо кількості, якості, асортименту, вартості та строку придбання товару у позивача відповідачем, і даний факт на думку позивача підтверджується платіжними дорученнями, накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актом звірки взаєморозрахунків та іншими документами. Крім того, позивач зазначає, що з урахуванням п. 1 ст. 692 ЦК України обов”язок сплатити за отриманий товар у відповідача виникло з моменту отримання ним товару. Позивач в судове засідання не з'явився,  просив розглянути скаргу  без участі його представника.       

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції 11.02.2005 р. та 11.03.2005 р. позивач, згідно накладних 5-11/02/05, № 6-11/02/05, № 6-11/03/05 поставив відповідачу товар (ванілін, альбумін, пектин WEC-1) на загальну суму 13965 грн. Отже, факт поставки товарів підтверджується накладними та довіренністю та не спростовується відповідачем.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме: 08.09.2005 р. та 15.09.2005 року перерахував позивачу 1000 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати решти вартості поставленого товару, сума заборгованості позивача перед позивачем на момент винесення рішення господарським судом склала 12965 грн.

В зв*язку з чим посилання відповідача на відсутність угод про купівлю-продаж товару необгрунтований та спростовується матеріалами справи, зокрема накладними про одержання товару, довіреністю відповідача на отримання товару, підписаною керівником відповідача, частковою оплатою одержаного товару , що свідчить про наявність господарських зобов*язань між сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України сторони повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.  

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником зобов”язання не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконанти такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

 В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повинен був оплатити  отриманий товар  в 30 денний термін, на що посилається позивач, тобто сторони не  встановили строк проведення оплати отриманої продукції. В зв*язку з чим 12.10.2005 р. позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію з вимогою про сплату заборованість за поставлений товар, що підтверджується поштовою квитанцією  та описом вкладення цінного листа,  однак дана претензія залишена відповідачем без задоволення. Посилання відповідача на неодержання претензії –вимоги необгрунтовані та не доведені, документи, що підтверджують неодержання претензійної вимоги ним не надані. Отже, відповідач безпідставно не виконав свої зобов*язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав,що відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встанорвленого індексу інфляції за весь час прострочення,а також три проценти річних с просторечної суми.

Таким чином, з моменту сплину семиденного строку, тобто з 20.10.2005 р.  до моменту звернення позивачем до господарського суду в квітні 2006 р., сума що підлягає стягненню з відповідача  склала - 919,10 грн. інфляційних збитків, та 177,96 грн. річних, що також правомірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви апелянта, з яких він оспорює рішення не можуть бути підставою для  скасування, керуючись ст.530,625 ЦК України, ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія –

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 11.05.06 р. по справі № 17/209-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді