Рішення

від 06.07.2011 по справі 5015/1877/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа№ 5015/1877/11

За позовом: Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів, до відповідача:Приватного підприємства "Таніс", м. Львів, про: звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. За зустрічним позовом: Приватного підприємства "Таніс", м. Львів, до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів, про: Зобов'язання вчинити дії. Суддя М. М. Синчук За участю представників: Прокурор: Панькевич Р.В. -помічник прокурора Личаківського району м. Львова, м. Львів, позивача:Зелінська С.В. -дов.№1.7 вих. -27 від 14.01.2011 р., відповідача:Піскорська Г.О. -дов. від 22.04.2011 р. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Приватного підприємства "Таніс" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Ухвалою від 06.04.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.04.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач самовільно використовував земельну ділянку, без оформлених правовстановлюючих документів на землекористування, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0056 га по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові з приведенням її у придатний для використання стан шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за власний кошт.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано зустрічний позов Приватного підприємства "Таніс" до Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії. Ухвалою суду від 25.05.2011 р. прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом. Справу призначено для спільного розгляду з первісним позовом на 07.06.2011 р., справі надано номер 5015/1877/11.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовуються тим, що позивач за зустрічним позовом продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди. Наведене стало підставою для звернення позивача за зустрічним позовом до суду з вимогою визнати договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 4610137200:05:008:0036) загальною площею 0,0056 га по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові від 20.02.2006 р., укладений між Львівською міською радою та Приватним підприємством "Таніс" дійсним та таким, що поновлений на новий строк, а також визнати за Приватним підприємством "Таніс" право власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення а саме будівлю магазину, загальною площею 50 м.кв., що знаходиться за адресою: вул. Пасічна -вул. Таджицька, м. Львів.

В судових засіданнях розгляд справи відкладався для надання сторонам можливості виконати вимоги ухвали суду в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. представник позивача за первісним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. прокурор подав відзив на зустрічний позов, яким просить відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. представник відповідача за первісним позовом подав відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні первісного позову.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. для надання можливості ознайомитись з поданими в судовому засіданні документами оголошено перерву до 25.06.2011 р.

21.06.2011 р. представник позивача за зустрічним позовом подав заяву про уточнення позовних вимог, просить визнати договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 4610137200:05:008:0036) загальною площею 0,0056 га по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові від 20.02.2006 р., укладений між Львівською міською радою та Приватним підприємством "Таніс" дійсним та таким, що поновлений на новий строк, а також визнати за Приватним підприємством "Таніс" право власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення а саме павільйон, загальною площею 43,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 43а.

В судових засіданнях розгляд справи відкладався з підстав наведених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 06.07.2011 р. представники сторін з'явились, надали пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

20.02.2006 р. між Львівською міською радою (позивач у справі) та Приватним підприємством "Таніс" (відповідач у справі) укладено договір оренди землі (надалі -Договір). За умовами цього Договору орендодавець (позивач у справі) на підставі діючого Положення "Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" та ухвали Львівської міської ради №2701 від 20.10.2005 р. "Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові" надає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові, для обслуговування павільйону.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610137200:05:008:0036, загальною площею 0,0056 га, у тому числі, будівлі -0,0030 га, інші землі -0,0026 га.

Згідно п. 3 Договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна павільйон.

Вище вказаний Договір укладено на підставі ухвали Львівської міської ради №2701від 20.10.2005 р. "Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форму м. Львові", згідно з п. 1 якої ухвалено передати суб'єктам підприємницької діяльності у короткострокову оренду земельні ділянки без зміни цільового призначення для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм згідно з додатком, в який в тому числі була включена вищевказана земельна ділянка для передачі її в оренду відповідачу.

Відповідно до п. 8 Договору, строк дії Договору на 5 років, до 20.10.2010 р. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В судових засіданнях, відповідач не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про намір продовжити чи укласти договір оренди вищезгаданої земельної ділянки площею 0,0056 га по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові.

Відповідно до п. 37 Договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 21 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Протягом дії вказаного договору оренди земельної ділянки Львівською міською радою двічі розглядались питання, які стосувались встановлення на території міста малих архітектурних форм (ухвала Львівської міської ради №1470 від 27.12.2007 р. "Про затвердження Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м. Львова", ухвали №2311 від 18.12.2008 р. "Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста" із відповідними до них змінами).

Вказаними рішеннями Львівської міської ради мала архітектурна форма за адресою: м. Львів, вул. Пасічна -вул. Таджицька, яка встановлена Приватним підприємством "Таніс" не включалась в Перспективну схему розміщення малих архітектурних форм м. Львова.

Крім того, відповідачем порушено п. 1 Договору оренди землі, згідно якого йому як орендарю земельну ділянку надано для обслуговування павільйону (малої архітектурної форми). В п. 1.3.16. Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.05.2005 р. №406 визначено, що мала архітектура форма для здійснення підприємницької діяльності -споруда, яка виконується з збірно-розбірних полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без влаштування фундаментів, може бути демонтована підйомними засобами по частинах і цілим об'єктом.

Однак, відповідачем, на орендованій земельній ділянці, здійснено самочинне будівництво не житлового приміщення загальною площею 43,4 кв.м., визнання права власності на яке, є однією з вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до п. 17 Договору оренди землі самовільна забудова земельної ділянки забороняється.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. №161-XIV, в редакції яка діяла станом на 20.10.2010 р., договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, вказаний договір припинений з 20.10.2010 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Крім того, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Враховуючи вище наведене, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 124, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 126, ст. 212 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і лише на підставі договору оренди земельної ділянки, який підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 8 Договору, строк дії Договору становить 5 років, до 20.10.2010 р. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не надав доказів звернення до позивача про намір продовжити чи укласти новий договір оренди вищезгаданої земельної ділянки площею 0,0056 га по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові.

Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 21 Договору після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем не приймалось рішення про поновлення чи про укладення з відповідачем нового договору оренди та відповідачем не проведені заходи щодо оформлення земельної ділянки, а земельна ділянка не звільнена, таким чином самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан, земельна ділянка є державною власністю і перебуває у віданні позивача.

Відповідно до п. 17 Договору умови збереження стану об'єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не оформив у встановленому законодавством порядку права користування спірною земельною ділянкою, вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0056 га по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові з приведенням її у придатний для використання стан шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за власний кошт, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати потрібно покласти на нього.

Щодо заявленого зустрічного позову, то суд вирішив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом ст. 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що договір оренди земельної ділянки від 20.02.2006 р. є поновлений на новий строк на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", є безпідставним, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди

землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами

договору, має переважне право перед іншими особами на укладення

договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди

землі).

Таким чином, з аналізу змісту ч. 1 ст. 33 Закону вбачається, що не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

З урахуванням наведеного у разі, коли на час звернення до суду позивачем за зустрічним позовом, не надано доказів прийняття відповідним державним органом рішення про передачу йому в оренду спірної земельної ділянки, вимоги про зобов'язання такого органу укласти договір оренди задоволенню не підлягають.

Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення такого договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його передбаченої Конституцією України виключної компетенції, а порушенні права позивача мають захищатися способами, передбаченими ст. 152 ЗК України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно ч. 1 п. ґ ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно п. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1470 від 27.12.2007 р. "Про затвердження Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м. Львова", ухвали №2311 від 18.12.2008 р. "Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста" (із відповідними змінами) мала архітектурна форма за адресою: м. Львів, вул. Пасічна -вул. Таджицька, яка встановлена Приватним підприємством "Таніс" не включалась в Перспективну схему розміщення малих архітектурних форм м. Львова.

Таким чином вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору оренди земельної ділянки (кадастровий № 4610137200:05:008:0036) загальною площею 0,0056 га по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові від 20.02.2006 р., укладеного між Львівською міською радою та Приватним підприємством "Таніс" дійсним та таким, що поновлений на новий строк, а також визнання за Приватним підприємством "Таніс" права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення а саме павільйон, загальною площею 43,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 43а, є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати, в сулу ст. 49 ГПК України, залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 12, 116, 124, 125, 126, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 375, 376 ЦК України, ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство "Таніс" (адреса: вул. Антонича, 28/13, м. Львів, 79049; ідент. код 32800556 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0056 га по вул. Пасічній -вул. Таджицькій у м. Львові та привести її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за власний кошт.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Таніс" (адреса: вул. Антонича, 28/13, м. Львів, 79049; ідент. код 32800556 ) в дохід державного бюджету України 85,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні зустрічного позову - Приватного підприємства "Таніс" відмовити повністю.

5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 11.07.2011 р.

Суддя Синчук М.М.