Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-9028/10/0670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 квітня 2013 року м. Київ К/9991/21966/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівВасильченко Н. В., Гончар Л. Я., секретаря судового засідання Голубєва В. Г.,

за участю: позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_4 до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Коростишівської районної державної адміністрації, Коростишівської районної державної адміністрації про скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернулася з позовом до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Коростишівської районної державної адміністрації, Коростишівської районної державної адміністрації про скасування висновку № 1 від 13 липня 2010 року та зобов'язання поновити право на оформлення у власність земельної ділянки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В заперечення на касаційну скаргу Коростишівська районна державна адміністрація просила в її задоволенні відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2012 року відкрито касаційне провадження у справі.

12 квітня 2012 року до Вищого адміністративного суду України надійшла заява позивача про відмову від позову.

Розглянувши доводи заяви позивача, вислухавши пояснення позивача і її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню: судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають визнанню такими, що втратили законну силу, а провадження у справі - закриттю.

Судами встановлено, що розпорядженням голови Коростишівської РДА від 22 лютого 2010 року № 99 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу Кмитівської сільської ради за межами населеного пункту с. Кмитів з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га.

Позивач виготовила проект землеустрою та подала його на погодження Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Коростишівської районної державної адміністрації.

13 липня 2010 року комісія надала висновок, яким відмовила в погодженні проекту.

Не погоджуючись з таким висновком, позивач звернулася до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Частинами 6-8 статті 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із статтями 33, 35 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Частиною 5 статті 20 ЗК України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Судами встановлено, що позивач просила передати їй земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства. Між тим, відповідно до класифікації цієї земельної ділянки вона відноситься до земель сільськогосподарського призначення - багаторічні насадження, що унеможливлює її передачу для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок комісії є законним.

Відповідно до статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 112 КАС України про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Відповідно до статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Оскаржувані рішення не містять стадії виконання такого рішення у виконавчому провадженні, а отже провадження у справі підлягає закриттю, а оскаржувані рішення - визнанню такими, що втратили законну силу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 219, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_4 про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_4 до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Коростишівської районної державної адміністрації, Коростишівської районної державної адміністрації про висновку, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року такими, що втратили законну силу.

Закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді:

Т.С. Розваляєва