Постанова

від 03.08.2006 по справі 29/138-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/138-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2006 р.                                                           Справа № 29/138-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді , судді  ,  

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми "Знак", м. Люботин (вх. № 2260 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.05.06 р. по справі № 29/138-06

за позовом ТОВ "Будмонтажцентр" м. Харків

до ПФ "Знак" м. Люботин

про стягнення 54 196,81 грн.

та по зустрічному позову ПФ «Знак», м.Люботин, Харківської області

до ТОВ «Будмонтажцентр», м. Харків

про стягнення 38 636,40 грн., -

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. по справі               № 29/138-04 (головуючий суддя Тихий П.В., судді Хотенець П.В., Жельне С.Ч.) повернуто відповідачеві без розгляду зустрічну позовну заяву про збільшення позовних вимог та додані до неї документи на підставі ст. 63 ГПК України.

Господарський суд Харківської області послався на те, що доповнення до позовної зустрічної заяви подано з порушенням встановленого розміру сплати державного мита.       

Відповідач, з ухвалою суду про повернення зустрічного позову не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати заяву про збільшення позовних вимог  на розгляд до господарського суду Харківської області, оскільки вважає прийняту ухвалу необґрунтованою, незаконною та такою, яка прийнята з порушенням норм процесуального права. При цьому відповідач посилається на ч. 2 ст. 46 ГПК України, відповідно до якої в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. Крім того, вважає, що само збільшення позовних вимог, за своєю суттю, не є окремою позовною заявою, в зв*язку з чим до такого права позивача взагалі не можуть бути застосовані приписи ст. 63 ГПК України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання 01.08.2006р. позивач та відповідач не з*явились, про причини неявки не попередили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. –без змін, виходячи із наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Будмонтажцентр» звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ПФ «Знак» 38636,40 грн. боргу, 3737,67 грн. річних, 11822,74 грн. збитків від інфляції та судові витрати.

15.05.06 відповідач надав суду зустрічну позовну заяву, в якій просив суд стягнути з позивача 38636,40 грн. заборгованості та судові витрати.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 31.05.2006р. представник відповідача надав суду заяву про збільшення зустрічних позовних вимог, в якій додатково просив стягнути з позивача збитків від інфляції в розмірі 14 334,10 грн. та 3% річних у розмірі 3 950,73 грн.

При цьому відповідач сплатив державне мито лише у розмірі 60,58 грн.

Господарський суд, розглянувши зазначену заяву та додані до неї матеріали, враховуючи, що доповнення до позовної зустрічної заяви подано з порушенням встановленого розміру сплати державного мита, керуючись ст. 63 ГПК України, повернув заяву та додані до неї документи без розгляду.

Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що такі дії місцевого суду  позбавляють ПФ «Знак» права збільшення позовних вимог, оскільки до  заяви про збільшення позовних вимог була додана квитанція про сплату державного мита, при цьому відповідач посилається на приписи ч. 2 ст. 46 ГПК України, відповідно до якої, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача необгрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ГПК України , відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Стаття 57 ГПК України містить перелік документів, що додаються до позовної заяви, в тому числі до позовної заяви додаються докази, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Згідно ст.. 46 ГПК України державне  мито  сплачується    чи    стягується    в    доход  державного  бюджету  України  в  порядку  і  розмірі, встановлених законодавством України.

В разі збільшення розміру  позовних  вимог  недоплачена  сума державного мита доплачується чи стягується згідно  з  новою  ціною позову.

До  заяви  про  збільшення  розміру  позовних вимог додається документ,  що  підтверджує  сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі,  за винятком  випадків  звільнення  від  сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Отже, ч. 3 ст. 46 ГПК України чітко передбачено,  якщо сторона не звільнена від сплати державного мита, то до заяви про збільшення позовних вимог  додається документ про сплату державного мита у встановленому законодавством України порядку та   розмірі.

ПФ «Знак» не надало суду першої інстанції доказів, які б свідчили, що державне мито за подання зустрічної позовної заяви з урахуванням її подальшого збільшення, сплачено  у повному обсязі в розмірі, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Таким чином, не додержання вимог саме ч. 3 ст. 46 ГПК України щодо порядку та розміру сплати державного мита при поданні заяви про збільшення позовних вимог і стало підставою для її повернення відповідачеві без розгляду, а тому колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно повернув  зазначену заяву відповідачеві керуючись при цьому  ст. 63 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту  ст. 63 ГПК України,  повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а посилання  відповідача на порушення місцевим господарським судом ст. 46 ГПК України, зводиться до тлумачення її вимог на свою користь.

За таких обставин ухвала господарського суду Харківської області від 31.05.2006 року по справі № 29/138-06 винесена без порушень норм процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування ухвали, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 46, 63, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарськогосуду Харківської області від 31.05.2006р. по справі               № 29/138-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді