Постанова

від 09.04.2013 по справі 2а-3300/10/5/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2013 р. (17:03) Справа №2а-3300/10/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

представника позивача - Дюкар Р.С., довіреність № б/н від 06.03.2012 року,

представника відповідача - Мирошніченко К.С., довіреність № 19/10.1-16 від 01.03.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Крименергосети»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК Крименергосети» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010072301/0 від 05.08.2009 року та № 0010072301/1 від 14.10.2009 року.

Заявою від 27.03.2013 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0010072301/0 від 05.08.2009 року, №0010072301/1 від 14.10.2009 року, №0010072301/2 від 21.12.2009 року та №0010072301/3 від 10.03.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, суперечать нормам податкового законодавства та фактичним даним податкового обліку підприємства. Так, відносно декларування податкового кредиту по податковим накладним, виписаним у попередніх періодах, позивачем було зазначено про те, що податковий кредит задекларовано у тому податковому періоді, в якому були отримані податкові накладні в межах строку податкової давності. Крім того, позивачем було вказано на правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Арком і К» на підставі податкових накладних, що містять всі обов'язкові реквізити.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.03.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.07.2010 року у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу.

У зв'язку з призначенням по справі судової бухгалтерської експертизи провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.04.2012 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.05.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу.

У зв'язку з призначенням по справі судової бухгалтерської експертизи провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.03.2013 року провадження по справі поновлено з 19.03.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2013 року первинного відповідача по справі замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 09.04.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що податковий кредит має бути сформовано у тому звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов'язань продавця та саме у цей період покупцем мають бути отримані податкові накладні. У випадку не отримання податкових накладних від продавця покупець має право звернутися зі скаргою на такого продавця до податкового органу. Однак, позивач таким правом не скористався, у зв'язку з чим, у нього відсутнє право на формування податкового кредиту понад податковий період, в якому були виписані податкові накладні. Крім того, проведеною перевіркою було встановлено формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Арком і К» в порушення п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі зазначеного, відповідач вказав на відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Аналогічні положення визначені підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (чинному на момент вирішення справи, далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 30.06.2009 року по 17.07.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЕК «Крименергосети» (ЄДРПОУ 34835821) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі п.п.7.4.1, п.п.7.4.5п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 204446,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення ТОВ «ЕК «Крименергосети» вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

В ході перевірки встановлені взаємовідносини ТОВ «ЕК «Крименергосети» з ПП «Арком і К» (ЄДРПОУ 33664596, м. Євпаторія). За перевіряємий період ПП «Арком і К» надано послуг на загальну суму 428300,00 грн., в тому числі ПДВ - 71383,33 грн. До складу валових витрат підприємством за І квартал 2008 року віднесено суму у розмірі 202080,00 грн. Проте, в порушення ст.ст.662, 665 та 656 Цивільного кодексу України послуги по вказаних правочинах не були надані.

ДПІ у м. Сімферополі було надіслано запит про проведення зустрічної перевірки ПП «Арком і К». На запит Євпаторійською ОДПІ повідомлено, що посадові особи підприємства знаходились у розшуку, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, підприємство не звітує. Документи для перевірки підприємством не надані.

Вищезазначене свідчить про відсутність наміру у ПП «Арком і К» для створення правових наслідків за проведеними господарськими операціями. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Внаслідок зазначеного вище, ТОВ «ЕК «Крименергосети» необґрунтовано до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Арком і К» у розмірі 189096,00 грн.:

за лютий 2008 року по податковим накладним №322 від 19.02.2008 року на суму 63055,00 грн., в тому числі ПДВ - 10509,17 грн., №386 від 26.02.2008 року на суму 350845,00 грн., в тому числі ПДВ - 58474,17 грн.,

за березень 2008 року по податковим накладним №496 від 21.12.2007 року на суму 225114,00 грн., в тому числі ПДВ - 37519,00 грн., № 495 від 21.12.2007 року на суму 198322,40 грн., в тому числі ПДВ - 33055,40 грн., № 498 від 19.12.2007 року на суму 189403,20 грн., в тому числі ПДВ - 31567,20 грн., №497 від 19.12.2007 року на суму3 107830,00 грн., в тому числі ПДВ - 17971,30 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення вимог податкового законодавства ТОВ «ЕК «Крименергосети» необґрунтовано податкові накладні попередніх періодів включено у податковий кредит в перевіряємому періоді в загальній сумі 135463,00 грн., а саме:

за березень 2008 року - 120809,00 грн. (по податковій накладній КП «Благоустройство» № 7а від 20.12.2007 року, по податковій накладній УДАІ № 8570 від 24.09.2007 року, по податковим накладним ПП «Арком і К» № 496 від 21.12.2007 року, №495 від 21.12.2007 року, № 498 від 19.12.2007 року та № 497 від 19.12.2007 року, по податковим накладним ВАТ «Крименерго» № 2390/86 від 23.10.2007 року, № 2389/86 від 23.10.2007 року, № 2388/86 від 23.10.2007 року, № 2010/86 від 29.08.2007 року, № 1344/86 від 31.05.2007 року та № 1343/86 від 31.05.2007 року),

квітень 2008 року - 12734,00 грн. (по податковій накладній «Автоінвестстрой-Крим» №2148 від 31.08.2007 року, по податковій накладній «Євпаторіяпроект» №579 від 17.10.2007 року, по податковій накладній «Кримзалізобетон» № 8724 від 13.12.2007 року, по податковій накладній «Сізакор» №864 від 26.07.2007 року, по податковій накладній «Елекрет-2» №SIE070718005 від 18.07.2007 року, по податковій накладній БМУ Кримменерго» № 29/11/900 від 31.05.2007 року),

травень 2008 року - 1553,00 грн. (по податковій накладній В.Е.С.Груп № 1098 від 27.11.2007 року),

за березень 2009 року - 367,00 грн. (по податковій накладній «Кримбуд» №625 від 25.12.2007 року).

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 6936/23-2/34835821 від 24.07.2009 року (т.1 а.с.5-21).

Не погодившись з висновками перевірки, позивачем було подано заперечення на акт № 6936/23-2/34835821 від 24.07.2009 року (т.1 а.с.22).

За результатами розгляду заперечень позивача висновки, викладені в акті перевірки, підтверджено у повному обсязі (т.1 а.с.23-23а).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 05.08.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0010072301/0, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у загальній сумі 306632,00 грн., у тому числі 204446,00 грн. за основним платежем та 102223,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.24).

Назване податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі рішенням від 07.10.2009 року № 5183/10/1/25-010, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги ТОВ «ЕК «Крименергосети», скасовано оскаржене податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 1859,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 929,50 грн.

З огляду на зазначене вище, на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення №0010072301/1 від 14.10.2009 року, в якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303880,50 грн., у тому числі 202587,00 грн. за основним платежем та 101293,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.27).

На податкове повідомлення-рішення позивачем було подано скарги до Державної податкової адміністрації АР Крим та Державної податкової адміністрації України.

За наслідками розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення №0010072301/1 від 14.10.2009 року залишено без змін, прийняті податкові повідомлення-рішення №0010072301/2 від 21.12.2009 року та №0010072301/3 від 10.03.2010 року (т.3 а.с.133-134).

Не погодившись з рішеннями органів податкової служби, прийнятими в адміністративному порядку, позивачем податкові повідомлення-рішення №0010072301/0 від 05.08.2009 року, №0010072301/1 від 14.10.2009 року, №0010072301/2 від 21.12.2009 року та №0010072301/3 від 10.03.2010 року оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з січня 2008 року по березень 2009 року.

У перевіряємий період порядок оподаткування податком на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону)

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що формування податкового кредиту є виключним правом платника податку на додану вартість, а не його обов'язком.

При цьому, необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Що стосується дати виникнення права на податковий кредит, то законодавцем передбачено альтернативний варіант: це або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) тощо; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавцем прямо заборонено включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженої податковими накладними.

Проведеною перевіркою позивача було встановлено необґрунтоване включення до складу податкового кредиту березня, квітня та травня 2008 року, а також березня 2009 року сум податку на додану вартість по податковим накладним, що були виписані в інші податкові періоди.

Проте, як було встановлено судом вище, право на податковий кредит обов'язково має бути підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, що свідчить про можливість формування податкового кредиту з дати отримання податкової накладної від постачальника, а не з дати її виписки контрагентом.

З метою з'ясування питання чи дійсно позивачем було фактично отримано товари (роботи, послуги) від контрагентів, зазначених в акті перевірки, на загальну суму 812778,48 грн., а також чи було позивачем використано ці товари (роботи, послуги) у своїй господарській діяльності судом по справі були призначені судово-бухгалтерська та додаткова судово-бухгалтерська експертиза.

Висновком ТОВ «Судова експертна палата» по додатковій судово-економічній експертизі № 136-15/05 від 05.03.2013 року (т.2 а.с.42-63) підтверджено фактичне придбання товарів, робіт, послуг у контрагентів на загальну суму 812896,46 грн., а саме:

КП «Благоустрій» на суму 1447,20 грн., у тому числі ПДВ - 241,20 грн.,

УДАІ ГУ МВС України в АР Крим на суму 249,68 грн., у тому числі ПДВ - 41,61 грн.,

ПП «Арком і К» на суму 720680,40 грн., у тому числі ПДВ - 120113,40 грн.,

ВАТ «Крименерго» на суму 2595,50 грн., у тому числі ПДВ - 432,58 грн.,

ПП «АТ «Автоінвестстрой» на суму 697,50 грн., у тому числі ПДВ - 116,25 грн.,

КП «Євпаторія проект» на суму 8641,04 грн., у тому числі ПДВ - 1440,17 грн.,

ВАТ «Кримзалізобетон» на суму 1053,64 грн., у тому числі ПДВ - 175,61 грн.,

ТОВ «Торгівельний дім заводу «Сізакор» на суму 1290,00 грн., у тому числі ПДВ - 215,00 грн.,

ТОВ «Електрет-2» на суму 180,30 грн., у тому числі ПДВ - 30,05 грн.,

ВАТ «Крименерго» філіал СМУ «Крименергобуд» на суму 64544,40 грн., у тому числі ПДВ - 10757,40 грн.,

ТОВ «В.Е.С. Груп» на суму 9316,80 грн., у тому числі ПДВ - 1552,80 грн.,

ТОВ «Кримбуд» на суму 2200,00 грн., у тому числі ПДВ - 366,67 грн.

Крім того, експертизою встановлено подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від названих вище контрагентів.

Вказані дані встановлені експертом за наслідками вивчення документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ЕК «Крименергосети» (договорів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, видаткових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, наказу-наряду, актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунків та картки по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Згідно висновку експерта досліджені первинні документи бухгалтерського обліку позивача складені у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні».

Розглянувши висновок експертизи № 136-15/05 від 05.03.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Таким чином, під час розгляду справи підтверджено фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, зазначених в акті перевірки, на загальну суму 812896,46 грн., а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Крім того, на підтвердження того, що податковий кредит по взаємовідносинам з названими вище контрагентами сформовано правомірно, позивачем суду було надано витяг з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2008 року, квітень 2008 року, березень 2008 року та березень 2009 року.

За наслідками вивчення даних, внесених до Реєстру, судом встановлено, що податковий кредит по взаємовідносинам з КП «Благоустрій», УДАІ ГУ МВС України в АР Крим, ПП «Арком і К», ВАТ «Крименерго», ПП «АТ «Автоінвестстрой», КП «Євпаторія проект», ВАТ «Кримзалізобетон» , ТОВ «Торгівельний дім заводу «Сізакор», ТОВ «Електрет-2», ВАТ «Крименерго» філіал СМУ «Крименергобуд», ТОВ «В.Е.С. Груп», ТОВ «Кримбуд» позивачем сформовано та задекларовано у тому податковому періоді, в якому ним були отримані податкові накладні від названих вище контрагентів.

Вказані дії вчинені позивачем у відповідності до положень п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відносно посилання в акті перевірки на порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині не подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальника, яким затримано надання податкової накладної, то суд зазначає наступне.

Скарга на постачальників є гарантією податкової дисципліни та права платника податку на отримання податкового кредиту. Однак, закон не зобов'язує платника податків у кожному випадку прострочення надання податкових накладних контрагентом подавати відповідну скаргу до податкового органу.

За таких умов, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 135463,00 грн. по взаємовідносинам з КП «Благоустрій», УДАІ ГУ МВС України в АР Крим, ПП «Арком і К», ВАТ «Крименерго», ПП «АТ «Автоінвестстрой», КП «Євпаторія проект», ВАТ «Кримзалізобетон» , ТОВ «Торгівельний дім заводу «Сізакор», ТОВ «Електрет-2», ВАТ «Крименерго» філіал СМУ «Крименергобуд», ТОВ «В.Е.С. Груп», ТОВ «Кримбуд».

Що стосується висновків перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Арком і К» внаслідок відсутності поставки товару за даним правочином, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, достатньою підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як свідчать матеріали справи, 19.11.2007 року між ПП «Арком і К» (підрядник) та ТОВ «ЕК «Крименергосети» (замовник) укладені договори підряду (т.1 а.с.110-124), відповідно до умов яких підрядник зобов'язується виконати роботи:

- з електропостачання житлового будинку по вул. Горького в м. Ялта в районі будинку № 23,

- з електропостачання житлового будинку по вул. Достоєвського в м. Ялта в районі будинку № 19,

- з електропостачання житлового будинку по вул. Чкалова в м. Ялта в районі будинку № 1,

- з прокладення кабельної лінії для електропостачання готелю, розташованого за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 16в,

- з електропостачання житлового будинку по вул. Красноармійській в м. Ялта в районі будинку № 27.

З метою встановлення реальності настання правових наслідків за правочинами з названим вище контрагентом, судом по справі було призначено судово-бухгалтерську та додаткову судово-бухгалтерську експертизи

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується фактичне отримання позивачем товару (робіт, послуг) від контрагента ПП «Арком і К» на загальну суму 413900,00 грн. та їх подальше використання у господарській діяльності.

Висновком ТОВ «Інститут обліку та аудиту» по судово-економічній експертизі №81 від 05.04.2012 року (т.2 а.с.2-16) підтверджено фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагента ПП «Арком і К» на загальну суму 413900,00 грн. згідно з актами виконаних робіт, зведеним регістром бухгалтерського обліку по рахунку № 631.

Висновком ТОВ «Судова експертна палата» по додатковій судово-економічній експертизі № 136-15/05 від 05.03.2013 року (т.2 а.с.42-63) підтверджено використання позивачем підрядних робіт від ПП «Арком і К» на суму 413900,00 грн. при виконанні своїх зобов'язань по договору №04-08/7 від 27.08.2007 року з ТОВ «Холтон».

Отже, під час розгляду справи підтверджено настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентом ПП «Арком і К».

Окрім зазначеного вище, судом також під час розгляду справи з наданих сторонами пояснень було встановлено, що з моменту складення податкових накладних на адресу позивача за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, ПП «Арком і К» було змінено місцезнаходження. Проте, підприємство досі перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Євпаторії, до якої подає податкову звітність.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не було надано доказів того, що на момент оформлення податкових накладних на адресу позивача ПП «Арком і К» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість та/або до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про відсутність останнього за місцем знаходження.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з ПП «Арком і К» мають ознаки «нікчемності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Арком і К».

Отже, підсумовуючи обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 202587,00 грн.

Враховуючи, відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 101293,50 грн.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення №0010072301/0 від 05.08.2009 року, №0010072301/1 від 14.10.2009 року, №0010072301/2 від 21.12.2009 року та №0010072301/3 від 10.03.2010 року на суму основного платежу 202587,00 грн. та суму штрафних санкцій 101293,50 грн. є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відносно вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0010072301/0 від 05.08.2009 року в цілому, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, рішенням Держаної податкової інспекції у м. Сімферополі від 07.10.2009 року № 5183/10/1/25-010, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги ТОВ «ЕК «Крименергосети», податкове повідомлення-рішення №0010072301/0 від 05.08.2009 року було скасовано в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 1859,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 929,50 грн.

З огляду на зазначене вище, у суду відсутні підстави для повторного скасування податкового повідомлення-рішення №0010072301/0 від 05.08.2009 року в зазначеній частині.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.04.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 12.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0010072301/0 від 05.08.2009 року, №0010072301/1 від 14.10.2009 року, №0010072301/2 від 21.12.2009 року та №0010072301/3 від 10.03.2010 року на суму основного платежу 202587,00 грн. та суму штрафних санкцій 101293,50 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Крименергосети» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.