Постанова

від 16.04.2013 по справі 805/3156/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р. Справа №805/3156/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:12 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О. при секретарі судового засідання Абралава Н.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.К.А." до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток: від 15.10.2012 р. № 0000062300, від 15.10.2012 р. № 0000072300,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2012 року з податку на прибуток, від 15.10.2012 року № 0000062300, з податку на додану вартість № 0000072300.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства за господарською операцією з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донтрансторг" на покупку паливно-мастильних матеріалів на підставі умов договору № 2/11-09 від 02.11.2009 року та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про правомірність прийнятих рішень, у зв'язку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину, які не створюють правових наслідків, а отже, платник податків не має право на формування податкового кредиту та валових витрат за такою господарською операцією.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

Позивач - Товариство з обмеженою діяльністю "В.І.К.А." є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32880647, перебуває на податковому обліку в Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області як платник податків, є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 05926914 від 22.06.2004 року.

Відповідач - Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області державної податкової служби (далі за текстом - Ясинуватска ОДПІ Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України - є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «В.І.К.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 та з податку на додану вартість за період з 01.11.2009 по 30.11.2009 при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Донтрансторг» на підставі наказу начальника Ясинуватської об'єднаною державною податкової інспекції Донецької області № 375 від 13.09.2012 року.

За результатами перевірки складений акт № 682/22-1/32880647 від 26.09.2012 (надалі - акт перевірки), яким зафіксовані порушення, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме:

- п.5.1, п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.1., п.п. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями ( в редакції, яка діяла момент здійснення господарських операцій) в результаті, чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік на суму 30521,00 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5, п.7.4 статті 7 Закону України 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями ( в редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 6104,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок завищення, на думку відповідача, позивачем валових витрат на загальну суму 30521,00 грн.

За висновками акту перевірки заступником начальника податкового органу (відповідача у справі) 15 жовтня 2013 року прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000062300 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30521,00 грн., з яких сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток складає 30521,00 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 0 грн.; № 0000072300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6104,00 грн., з яких сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість складає 6104,00 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 0 грн.

Спірні податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі зазначеного акту перевірки і стосуються визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість

Розділом 3 акту перевірки встановлено, що за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. позивачем задекларовано валові витрати в сумі 615818,00 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року встановлено їх завищення у сумі 30521,00 грн.

Пунктом 3.1.2 акту перевірки зазначено, що ТОВ «В.І.К.А.» формувало валові витрати у 4 кварталі 2009 року від постачальника ТОВ «Донтрансторг», по якому угоди визнано нікчемними за висновками актів перевірок встановлені порушення ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655,656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Пунктом 3.2.2 акту перевірки встановлено, що за період з 01.11.2009 по 30.11.2009 ТОВ «В.І.К.А.» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 27299,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період встановлено його завищення у сумі 6104,00 грн.

В основу висновків про нікчемність правочинів податковим органом покладено акт державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 27.08.2012 № 1811/15-4/36061529 перевірки ТОВ «Донтрансторг», яким встановлено, що операції з контрагентом - постачальником ТОВ «Донтрансторг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, в зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Донтрансторг» не могли фактично здійснювати господарські операції.

Крім того, старшим слідчим з ОВС управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України 12 квітня 2012 року винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом створення певними особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ,в тому числі ТОВ «Донтрансторг» за ознаками злочину передбаченого ч.2, ст.. 28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.207, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Усі порушення податкового законодавства встановлені на підставі ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому позивачем з постачальникам ТОВ " Донтрансторг " не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про нікчемність укладеного правочину між ТОВ «В.І.К.А.» при придбанні товару у ТОВ «Донтрансторг» і, як наслідок, правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за період з 01.11.2009 по 30.11.2009 суми податку на додану вартість сплаченого вказаному товариству та до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток за вказаний період суми витрат по податковим та видатковим накладним отриманих від ТОВ «Донтрансторг» за вказаним правочином.

Оскільки правовідносини виникли на протязі 2009 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

До 1 січня 2011 року спірні правовідносини регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі -Закон № 334), та Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закон № 168).

Судом встановлено, що 2 листопада 2009 року між ТОВ «Донтрансторг» (Продавець) та ТОВ «В.І.К.А.» (Покупець) укладено договір № 2/11-09 на поставку паливно-мастильних матеріалів. (далі - Договір).

Згідно умов зазначеного договору ТОВ «Донтрансторг» (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та сплатити продукцію - бензин у кількості, за номенклатурою, цінам та строки постачання згідно умов договору.

Згідно пункту 2 договору поставка товару здійснюється відповідно з базисними умовами постачання згідно міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.

На підтвердження реального відбуття господарських операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів на підставі умов договору № 2/11-09 позивачем надані: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування паливно-мастильних матеріалів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, довіреність на отримання товару, рахунок-фактури, платіжні доручення про сплату товару, копії технічних паспортів бензовозів, відомості бухгалтерського обліку по рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 311 «Розрахунки в національній валюті» які долучені до матеріалів справи.

Наявність вищезазначених документів, а також відповідність їх вимогам чинного законодавства податковим органом в акті перевірки та в судовому засіданні не заперечується.

Як вбачається із матеріалів справи та не є спірною обставиною між сторонами, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним.

На підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивач надав суду договір оренди землі, укладений між Авдіївською міською радою та ТОВ «В.І.К.А.» від 29.10.2010 року, відповідно до якого, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення заправного пункту

Крім того надані документи щодо реалізації придбаного товару, а саме договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів укладених між Позивачем та МПП ХФК «Шахтар» від 16.04.2009 року та від 01.01.2010 р. та документи щодо сплати за вказаними договорами.

Також позивачем надані суду свідоцтва право власності на нерухоме майно, а саме будівлі адміністративно-побутового корпусу, будівля насосної станції, будівля заправки, на території якої є резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, що підтверджує використання придбаного товару виключно у межах господарської діяльності позивача.

Суд зауважує, що в судовому засіданні встановлено, не заперечується податковим органом, що контрагент позивача - ТОВ «Донтрансторг» включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, на момент здійснення господарських операцій з Позивачем мав статус платника податку на додану вартість та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100162453 від 27.01.2009, що давало законні підстави видавати податкові накладні.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість", зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією.

Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме укладений договір між позивачем та його контрагентом, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем. Оскільки факт оплати за спірною угодою не заперечується сторонами, дана обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як вбачається з акту перевірки, операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку. Жодних посилань або доводів на норми, які позбавляють позивача права включити вартість товару до складу валових витрат, відповідач не навів. Посилання відповідача на відсутність транспортної документації та висновок про сумніви щодо наявності господарських операцій у зв'язку із цим, суд до уваги не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договору вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку -на ухилення від сплати податків).

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь -яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування штрафних ( фінансових) санкцій.

Щодо порушення кримінальної справи щодо фіктивності ТОВ «Донтрансторг» суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Факт порушення кримінальної справи за фактом створення( придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг» та інших підприємств за ознаками злочину передбаченого ч.2, ст.. 28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.207, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, не є доказом наявності мети такого суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх зобов'язань з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки вказана мета не встановлена обвинувальним вироком суду.

Суд зазначає, що вказані висновки зроблені під час досудового слідства в зазначеній кримінальній справі, але вони не підтверджені вироком суду, що набрав законної сили, тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами з огляду на вищенаведену правову позицію Верховного суду України.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту та валових витрат, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Таким чином, суд прийшов до висновку щодо наявності правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства за господарською операцією з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донтрансторг" на покупку паливно-мастильних матеріалів на підставі умов договору № 2/11-09 від 02.11.2009 року

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.К.А." до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток: від 15.10.2012 р. № 0000062300, від 15.10.2012 р. № 0000072300- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.10.2012 р. № 0000062300 з податку на прибуток у розмірі 30521,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000072300 від 15.10.2012 р. З податку на додану вартість у розмірі 6104,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.К.А." судовий збір у сумі 366,25 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 16 квітня 2013 року.

Повний текст буде виготовлений 19 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.