Ухвала

від 13.06.2013 по справі 805/3156/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року справа №805/3156/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Білак С.В., Гімона М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.» (надалі - ТОВ «В.І.К.А.») звернулось до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2012 року №0000062300, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 521,00 грн. та № 0000072300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6104,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу, зроблені за наслідками документальної позапланової перевірки, щодо укладення позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» (надалі - ТОВ «Донтрансторг») нікчемних правочинів ґрунтуються на припущеннях, спростовується наявними первинними документами, які підтверджують реальність здійснення такої господарської операції та її товарність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення - рішення від 15.10.2012 року №0000062300 та №0000072300.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування штрафних (фінансових) санкцій, а первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами на підтвердження обставин реальності здійснення правочинів, укладених позивачем з контрагентом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскільки за результатами перевірки ТОВ «Донтрансторг» (акт перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька від 27.08.2012 № 1811/15-4836061529) встановлено відсутність операцій продажу товарів (робіт, послуг) за період з 16.07.2009 року по 31.07.2012 року, у ТОВ «Донтрансторг» відсутнє право на формування валового доходу за вказаний період, тому у ТОВ «В.І.К.А.» відсутнє право на формування валових витрат по придбанню ПММ у ТОВ «Донтрансторг» у 4 кварталі 2009 року на суму 30521 грн. та відсутнє право на формування податкового кредиту на придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Донтрансторг».

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "В.І.К.А." є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32880647, перебуває на податковому обліку в Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області як платник податків, є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 05926914 від 22.06.2004 року.(арк.с.64.

З 17.09.2012 року по 21.09.2012 року Ясинуватською ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «В.І.К.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року та податку на додану вартість за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року.

Із акту перевірки від 26.09.2012р. № 682/22-1/32880647 було встановлено порушення:

1. п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій), в результаті чого завищено від"ємне значення об"єкта оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік на суму 30521 грн.

2. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій), в результаті чого завищено залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 6104 грн.;

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність договору укладеного позивачем з ТОВ «Донтрансторг», а саме № 2/11-09 від 02.11.2009 р. на поставку паливно-мастильних матеріалів, відповідно до якого ТОВ ««Донтрансторг» прийняло на себе зобов'язання поставки паливно-мастильних матеріалів ТОВ «В.І.К.А.» , а позивач зобов'язався оплатити належний товар (ар.с. 44) Нікчемність договорів відповідач обґрунтовує актом ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.08.2012 року № 1811/15-4/36061529, яким встановлено, що операції з контрагентом - постачальником ТОВ «Донтрансторг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, в зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Донтрансторг» не могли фактично здійснювати господарські операції. Крім того, податковий орган аналізує, що старшим слідчим з ОВС управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України 12 квітня 2012 року винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом створення певними особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Донтрансторг» за ознаками злочину передбаченого ч.2, ст. 28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.207, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

На підставі акту перевірки від 26.09.2012р. були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 15.10.2012 року:

- №0000062300, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 521,00 грн.

- № 0000072300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6104,00 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки правовідносини виникли на протязі 2009 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд першої інстанції вірно застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

До 1 січня 2011 року спірні правовідносини регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі -Закон № 334), та Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закон № 168).

Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2009 року між ТОВ «Донтрансторг» (Продавець) та ТОВ «В.І.К.А.» (Покупець) укладено договір № 2/11-09 на поставку паливно-мастильних матеріалів (далі - Договір).

Згідно умов зазначеного договору ТОВ «Донтрансторг» (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та сплатити продукцію - бензин у кількості, за номенклатурою, цінам та строки постачання згідно умов договору.

Згідно пункту 2 договору поставка товару здійснюється відповідно з базисними умовами постачання згідно міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.

На підтвердження реального відбуття господарських операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів на підставі умов договору № 2/11-09 позивачем надані: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування паливно-мастильних матеріалів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, довіреність на отримання товару, рахунок-фактури, платіжні доручення про сплату товару, копії технічних паспортів бензовозів, відомості бухгалтерського обліку по рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 311 «Розрахунки в національній валюті» які долучені до матеріалів справи.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним.

Крім того, позивач на підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивач надав суду договір оренди землі, укладений між Авдіївською міською радою та ТОВ «В.І.К.А.» від 29.10.2010 року, відповідно до якого, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення заправного пункту.

Також позивач надав документи щодо реалізації придбаного товару, а саме договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів укладених між Позивачем та МПП ХФК «Шахтар» від 16.04.2009 року та від 01.01.2010 р. та документи щодо сплати за вказаними договорами.

Позивачем надані суду свідоцтва право власності на нерухоме майно, а саме будівлі адміністративно-побутового корпусу, будівля насосної станції, будівля заправки, на території якої є резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, що підтверджує використання придбаного товару виключно у межах господарської діяльності позивача.

ТОВ «Донтрансторг» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, на момент здійснення господарських операцій з Позивачем мав статус платника податку на додану вартість та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100162453 від 27.01.2009, що давало законні підстави видавати податкові накладні.

З урахуванням зазначених норм закону та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної. У позивача наявна податкова накладна, що підтверджує його право на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме укладений договір між позивачем та його контрагентом, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодекс) України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентом, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В.Карпушова

С.В.Білак

М.М.Гімон