Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2а-17133/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17133/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 січня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 05 грудня 2012 року №0013522202 та №0013532202.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між «Імпел Гріффін Груп» та ТОВ «ТФМ-Груп» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15 листопада 2012 року по 16 листопада 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Імпел Гріффін Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТФМ-Груп» за червень та липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 16 листопада 2012 року №1027/22-2/35634872, в якому встановлено порушення позивачем ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.3 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення, яке було враховано у сумі зменшення податкового боргу за червень 2012 року у сумі 222171,00 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 1893584,00 грн., у тому числі за червень 2012 року на суму1162272,00 грн. та за липень 2012 року - 731312,00 грн.

На підставі акту перевірки №1027/22-2/35634872 від 16 листопада 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року №0013522202, згідно якого за порушення ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.3 Порядку заповнення податкової накладної позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2840376,00 грн., у тому числі 1893584,00 грн. за основним платежем та 946792,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0013532202, згідно якого за порушення ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.3 Порядку заповнення податкової накладної позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 222171,00 грн. за червень 2012 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 111086,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2011 року між ТОВ «Імпел Гріффін Груп» (замовник) та ТОВ «ТФМ-Груп» (виконавець) укладено договір №1012/1-11 на надання послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується якісно, у відповідності до вимог замовника, власними силами надавати послуги, обумовлені договором, сприяти здійсненню інших функцій, пов'язаних з діяльністю замовника, а також надавати інші послуги за згодою сторін. Згідно з п.1.3 даного договору замовник може замовляти роботи/послуги з прибирання приміщень, необхідність яких виникатиме у замовника протягом терміну дії договору. Замовлення на виконання робіт/надання послуг оформлюється за десять календарних днів до бажаної дати початку виконання робіт, шляхом надання виконавцеві заявки на виконання робіт, форма якої вказана у додатку №1 до договору, факсимільним шляхом або іншим, який влаштовує замовника.

Відповідно до заявок на виконання робіт від 25 травня 2012 року та від 23 червня 2012 року замовник визначив перелік робіт з прибирання та об'єктів, на яких необхідно їх провести, а саме: прибирання внутрішніх приміщень та прибудинкової території, прибирання приміщень і площ замовника в регіонах України, що належать іншим суб'єктам господарської діяльності, зокрема: ДП «Фірма Альтфатер Київ», ТОВ «Донбас Арена», ТОВ «Дтек Сервіс», ПрАТ «МТС Україна», ТОВ «Омега», ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ТОВ «Яндекс.Україна», ПАТ «Альфа Банк», ПАТ «СебБанк», ПАТ АКБ «Аркада», ТОВ «Унікредит Банк», ПАТ «УкрСибБанк», ПАТ «Укртелеком», Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, ПрАТ з ІІ «Дніпропетровський маслоекстракційний завод».

Позивачем для підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань за вищезазначеним договором до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття виконаних робіт за червень-липень 2012 року, банківські виписки щодо перерахунку коштів в оплату послуг ТОВ «ТФМ-Груп», податкові накладні за червень-липень 2012 року.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи докази, які свідчать про використання наданих ТОВ «ТФМ-Груп» послуг з прибирання у власній господарській діяльності позивача, до основних видів якої відносяться загальне прибирання будинків, інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів, інші види діяльності з прибирання, а саме при наданні послуг з прибирання приміщень в рамках укладених позивачем договорів з замовниками (ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ПрАТ з ІІ «Дніпропетровський маслоекстракційний завод», ТОВ «Омега», ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Унікредит Банк», ТОВ «Яндекс.Україна», ПАТ «СебБанк», Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, ПАТ «УкрСибБанк», ТОВ «Дтек Сервіс», ДП «Фірма Альтфатер Київ», ТОВ «Донбас Арена», ПрАТ «МТС Україна», ПАТ «Альфа Банк», ПАТ АКБ «Аркада»).

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №3810/22-4/37242144 від 20 вересня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТФМ-Груп» щодо підтвердження господарський відносин з ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року», №432/22-04/37242144 від 17 жовтня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТФМ-Груп» щодо підтвердження господарський відносин з ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» та ТОВ «Сігма 777» за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року», а також акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №3696/22-9/37956411 від 12 вересня 2012 року «Про неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за червень 2012 року. У даних актах зазначено про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» та його контрагентами, ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» виступає вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером), а його діяльність здійснюється поза межами правового поля. Крім того, в актах зазначено про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ТФМ-Груп» та ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», що свідчить про відсутність у ТОВ «ТФМ-Груп» об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначені акти ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТФМ-Груп» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «ТФМ-Груп», не надано належних та допустимих доказів щодо неведення ним господарської діяльності та відсутності реального здійснення договору, укладеного між ТОВ «ТФМ-Груп» та позивачем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «ТФМ-Груп», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, реальності наданих послуг з прибирання та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05 грудня 2012 року №0013522202 та №0013532202, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.