Постанова

від 06.12.2006 по справі 40/87-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/87-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 грудня 2006 р.                                                                                   № 40/87-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кравчука Г.А.,

суддів :Данилова Т.Б.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивача Культурбаєва Л.М. дов.№135 від 25.07.2006 р.

відповідачане з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 р.

у справі№40/87-06 господарського суду Харківської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Безпека-Сервіс”

пророзірвання договору оренди   та стягнення 4 369,79 грн.

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України (надалі РВ ФДМУ)  по Харківській області звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) “Безпека-Сервіс” про  розірвання договору оренди   та стягнення 4 369,79 грн., серед яких 2 863,06 грн. заборгованості з орендної плати з серпня 2005 року по січень 2006 року включно та  1 506,73 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2006 року (суддя Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року ( судді: Токар М.В., Лакіза В.В., Шепітько І.І.) позовні вимоги задоволені частково, договір оренди нежитлових приміщень №1379-Н від 29.12.2004 року, укладений між РВ ФДМУ  по   Харківській   області   та    ТОВ   “Безпека-Сервіс”   визнано   розірваним    з

Доповідач: Шаргало В.І.

01.01.2006 року, з ТОВ “Безпека-Сервіс” на користь державного бюджету стягнуто 2 304,05 грн. основної заборгованості, 176,18 грн. пені та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, РВ ФДМУ  по Харківській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій  ч. 6 ст. 222, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України “Про державний бюджет України на 2000 рік”, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

 Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2004 року між РВ ФДМУ по Харківській області (Орендодавець) та ТОВ "Безпека-Сервіс" (Орендар) був укладений договір оренди №1379-Н, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення у будівлі гаражів (літ. "Д", 'Ж", "З", "Г") загальною площею 110,2 м. кв., розташованих за адресою: м. Харків,   пр. 50 років ВЛКСМ, 26-А. Строк договору   встановлений з 29.12.2004 р. по  28.11.2005p., згідно з п. 10.10 договору його було продовжено на той самий термін та

на тих самих умовах. Розмір орендної плати узгоджений сторонами у договорі оренди та становить 698,38 грн. на місяць. Проте  в порушення умов пунктів  3.2, 5.2  договору Орендар не виконував своїх зобов'язань за договором оренди, плату за оренду нежитлового приміщення у строк і розмірі, передбаченому договором не вносив.  Згідно з довідкою РВ ФДМУ по Харківській області нарахувало відповідачу заборгованість по орендній платі у розмірі 2 863,06 грн. за період з серпня 2005 року по січень 2006 року включно, та пеню передбачену пунктом 5 цього договору (0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати) 1 506,73 грн.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що  листом №48/1-2/5155/Шв від 22.12.2005 р. балансоутримувач орендованого приміщення Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області повідомив позивача про намір достроково припинити дію договору №1379-Н, а також запропонував відповідачеві звільнити орендовані за договором приміщення у зв'язку з несплатою останнім орендної плати, в результаті чого балансоутримувач не отримав грошові кошти в розмірі 30% орендної плати. Відповідач звільнив орендовані приміщення та передав їх по акту про звільнення приміщень від 28.12.2005 р. балансоутримувачу, в п. 2 вказаного акту зазначено, що стан приміщень задовільний, приміщення зачинені та опломбовані печаткою УДСО при УМВС України в Харківській області. Таким чином,  суди встановили, що  договір оренди № 1379-Н від 29.12.2004 р. був  фактично розірваний з 01.01.2006 року, як-то передбачено пунктом 10.3 договору.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”  орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Зі змісту статті 10 цього Закону вбачається, що крім істотних умов перерахованих  в цій статті за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови ( п.3).

Відповідно до статті 26 названого Закону, якою регулюється припинення договору оренди одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди. Однак, за правилами пункту 3 цієї статті, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.

Таке погодження, відповідно до встановлених обставин, передбачено у пункті 10.3 спірного договору (інші умови договору), а відтак, суди попередніх інстанцій з урахуванням вимог наведеного законодавства правомірно встановили, що договір оренди №1379-Н від 29.12.2004 року був  фактично розірваний з 01.01.2006 року та  стягнули заборгованість з орендної плати, виходячи з зазначеної дати припинення зобов'язань за договором.

Стосовно відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 330,55 грн. пені, то в цій частині судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 6 статті 222 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено договором. Пунктом 3.5 договору № 1379-Н від 29.12.2004 року встановлено, що несвоєчасно перерахована орендна плата стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, суди правильно встановили, що позивачем безпідставно нарахована пеня у розмірі 1 330,55 грн., оскільки сума пені по заборгованості з орендної плати по договору №1379-Н за період з 10.04.2005 року по 02.03.2006 року становить 176,18 грн.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги  щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області  залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. у справі №40/87-06  залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Данилова Т.Б.

Суддя

Шаргало В.І.