Рішення

від 15.04.2013 по справі 0816/1049/2012

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 0816/1049/2012

Провадження № 2/321/7/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачів - адвоката ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором та зустрічним позовом ОСОБА_6 до кредитної спілки «Мелон», ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним, за участю третьої особи - ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И В:

КС «Мелон» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором та ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до КС «Мелон», ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним, за участю третьої особи - ОСОБА_7.

В позові зазначено, що 28 січня 2011 року між КС «Мелон» та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір споживчого кредиту № С310. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 70000 гривень, з терміном погашення до 28 січня 2012 року та відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 55 % строком на 12 місяців. В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_8 за договором споживчого кредиту між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки № С310п від 28 січня 2011 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_9 взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_5. Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитом виконують не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за договором споживчого кредиту в розмірі 197002 гривні 62 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1970 гривень 03 копійок.

В зустрічному позові зазначено, що після одержання позовної заяви та відповідних додатків до неї, позивач за зустрічним позовом - відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 виявив, що відповідно до договору поруки № С310п від 28 січня 2011 року він разом із третьою особою - ОСОБА_7 виступають поручителями позичальника ОСОБА_5 за виконання нею зобов'язань за договором споживчого кредиту № С310 від 28 січня 2011 року. Однак, позивач вважає, що договір поруки є недійсним, оскільки наміру на його укладання він не мав, з умовами договору поруки він не ознайомлювався, свій підпис в цьому договорі не ставив. Позивач зазначає, що на укладення цього договору поруки він нікого не уповноважував та особисто не підписував, а підписи, зроблені в договорі поруки від його імені, зроблені не ним, а іншою особою. Позивач просить суд визнати недійсним договір поруки № С310п від 28 січня 2011 року, укладений між КС «Мелон», поручителями ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та позичальником ОСОБА_5.

В судовому засіданні позов представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 70000 гривень з процентною ставкою 55 % строком на один рік, її зобов'язання за договором споживчого кредиту були забезпечені порукою. Однак, відповідач ОСОБА_5 свої зобов'язання за договором виконувала не належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка до тепер не погашена. Крім того, зустрічний позов не визнали в повному обсязі та просили відмовити в його задоволенні, оскільки вважають, що договір поруки підписаний саме поручителем - відповідачем ОСОБА_6, а висновок експерта просили не брати до уваги, так як цей висновок експерта не відповідає вимогам ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що вимоги КС «Мелон» є безпідставними, так як відповідач ОСОБА_5 договори не підписувала, на користь чого свідчить й висновок експерта, згідно якого підпис напевно виконаний ОСОБА_5. Крім того, представник відповідача зазначає, що заявлений розмір процентів значно перевищує тіло кредиту, а нарахування позивачем процентів після закінчення договору є безпідставним. Розрахунок заборгованості не відповідає договору, в ньому наявні й інші неточності та арифметичні помилки. Тому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Разом з цим вважає, що заявлений зустрічний позов підлягає задоволенню, оскільки згідно висновку експерта підпис в договорі поруки виконаний не поручителем ОСОБА_6.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, оскільки відповідач ОСОБА_6 договір поруки не підписував, а дізнався про цей договір лише тоді, коли отримав позовну заяву з додатками до неї і ухвалу суду про відкриття провадження у справі. Тому вважає, що договір поруки є недійсним. Крім того, представник відповідача уточнив заявлені зустрічні вимоги, просить суд їх задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним договір поруки № С310п від 28 січня 2011 року, укладений між КС «Мелон», поручителями ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та позичальником ОСОБА_5, стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 900 гривень 48 копійок.

В судове засідання третя особа ОСОБА_7 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити рішення за відсутності третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість часткового задоволення первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 217 ЦК України, ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією особою зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Як встановлено в судовому засіданні, 28 січня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір споживчого кредиту № С310. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 70000 гривень, з терміном погашення до 28 січня 2012 року та відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 55 % строком на 12 місяців.

При укладенні договору відповідач ОСОБА_5 прийняла на себе зобов'язання повернути кредит до 28 січня 2012 року та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

На виконання кредитного договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_5 в сумі, визначеній у кредитному договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_5 за кредитним договором.

В подальшому, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_5 було сплачено: 31 березня 2011 року - 6840 гривень 00 копійок (6839 гривень 73 копійок - проценти та 0 гривень 27 копійок - кредит), 30 червня 2011 року - 9698 гривень 59 копійок (9698 гривень 59 копійок - проценти), 23 грудня 2011 року - 1598 гривень 00 копійок (1598 гривень 00 копійок - проценти). Будь-яких інших платежів на рахунок позивача від відповідача ОСОБА_5 не надходило.

Дані обставини, встановлені судом, сторонами не оспорюються.

За умовами п.п. 3.2.2 договору споживчого кредиту, позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти в порядку, встановленому розділом 4.2 цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачений щомісячний графік погашення кредиту та виплати процентів.

Однак, в порушення умов договору споживчого кредиту відповідач ОСОБА_5 систематично не виконувала належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ними, а саме сплачуючи відсотки за користування кредитом з порушенням їх терміну та розміру сплати, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Згідно п. 9.4 договору споживчого кредиту, при порушенні строків сплати кредиту та (або) процентів більше ніж на три дні, процентна ставка подвоюється до моменту повного погашення простроченої заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 25 грудня 2012 року має заборгованість - 197002 гривні 62 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 69999 гривень 73 копійок - заборгованість за тілом кредиту; сума в розмірі 127002 гривні 89 копійок - заборгованість за відсотками.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 на те, що розрахунок заборгованості не відповідає договору, в ньому наявні й інші неточності та арифметичні помилки, розмір процентів значно перевищує тіло кредиту, а також на безпідставність нарахування процентів після закінчення строку договору, оскільки заявлені суми заборгованості повністю підтверджується розрахунком заборгованості, щоб був наданий позивачем, згідно якого, суми заборгованості були розраховані відповідно до умов договору, за кожний місяць окремо, виходячи із кількості днів за користування кредитними коштами. Разом з цим, жодних неточностей або арифметичних помилок в наданому позивачем розрахунку не вбачається, тому суд приймає цей розрахунок суми заборгованості як вірний.

Також не можуть бути прийняті до уваги й посилання представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 на те, що відповідач ОСОБА_5 договір споживчого кредиту не підписувала, оскільки такі посилання представника відповідача є безпідставними, ані самою відповідачем, ані її представником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин. До того ж, під час судового розгляду своїм правом заявити клопотання про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи для надання однозначного висновку щодо підписання або не підписання саме відповідачем ОСОБА_5 договору споживчого кредиту, ані відповідач ОСОБА_5, ані її представник не скористалися. Відсутні такі докази й в матеріалах справи. Самі по собі посилання представника відповідача на те, що на користь цих фактів свідчить й висновок експерта, згідно якого підпис напевно виконаний ОСОБА_5, не можуть бути покладені в основу судового рішення в якості підтвердження того факту, що договір споживчого кредиту був підписаний не ОСОБА_5, оскільки висновок експерта в цій частині не дає однозначної стверджувальної відповіді на поставлені запитання, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_5 порушила умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов договору споживчого кредиту, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача суму заборгованості за цим договором.

Крім того, 28 січня 2011 року, як забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту, був укладений договір поруки № С310п між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 і третьою особою за зустрічним позовом ОСОБА_7, відповідно до умов якого ОСОБА_7 та ОСОБА_10 прийняли на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_5 зобов'язань за договором споживчого кредиту № С310 від 28 січня 2011 року.

Згідно п. 3.4 договору поруки, відповідальність поручителів наступає у випадку, коли позичальник не виконує, або неналежним чином (порушує графік погашення кредиту) виконує свої грошові зобов'язання згідно кредитного договору № С310 від 28 січня 2011 року, укладеного між кредитором та позичальником, а також у випадку смерті позичальника.

Згідно п. 3.5 договору поруки, поручителі та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручителі відповідають по зобов'язаннях позичальника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, процентів за його користування, сплата додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Згідно п. 3.6 договору поруки, поручителі зобов'язані самостійно щомісячно контролювати процес повернення позичальником кредиту, а також сприяти кредитору в здійсненні контролю над виконанням позичальником умов кредитного договору.

Згідно п. 3.8 договору поруки, поручителі знайомі з умовами договору № С310 від 28 січня 2011 року.

Однак, проведеною судовою почеркознавчою експертизою (висновок експерта № 54 від 19 листопада 2012 року) встановлено, що підпис в графі «Поручитель» від імені ОСОБА_6 в договорі поруки № С310п від 28 січня 2010 року виконаний не ОСОБА_6.

Тобто, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вказані докази у сукупності повністю підтверджують той факт що договір поруки був підписаний не особисто відповідачем ОСОБА_6, а іншою особою. А доказів, які спростовують зазначені обставини, представниками позивача суду не надано, відсутні й такі докази і в матеріалах справи.

Посилання представників позивача на те, що підпис в договорі поруки виконаний особисто відповідачем ОСОБА_6, а висновок судової почеркознавчої експертизи не відповідає вимогам ЦПК України і тому не повинен бути прийнятий до уваги, суд вважає безпідставними, оскільки надані документи свідчать, що підпис договорі поруки № С310п від 28 січня 2010 року виконаний не ОСОБА_6, цей факт встановлений висновком судової почеркознавчої експертизи № 54 від 19 листопада 2012 року, який відповідає вимогам, що пред'являються до цього документа, викладені в ньому дані не викликають сумніву щодо їх достовірності.

При проведенні судової почеркознавчої експертизи судовим експертом були додержані всі вимоги чинного законодавства, в межах його компетенції та повноважень, на підставі інформації та документів, наявних на час проведення експертизи, відповідь на поставлене питання щодо виконання підпису в графі «Поручитель» від імені ОСОБА_6 викладена повно та відповідає іншим фактичним даним, дослідницька частина узгоджена з підсумковою частиною висновку, висновок експертизи обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи, тому зазначений висновок судової почеркознавчої експертизи є об'єктивним, достовірним та правдивим, і повинен бути покладений в основу судового рішення стосовно вирішення заявленого зустрічного позову та визнання договору поруки недійсним, так як він був підписаний не особисто відповідачем ОСОБА_6, а іншою особою.

Разом з цим, позивачем за зустрічним позовом - відповідачем за первісним позовом ОСОБА_6 заявлено вимоги про визнання договору поруки недійсним в цілому, але із зазначеними вимогами погодитися не можна, оскільки, як вбачається з обставин справи, зазначений договір поруки був би вчинений і без включення до нього недійсної частини щодо поручителя ОСОБА_6. До того ж обставини щодо дійсності договору поруки в частині поручителя ОСОБА_7 судом не досліджувались, недійсність його підпису жодними доказами не підтверджена.

Отже, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір поруки № С310п від 28 січня 2010 року є недійсним в частині, що стосується поручителя ОСОБА_6, а тому підстав для покладення на нього відповідальності за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_5 немає.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення первісного позову та стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача заборгованості за договором споживчого кредиту в розмірі 197002 гривні 62 копійок і судового збір в розмірі 1970 гривень 03 копійок, а в іншій частині позову необхідно відмовити. Разом з цим суд також приходить до висновку про можливість часткового задоволення зустрічного позову та визнання частково недійсним договору поруки в частині, що стосується поручителя ОСОБА_6, та стягнення з відповідачів за зустрічним позовом - КС «Мелон» на користь ОСОБА_6 судового збору в розмірі 107 гривень 30 копійок і понесених судових витрат за проведення судової експертизи в розмірі 900 гривень 48 копійок, а в іншій частині зустрічного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 217, 509, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 66, 88, 107, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь кредитної спілки «Мелон» (п/р № 2650510352101 у ПАТ «МетаБанк» в м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 36015210) заборгованість за договором споживчого кредиту № С310 від 28 січня 2011 року в розмірі 197002 (сто дев'яносто сім тисяч дві) гривні 62 копійок, а також судовий збір в розмірі 1970 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят) гривень 03 копійок, а всього 198972 (сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 65 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до кредитної спілки «Мелон», ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним, за участю третьої особи - ОСОБА_7, - задовольнити частково.

Визнати частково недійсним договір поруки № С310п від 28 січня 2011 року, укладений між кредитною спілкою «Мелон», поручителями ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та позичальником ОСОБА_5, в частині, що стосується поручителя ОСОБА_6.

Стягнути з кредитної спілки «Мелон» на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок та за проведення судової експертизи в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 48 копійок, а всього 1007 (одна тисяча сім) гривень 78 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок та за проведення судової експертизи в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 48 копійок, а всього 1007 (одна тисяча сім) гривень 78 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з кредитною спілкою «Мелон».

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

15.04.2013