Рішення

від 20.11.2006 по справі 24/374-9/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

24/374-9/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 24/374-9/279                                                                                                         20.11.06 р.

м.Київ

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю  фірми «Верстатник», м.Рівне  

до                   Відкритого   акціонерного товариства   трест «Київміськбуд-6», м.Київ

за  участю  третьої особи без самостійних вимог  на  предмет спору

          Товариства з обмеженою відповідальністю «Містспецпроект»

про                 стягнення 211342,59грн.    

Суддя Смірнова Л.Г.

Представники:  

Від позивача:          Сліпчук М.С.,  представник за довіреністю №10-01/2006 від 24.01.2006

Від відповідача:          Васюк П.П.,  представник за довіреністю №702/08 від 22.12.2005

Від третьої особи: не з'явився

Обставини справи :

На розгляд  Господарського суду  міста Києва передано позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю  фірми «Верстатник» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6»173957,67грн. основного  боргу; 18863,79грн. пені та 18520,83грн.  інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2005 позов задоволено частково, стягнуто  з відповідача на користь позивача 173957,67грн. основного боргу, 18863,79грн. пені, 18520,83грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2005 залишено без змін.

Постановою Вищого  господарського суду України від 11.07.2006 рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006  скасовано, справу  передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  02.08.2006 справу прийнято до розгляду, присвоєно їй номер  24/374-9/279, судове засідання призначено на 20.10.2006 (суддя Жирнов С.М.).

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.10.2006, у зв'язку з  перебуванням судді Жирнова С.М. на лікарняному, з метою  уникнення затягування розгляду справи,  справу  передано для розгляду судді  Смірновій Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2006 справу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 08.11.2006.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи та необхідністю витребування додаткових доказів,  розгляд справи було відкладено на 20.11.2006.

У судовому засіданні 08.11.2006 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, а саме просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства тресту «Київміськбуд-6»173957,67грн. основного  боргу; 18863,79грн. пені та 35907,37грн.  інфляційних нарахувань.

Відповідач  проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивачем  штрафні санкції нараховані з порушенням вимог Господарськього кодексу України та безпідставно включено до суми основного боргу заборгованість згідно акту робіт за грудень 2004, які не було  прийнято відповідачем, а  отже строк  остаточного розрахунку за  виконані роботи не настав.  

         Із зібраних доказів та пояснень представників сторін,-

                                               В С Т А Н О В Л Е Н О:

Між  позивачем та  відповідачем  08.07.2004   було укладено  договір  на виконання робіт №02/07 (далі-договір).  Відповідно до умов договору  позивач взяв на себе  зобов'язання  виконати  роботи  згідно кошторису, а відповідач зобов'язувався  прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість  всіх робіт  орієнтовно складає 233333,00грн., ПДВ-46667,00грн., загальна вартість 280000,00грн. (підпункту 2.1 пункту 2 договору).

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 договору  до початку виконання  робіт  відповідач зобов'язувався перерахувати позивачеві аванс у розмірі 30%, проміжні розрахунки проводяться на підставі підписаного акту виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 щомісяця, у строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним (підпункт 2.7 пункту 2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання  умов договору,  відповідач перерахував позивачеві  105000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1025 від 08.07.2004 на суму 80000,00грн.; №1027 від 09.07.2004 на суму 15000,00грн.; №106 від 05.11.2004 на суму 10000,00грн., а також відповідачем було виконано послуги генпідряду на суму 6257,13грн.

Копії всіх вищезазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали було надано суду для огляду у судовому засіданні.

Посилаючись на неналежне виконання  відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо  оплати виконаних робіт за договором позивач звернувся до суду з  даним позовом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 175 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу  України  за договором підряду одна сторона  (підрядник) зобов'язується  на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 882 Цивільного кодексу України регламентований порядок передання та прийняття робіт за договором підряду. Так, згідно з цією статтею замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, –етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Причому, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України. Розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні  факти як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який повинен довести   розмір  заявлених позовних вимог та відповідача, який повинен довести факт належного виконання зобов'язань  щодо оплати виконаних робіт та спростувати  обставини  заявлені позивачем.

На підтвердження своїх вимог, позивачем було надано суду  акти  прийому виконаних робіт  за липень 2004, які підписано сторонами та містять печатки обох сторін. Відповідно до актів виконаних робіт, загальна вартість виконаних робіт становить 232827,60грн. Оскільки   матеріалами справи підтверджується  факт   часткової оплати  відповідачем виконаних робіт в сумі 105000,00грн. та  позивачем в рахунок заборгованості зараховано  виконані  послуги генпідряду на суму 6257,13грн., заборгованість  відповідача перед позивачем за  вищезазначеними актами  приймання виконаних робіт становить 121571,47грн.

Таким чином,   позовні вимоги щодо основного боргу в сумі 121571,47грн.,  визнано судом  обгрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.  

Відповідно до частини другої  та третьої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Підпунктом 5.3 пункту 5 договору, у випадку  несвоєчасної сплати  за виконані роботи,   відповідач зобов‘язувався  сплатити позивачеві пеню у розмірі  подвійної облікової ставки  Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми неоплачених  робіт за  кожний день прострочки.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 6 статті  232 Господарського кодексу України   нарахування штрафних санкцій  за прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не  встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців  від дня, коли  зобов'язання мало  бути виконано.

Оскільки, умовами договору не передбачено  іншого порядку  нарахування  штрафних санкцій (пені), ніж вищезазначеною нормою,  суд вважає  позовні вимоги щодо стягнення пені обгрунтовані лише у розмірі 10907,22грн.,  нарахованої  за період з 11.08.2004 до 10.02.2005  за порушення строків оплати  виконаних робіт.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань також підлягають частковому задоволенню, у розмірі 29272,94грн.,  які було нараховано без урахування суми основного боргу у розмірі 52386,20грн., яку було заявлено до стягнення, проте не підтверджено первинними документами. Наданий суду, на підтвердження своїх вимог,   акт звірки взаємних розрахунків, не  прийнято судом до уваги, як належний доказ   суми основанного боргу, оскільки він є  бухгалтерським документом відповідно до якого звіряють бухгалтеський облік, а не первинним документом, який підтверджує  наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань учасників господарських відносин.

Оскільки суду не надано  первинних документів на підтвердження суми основного боргу у розмірі 52386,20грн., позовні вимоги в цій частині та позовні вимоги в частині стягнення  пені в сумі 7956,57грн.  та інфляційних нарахувань в сумі 6634,43грн., визнаються судом такими, що підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК України.

Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача,  а тому державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до  приписів статті 49 ГПК України  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин,  ст.ст.33, 75, 49, 81, 82-84, ГПК України,-

                                       В И Р І Ш И В:

          1.  Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-6» (01023, м.Київ, вул.Леоніда Первомайського, 9, код 04012885, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верстатник»(33016, м.Рівне, вул.Будівельників, 12, р/р260073015852271 в ПІБ м.Рівне, МФО 333335, код 13983286), 121571(сто двадцять одну тисячу п'ятсот сімдесят одну)грн.47коп.-основного боргу; 10907(десять тисяч дев'ятсот сім)грн.22коп.-пені; 29272(двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят дві)грн.94коп.- інфляційних нарахувань;  1617(одну тисячу шістсот сімнадцять)грн.52коп.-державного мита та 83(вісімдесят три)грн.45коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині  позові  вимоги залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Суддя                                                                                             Смірнова Л.Г.