Постанова

від 23.04.2013 по справі 810/407/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року 810/407/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: Андреасяна А.П., Граба М.О.,

представника відповідача: Мороза В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Яготинський завод продтоварів" доЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Яготинський завод продтоварів» (далі - ПАТ «Яготинський завод продтоварів» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Яготинська МДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 №0000252300, №0000262300, №0000272300 та №0000282300.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання товарів між ним та ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу, документами складського зберігання товару, договором про індивідуальну матеріальну відповідальність, видатковими накладними, податковими накладними, тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Яготинський завод продтоварів» з ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік», а викладені в актах перевірки висновки щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 23.04.2013 позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що контрагенти позивача відсутні за адресою реєстрації та у них відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції, а відтак, правочини, укладені з ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» є нікчемними.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «Яготинський завод продтоварів», ідентифікаційний код юридичної особи 00378508, зареєстроване як юридична особа Яготинською районною державною адміністрацією 30.09.1992, як платник податку на додану вартість зареєстроване 09.07.1997, перереєстроване 10.01.2012 про що видане свідоцтво №200016894.

Основними видами діяльності ТОВ «Яготинський завод продтоварів» є, зокрема, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, виробництво дистильованих алкогольних напоїв, виробництво виноградних вин, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У період з 07.12.2012 по 13.12.2012 на підставі наказів Яготинської МДПІ від 27.11.2012 №164 та №165, повідомлень від 28.11.2012 №657/10/22-016/709 та №658/10/22-016/709, посадовими особами податкового органу проведено дві документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «Яготинський завод продтоварів» (код ЄДРПОУ 00378508) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Ен Джі Консалтантс» (код ЄДРПОУ 35534650) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, з 01.03.2012 по 30.04.2012, з ТОВ «Торгова компанія «Місурі» (код ЄДРПОУ 36927463) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та з ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) за період з 01.01.2011 по 29.02.2011.

За результатами перевірок складені акти від 19.12.2012 №770/2200/00378508 та №771/2200/00378508 (далі - Акти перевірок), які містять висновки про: порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Ен Джі Консалтантс» та ТОВ «Торгова компанія Місурі» положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2012 року на загальну суму 23438,10 грн. та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22322,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 6912,00 грн., за червень 2012 року на суму 3800,00 грн.; порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік» положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2011 року на загальну суму 19726,00 грн. та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15780,60 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 7128,00 грн. та за лютий 2011 року на суму 8652,60 грн.

Висновки податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання товарів у вищевказаних контрагентів, які ґрунтуються на висновках актів ДПІ у Печерському районі м. Києва: від 06.06.2012 № 1713/22-4/35534650 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ен Джі Консалтантс» (код за ЄДРПОУ 35534650) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.01.2012»; від 05.07.2012 № 2236/22-4/35534650 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ен Джі Консалтантс» (код за ЄДРПОУ 35534650) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012 по 30.04.2012»; від 05.09.2012 № 3479/22-4/36927463 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Міссурі» (код за ЄДРПОУ 36927463) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 по 30.06.2012»; від 08.12.2011 № 1587/23-6/37240875 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросонік» (код 37240875) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 03.08.2010 по 30.09.2011».

В обґрунтування прийняття спірних рішень відповідач зазначив, що як йому стало відомо зі змісту актів ДПІ у Печерському районі м. Києва, посадовими особами податкового органу, на момент проведення перевірок, встановлено відсутність підприємств за вказаними ними місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність первинних та інших документів у ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік», а також відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаних підприємств та про нікчемність всіх укладених ними договорів.

Зважаючи на зазначені обставини, посадові особи Яготинської МДПІ дійшли висновку, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» включена до складу податкового кредиту безпідставно та, відповідно, позивачем безпідставно віднесено до витрат, витрати на придбання товарів у вказаних осіб.

Не погоджуючись з висновками Актів перевірок позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 21.12.2012 №85 та №86, які рішеннями Яготинської МДПІ від 26.12.2012 №793/10/22-040 та №725/10/22-16/794 залишені без задоволення.

На підставі Актів перевірок, керуючись пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, Яготинською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 29.12.2012 №000252300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 29297,62 грн., у тому числі, за основним платежем - 23438,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5859,52 грн.; від 29.12.2012 №000262300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27092,50 грн., у тому числі, за основним платежем - 22322,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5580,50 грн.; від 29.12.2012 №000272300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15783,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 15781,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2,00 грн.; від 29.12.2012 №000282300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку прибуток підприємств на суму 19727,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 19726,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ТОВ «Яготинський завод продтоварів» та продавцями - ТОВ «Євросонік», ТОВ «Ен Джі Консалтантс» та ТОВ «Торгова компанія Міссурі» укладені ідентичні договори купівлі-продажу від 01.01.2011 №б/н, від 01.01.2012 №б/н та від 01.06.2012 №б/н, відповідно (том І а.с.161-166).

Згідно умов вказаних договорів продавець продає, а покупець купує овес. Відповідно до пункту 3.4 договорів продавець надає покупцеві накладну, податкову накладну та інші документи. Оплата за продукцію проводиться готівкою (пункт 3.2 договорів). Відвантаження сировини здійснюється транспортом продавця (пункт 2.1 договорів).

Вказані договори купівлі-продажу підписані, головою правління ТОВ «Яготинський завод продтоварів» Андреасяном А.П. та, відповідно, - директором ТОВ «Євросонік» Бушковою Е.Ю., директором ТОВ «Ен Джі Консалтантс» Луцан І.О., директором ТОВ «Торгова компанія «Місурі» Кудіновим В.С., та скріплені печатками сторін договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем: у ТОВ «Євросонік» 13 січня 2011 року придбано 18000 кг. вівсу на загальну суму 42768,00 грн., у тому числі ПДВ 8652,60 грн. та 08 лютого 2011 року 20700 кг. вівсу на загальну суму 51915,60 грн., у тому числі ПДВ 8652,60 грн., що підтверджується видатковими накладними від 13.01.2011 №011301 та від 08.02.2011 №20802 (том І а.с.82,88); у ТОВ «Ен Джі Консалтантс» 26 січня 2012 року придбано 22000 кг. вівсу на загальну суму 39600,00 грн., у тому числі ПДВ 6600,00 грн., 20.03.2012, 21.03.2012, 22.03.2012, 23.03.2012 та 26.03.2012 придбано рівними партіями по 3600 кг. вівсу, (загалом -18000 кг.) на загальну суму 41472,00 грн., у тому числі ПДВ 6912,00 грн. та 26 квітня 2012 року 15000 кг. вівсу на загальну суму 30060,00 грн., у тому числі ПДВ 5010,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 26.01.2012 №12601, від 20.03.2012 №32017/1, від 21.03.2012 №32017/2, від 22.03.2012 №32017/3, від 23.03.2012 №32017/4, від 26.03.2012 №32017/5 та від 26.04.2012 №42612 (том І а.с.62,71,72,102); у ТОВ «Торгова компанія «Місурі» 25 липня 2012 року придбано 11875 кг. вівсу на загальну суму 22800,00 грн., у тому числі ПДВ 3800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 25.07.2012 №62513 (том І а.с.95).

Як пояснили у судовому засіданні представники позивача, поставка товарів здійснювалась відповідно до умов договорів купівлі-продажу транспортом продавців.

Факт отримання товару, його прийняття та переробку зафіксовано у Акті перевірки та не заперечувалось представником відповідача у судових засіданнях.

Судом встановлено, а також відображено в Актах перевірок, що: ТОВ «Євросонік» видано на користь ТОВ «Яготинський завод продтоварів» податкові накладні від 13.01.2011 №011301 на загальну суму 42768,00 грн., у тому числі ПДВ 7128,00 грн. та від 08.02.2011 №20802 на загальну суму 51915,60 грн., у тому числі ПДВ 8652,60 грн. (том І а.с.82,88); ТОВ «Ен Джі Консалтантс» видано на користь ТОВ «Яготинський завод продтоварів» податкові накладні від 26.01.2012 №12601 на загальну суму 39600,00 грн., у тому числі ПДВ 6600,00 грн., від 20.03.2012 №432017 на загальну суму 41472,00 грн., у тому числі ПДВ 6912,00 грн. та від 26.04.2012 №42612 на загальну суму 30060,00 грн., у тому числі ПДВ 5010,00 грн. (том І а.с.65,74,105); ТОВ «Торгова компанія «Місурі» видано на користь ТОВ «Яготинський завод продтоварів» податкову накладну від 25.06.2012 №62513 на загальну суму 22800,00 грн., у тому числі ПДВ 3800,00 грн. (том І а.с.97).

Розрахунки між позивачем та продавцями за придбаний товар здійснювались готівкою відповідно до умов договорів купівлі-продажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи касовими документами.

Крім цього, позивачем надані звіти руху основних, допоміжних матеріальних запасних частин та малоцінного інвентарю, інструментів та спецодягу (том І а.с. 61,63, 70,71,80,81,86,87, 93, 94,101, 102, 103) в яких відображено надходження на його склад придбаного вівсу.

У зв'язку з придбанням та зберіганням товарів, позивачем були призначені матеріально відповідальні особи, на підтвердження чого надано суду та перевіряючим у ході проведення перевірки, відповідні договори про індивідуальну матеріальну відповідальність від 21.08.2006 (том ІІ а.с. 50) та від 18.04.2012 (том ІІ а.с. 113).

Судом встановлено, що всі надані до перевірки документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання робіт (послуг) у ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» на користь ТОВ «Яготинський завод продтоварів» та їх оплати.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав, як і не надав відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями.

Крім цього, Акти перевірок не містять жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних (том І а.с115-118).

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання укладених договорів позивачем від ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» отримані належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Актів перевірок, зазначені податкові накладні включено позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки сума податку на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцям.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платників податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки, на момент вчинення правочинів, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на придбання цих товарів. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дані угоди є нікчемними, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення витрат вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються у даній справі.

Відповідно до підпункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення як змісту позовних вимог, так і меж оскарження актів індивідуальної дії, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Як вбачається зі змісту Актів перевірок, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Єдиною підставою для висновків про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є факт незнаходження контрагентів позивача за вказаним ними місцезнаходженням, про що зазначено в актах ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.06.2012 № 1713/22-4/35534650, від 05.07.2012 № 2236/22-4/35534650, від 05.09.2012 № 3479/22-4/36927463 та від 08.12.2011 № 1587/23-6/37240875.

Тобто, в основу тверджень про безтоварність господарських операцій позивача податковим органом покладено факт відсутності у позивача товарно-транспортних накладних неможливості проведення перевірок його контрагентів за наявності усіх інших документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані позивачем документальні підтвердження судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік».

Факт поставки ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» товарів на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено позивачем порушень вимог вищевказаних норм законодавства.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання та переробки товарів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Разом з цим, суд звертає увагу сторін на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2012 №2а-16359/12/2670 було задоволено позов ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та визнано незаконними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки, що оформлена актом №3479/22-9/36927463 від 05.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки (том І а.с119-122, 110,111).

Крім цього, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 №2а-5558/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, було задоволено позов ТОВ «Євросонік» та визнано протиправним і скасовано наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.03.2011 №277 «Про проведення документальної невиїзної перевірки» та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросонік» на підставі наказу від 04.03.2011 №277 «Про проведення невиїзної документальної перевірки».

А відтак, суд вважає, що посилання відповідача на інформацію, яка міститься в атах складених податковим органом стосовно ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Євросонік» є безпідставними, оскільки дії податкового органу що полягали у здійсненні перевірок зазначених підприємств визнанні у судовому порядку протиправними.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Водночас, як вбачається із змісту Актів перевірок, податковими органами не перевірялись ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Висновки про відсутність у вказаних підприємств умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угоди нікчемною чи безтоварною.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» у судовому порядку недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Актах перевірок нікчемним правочинів, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочинів не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочинів були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Актах перевірок відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік», мали реальний характер (товари були отримані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні податкові накладні, видаткові накладні дають змогу визначити, які саме товари були придбанні, за якою ціною та між якими контрагентами.

Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам, визначеним статтею 201 Податкового кодексу України, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому віднесення позивачем нарахованого за ставкою 20% податку на додану вартість, згідно отриманих податкових накладних за квітень, червень місяці 2012 року та січень, лютий місяці 2011 року до податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду є правомірним, а доводи позивача про відсутність порушень ним пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Щодо віднесення до витрат, сум витрат, сплачених позивачем за отриманий товар (овес) від ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, серед іншого, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

Так згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Як пояснив у судовому засіданні голова правління ТОВ «Яготинський завод продтоварів» та не заперечувалось представником відповідача, придбані у ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» товари (овес) використані як сировина для виготовлення борошна вівсяного, яке в подальшому було реалізоване позивачем іншим суб'єктам господарювання, що відповідає видам діяльності зазначених у статуті підприємства, а відтак вказані витрати є пов'язаними з основною діяльністю позивача.

За наведених обставин та враховуючи, що відповідачем не доведено того факту, що товари від ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» не поставлялись, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем витрат є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт поставки та оплати товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході виконання господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї із сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 29.12.2012 № 0000252300, № 0000262300, № 0000272300 та № 0000282300.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 квітня 2013 р.