Ухвала

від 09.10.2013 по справі 810/407/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/407/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Яготинський завод продтоварів» до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 29.12.2012 № 0000252300, № 0000262300, № 0000272300 та № 0000282300.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.12.2012 року по 13.12.2012 року посадовими особами відповідача проведено дві документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «Яготинський завод продтоварів» (код ЄДРПОУ 00378508) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Ен Джі Консалтантс» (код ЄДРПОУ 35534650) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, з 01.03.2012 по 30.04.2012, з ТОВ «Торгова компанія «Місурі» (код ЄДРПОУ 36927463) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та з ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) за період з 01.01.2011 по 29.02.2011.

За результатами перевірок складені акти від 19.12.2012 №770/2200/00378508 та №771/2200/00378508 (далі - Акти перевірок), які містять висновки про: порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Ен Джі Консалтантс» та ТОВ «Торгова компанія Місурі» положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2012 року на загальну суму 23438,10 грн. та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22322,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 6912,00 грн., за червень 2012 року на суму 3800,00 грн.; порушення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік» положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2011 року на загальну суму 19726,00 грн. та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15780,60 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 7128,00 грн. та за лютий 2011 року на суму 8652,60 грн.

Не погоджуючись з висновками Актів перевірок позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 21.12.2012 №85 та №86, які рішеннями Яготинської МДПІ від 26.12.2012 №793/10/22-040 та №725/10/22-16/794 залишені без задоволення.

На підставі Актів перевірок, керуючись пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, Яготинською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 29.12.2012 №000252300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 29297,62 грн., у тому числі, за основним платежем - 23438,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5859,52 грн.; від 29.12.2012 №000262300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27092,50 грн., у тому числі, за основним платежем - 22322,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5580,50 грн.; від 29.12.2012 №000272300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15783,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 15781,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2,00 грн.; від 29.12.2012 №000282300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку прибуток підприємств на суму 19727,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 19726,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між покупцем - ТОВ «Яготинський завод продтоварів» та продавцями - ТОВ «Євросонік», ТОВ «Ен Джі Консалтантс» та ТОВ «Торгова компанія Міссурі» укладені ідентичні договори купівлі-продажу від 01.01.2011 №б/н, від 01.01.2012 №б/н та від 01.06.2012 №б/н, відповідно (том І а.с.161-166).

Згідно умов вказаних договорів продавець продає, а покупець купує овес. Відповідно до пункту 3.4 договорів продавець надає покупцеві накладну, податкову накладну та інші документи. Оплата за продукцію проводиться готівкою (пункт 3.2 договорів). Відвантаження сировини здійснюється транспортом продавця (пункт 2.1 договорів).

Зі змісту Актів перевірок вбачається, що жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Єдиною підставою для висновків про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є факт незнаходження контрагентів позивача за вказаним ними місцезнаходженням, про що зазначено в актах ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.06.2012 № 1713/22-4/35534650, від 05.07.2012 № 2236/22-4/35534650, від 05.09.2012 № 3479/22-4/36927463 та від 08.12.2011 № 1587/23-6/37240875.

Однак, такий висновок податкового органу є необґрунтованим з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік».

Факт поставки ТОВ «Ен Джі Консалтантс», ТОВ «Торгова компанія «Місурі» та ТОВ «Євросонік» товарів на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання та переробки товарів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2012 №2а-16359/12/2670 було задоволено позов ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та визнано незаконними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки, що оформлена актом №3479/22-9/36927463 від 05.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки (том І а.с119-122, 110,111).

Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2011 №2а-5558/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, було задоволено позов ТОВ «Євросонік» та визнано протиправним і скасовано наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.03.2011 №277 «Про проведення документальної невиїзної перевірки» та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросонік» на підставі наказу від 04.03.2011 №277 «Про проведення невиїзної документальної перевірки».

Отже, посилання відповідача на інформацію, яка міститься в актах складених податковим органом стосовно ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Євросонік» є безпідставними, оскільки дії податкового органу що полягали у здійсненні перевірок зазначених підприємств визнанні у судовому порядку протиправними.

Також необхідно зазначити, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності вини, завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак, вважати такий правочин нікчемним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України у суду достатніх підстав немає.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та зазначає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.