Рішення

від 29.04.2013 по справі 403/8304/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5152/13 Головуючий в 1 інстанції - Циганков В.О.

Справа 403/8304/12

Категорія - 19 Доповідач - Кочкова Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Максюти Ж.І.,

при секретарі - Бойко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та стягнення штрафу і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору та визнання права власності за апеляційною скаргою Прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано за ОСОБА_2 право власності на літ. А-1 - прохідна, поз. 1-2, загальною площею 16,3 кв. м., літ Б-2 - побутові приміщення, приміщення № 1, поз. 1-4, площею 62,8 кв.м., а всього загальною площею 125 кв. м., літ. Е-1 - гараж, площею 70,7 кв. м.; літ 2А-1 - щитова, площею 9,4 кв. м., літ 2Б-1 - ангар, поз. 1-2 загальною площею 548,9 кв. м.; літ 2В-1 ангар, поз. 1-2, загальною площею 196,3 кв.м.; літ в - ганок з навісом ; літ. Ф - навіс; літ. Б- сходи; літ. 2Г - навіс; 2Д - навіс; № 1-10,1 - огорожі, споруди по АДРЕСА_1 без прийняття в експлуатацію. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 59-62).

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 (а.с.64-68).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду у частині задоволених позовних вимог скасувати з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником будівель та споруд по АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.08.2010 року посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1513. Реєстрація права власності здійснена КП ДМБТІ Дніпропетровської облради 04.10.2010 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 04.10.2010 року № 27523667.

Відповідно до договору оренди землі від 21.07.2011 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 на п'ятнадцять років, Дніпропетровська міська рада надає, а ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,4840 га по фактичному розміщенню будівель та споруд по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:07:498:0015. Даний договір оренди укладено на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 18.05.2011 року № 197/11. 21.07.2011 року, посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 2611. 09.08.2011 року даний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровську, про що у реєстрі земель вчинено запис № 121010004000189.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції посилався на ст. 376 ЦК України і виходив із того, що ОСОБА_2 самовільно, своїми силами та за власний кошт побудовано літ. 2А-1 - щитова, літ. 2Б-1 - ангар, літ. 2В-1 - ангар, літ. 2Г, 2Д - навіси; здійснено загальне перепланування літ. В-1 - адміністративно-побутова будівля, літ. в - ганок з навісом, літ. Б-2 - побутові приміщення, а 7.06.2012 року отримано новий технічний паспорт. Будівельні роботи виконані без належних дозволів, але права інших осіб не порушені, шкоди чужим інтересам не завдано, 14.06.2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 проведено візуально-інструментальне обстеження стану будівельних конструкцій ангарів (літ. 2Б-1, 2В-1), навісів (літ. 2Г; 2Д) по АДРЕСА_1 і встановлено, несучі, огороджуючи конструкції та вироби ангарів (літ. 2Б-1, 2В-1), навісів (літ. 2Г; 2Д) знаходяться в нормальному та задовільному стані, можлива подальша експлуатація ангарів та навісу за функціональним призначенням.

Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права (не застосовано закон, який підлягав застосуванню), що, згідно із п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

Так, відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.. 26 Закону України "Про основи містобудування" спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства; згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно із ст.. 1 ЦПК України: «Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб…» У разі, якщо спору не має, подання позовної заяви до суду є передчасним.

Крім того, згідно із п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно №7/5 від 07.02.2002 р., оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно і здійснюється органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує права на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК.

Оскільки матеріали справи не містять даних щодо звернення ОСОБА_2 до органів місцевого самоврядування стосовно узаконення самочинного будівництва, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання, то у задоволенні позову про визнання за позивачкою права власності на самочинно збудовані будівлі та споруди слід відмовити.

Крім того, згідно із п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Із матеріалів справи вбачається, що самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді в особі Дніпропетровської міської ради, однак, остання до участі у справі не залечалась. Крім того, АДРЕСА_1 відноситься до Красногвардійського, а не Бабушкінського району.

Порушення судом першої інстанції ст. 30, 114 ЦПК України призвело до неправильного вирішення спору, що, згідно із п.4 ч.1, ч.2 ст. 309 ЦПК України також є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, - не оскаржується, тому апеляційним судом не ревізується.

Керуючись ст.307, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2012 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: