Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а/2570/3114/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3114/12 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-плюс» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-плюс» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 27.09.2012 року № 0003232320, яким ТОВ «Чернігіввовна-плюс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 460 916,00 грн. (у тому числі 298 517,00 грн. - за основним платежем та 162 399,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року даний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби форми «Р» від 27.09.2012 року № 0003232320 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Чернігіввовна-плюс» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, на загальну суму 460 916,00 грн. (за основним платежем 298 517,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями 162 399,00 грн.).

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.08.2012 р. по 05.09.2012 р. працівниками ДПІ у місті Чернігові Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чернігіввовна-плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в податковій звітності з ПДВ за червень-липень 2011 року та податку на прибуток за відповідні періоди по операціям з ТОВ «Солайс Трейдінг Юкрейн».

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в результаті чого підприємством було занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 298 517,00 грн. (в т.ч. за червень 2011 р. в сумі 91 667,00 грн., за липень 2011 року в сумі 197 350,00 грн., за вересень в сумі 9 500,00 грн.).

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 12.09.2012 року № 1719/22/3281844, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.09.2012 р. №0003232320, яким позиву збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 460 916,00 грн., з яких 298 517,00 грн. - за основним платежем, 162 399,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача та обґрунтовує свою позицію тим, що податковим органом не було доведено факт завищення підприємством суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у звітному податковому періоді, у зв'язку з чим вважає безпідставними доводи відповідача щодо необхідності зменшення заявлених до бюджетного відшкодування сум з підстав їх не підтвердження висновками зустрічних перевірок контрагентів позивача (постачальників товару) у ланцюгу постачання сплати податку та не підтвердженням відомостей про юридичну особу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а) п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) або послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного оподатковуваного періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 25.05.2011 року між ТОВ «Чернігіввовна-плюс» (Продавець) та ТОВ «Солайс Трейдінг Юкрейн» (Покупець) було укладено договір купівлі товару №23, за умовами якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця товар (вовну немиту), а останній - прийняти та оплатити даний товар за умовами вказаного договору.

За твердженням податкового органу, під час проведення перевірки позивачем не були надані документи, що підтверджують фактичний рух товару від постачальника до покупця, а надано лише виписки банків, накладні на отримання товарів, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих накладних, на підставі яких ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби було встановлено завищення підприємством податкового кредиту на суму 298 517,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Солайс Трейдінг Юкрейн».

Відповідно до п.п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В свою чергу, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, правомірність (законність) господарських операцій позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Солайс Трейдінг Юкрейн» підтверджується видатковими та податковими накладними, а також платіжними дорученнями, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим не мав права виписувати податкові накладні.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач зокрема посилається на висновки акту перевірки, які вказують на нікчемність укладених позивачем правочинів.

Так, зі змісту акта перевірки від 12.09.2012 року № 1719/22/3281844 вбачається, що згідно податкових декларацій ТОВ «Чернігіввовна-плюс» в період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. було задекларовано податковий кредит з податку на прибуток в сумі 282 322,00 грн. Однак, за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 12 вересня 2012 року обліковується розбіжність між даними розшифровок податкових зобов'язань ТОВ «Чернігіввовна-плюс» та даними розшифровок податкових зобов'язання ТОВ «Солайс Трейдінг Юкрейн» за червень 2011 року в сумі 189 350,00 грн., за липень 2011 року в сумі 109 166,67 грн.

За твердженням податкового органу, позивачем було завищено суму податкового кредиту по господарських операціях, проведених на підставі нікчемних правочинів з контрагентом - ТОВ «Солайс Трейдінг Юкрейн», внаслідок чого безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з придбання товарів на загальну суму 298 517,00 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 91 667 грн., за липень 2011 року в сумі 197 350,00 грн., за вересень в сумі 9 500,00 грн.

Доказом цього, на думку відповідача, служить акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Солайс Трейдінг Юкрейн» (код 36316906) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р., у зв'язку з відсутністю даного підприємства за податковою адресою - м. Миколаїв, вул. Московська, 13 кв. 8. З висновків акту перевірки слідує, що через вказане підприємство проходили лише грошові потоки, однак підвердити факт реального здійснення ним господарської діяльності у червні 2011 року не вбачається за можливе, оскільки керівник підприємства не конкретизує найменування реалізованого та придбаного ним товару.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Як вбачається з наявних в справі доказів, господарські операції позивача у взаємовідносинах з TOB «Солайс Трейдінг Юкрейн» мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатним суб'єктом права; первинні бухгалтерські документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Отже позивачем правомірно було відображено в декларації з податку на додану вартість за червень-липень 2011 року податковий кредит в розмірі 298 517,00 грн. на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, будь-які порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця включити до складу податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість у вартості придбаних товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року по адміністративній справі № К/9991/47893/12

Таким чином, висновки суду першої інстанції про задоволення вимог даного позову колегія суддів знаходить обгрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Повний тексту ухвали виготовлено - 22.04.13 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.