Постанова

від 24.04.2013 по справі 813/80/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року м.Львів № 813/80/13-а

15 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., позивач ОСОБА_1, представника відповідача Буляк І.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, рішення протиправним, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,

встановив:

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 12.10.2012 року передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі - ГУПФУ у Львівській області) про визнання дій протиправними в частині відрахування з його пенсії в розмірі 20%, що склало 1554,42 грн., визнання рішення відповідача про стягнення з його пенсії 20% нечинним, зобов'язання перерахувати йому військову пенсію за віком за базовим місяцем з 01.08.2012 року та повернути стягненні 1554,42 грн., стягнути 2000,00 грн. компенсації за моральну шкоду та стягнути судові витрати.

18.02.2013 року через канцелярію суду за вх. № 5420 позивачем подана заява про уточнення пункту 4 позовної заяви, а саме просить суд: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити базовий місяць з 01.08.2011 року обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового доходу, перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до індексу споживчих цін та повернути кошти в сумі 1544,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що йому протиправно відраховано 20% утримання від розміру пенсії за травень, червень та липень 2012 року у розмірі 1544,42 грн. Вважає, що рішення ГУПФУ у Львівській області про стягнення надміру виплачених сум пенсії є протиправне, оскільки відсутній факт працевлаштування ОСОБА_1 з серпня 2011 року по вересень 2011 року не підтверджений. Позивач наголосив, що не працював, що підтвердив трудовою книжкою та заявою голови КРК ЛОО ВГО «Товариства українських офіцерів», в якій зазначено, що ОСОБА_1 заохочувався в порядку вимог постанови КМУ від 07.03.2012 року, однак не в порядку трудового договору чи правової угоди, а кошти які було надано позивачу у 2011 року було використано останнім на підготовку і проведення науково-практичної конференції. Позивач позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням заяви від 18.02.2013 року, просить суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги заперечив повністю. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у письмових запереченнях від 25.09.2013 року за № 9649/06-22 та поясненнях поданих у судовому засіданні. Спростовуючи вищенаведене вважає, що рішення від 17.04.2012 року прийняте у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами перевірки виявлено, що ОСОБА_1 з серпня 2011 року по вересень 2011 року працював у всеукраїнській громадській організації «Товариство українських офіцерів», що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5). Одночасно проводилась виплата індексації пенсії та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру. Представник відповідача пояснив, що у зв'язку із працевлаштуванням з 01.08.2011 р. змінився базовий місяць для обчислення індексації пенсії (з жовтня 2009 року на серпень 2011 року), що призвело до зняття індексації після серпня 2011 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 з 03.07.1998 року призначена пенсія за вислугу року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Позивачу з 01.07.2012 року проведено перерахунок пенсії на підставі довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України від 17.04.2008 року № 91- 15802 про грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу 1150,00 грн., оклад за військове звання -130 грн., надбавка за вислугу років 40% - 512,00 грн., надбавка за особливі умови служби 50% - 896 грн., премія 25% - 287,50 грн. всього на суму 2975,50 грн. Основний розмір пенсії - 86 %. Грошове забезпечення становить 2558,93 грн.

Управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців ГУПФ України у Львівській області для реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження порядку індексації грошових доходів населення» здійснювалась індексація пенсії на підставі копії трудової книжки та заяви позивача від 27 грудня 2007 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено з 01 липня 2012 р. підвищення до пенсії у розмірі 11% пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 р. до 23% та з 1 січня 2013 р. до 35 %.

Як вбачається з повідомлення про перерахунок пенсії, станом на 01.07.2012 року сума пенсії складає 2830,83 грн., в тому числі, основний розмір пенсії - 2558,93 грн., підвищення за постановою Кабінету міністрів України № 355 - 189,47 грн. доплата до розміру пенсії з урахуванням індексації - 73,21 грн.

17.04.2012 року відповідачем прийнято рішення про стягнення сум пенсії, виплачених надміру в розмірі 1544,42 грн. - індексація та соцзахист непрацюючого (а.с.58).

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив останнє в адміністративному порядку, подаючи скаргу 07.07.2012 року начальнику ГУПФУ у Львівській області. 27.07.2012 року заступником начальника ГУПФ України винесено рішення про відмову в задоволенні вимог викладених у скарзі відповідно до Закону «Про звернення громадян».

Позивач не погоджуючись з висновками органу Пенсійного фонду та рішенням про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, звернувся до суду.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства :

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до п.4 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» )

Постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з пунктом 5 названого вище Порядку, при підвищенні розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також при зростанні грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. Пунктом 9 Порядку визначено, що працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено підвищення пенсій відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У відповідності із вимогами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсіонери зобов'язані повідомляти органи пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

Згідно ст. 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Отже, у разі, якщо встановлено факт працевлаштування пенсіонера, органи Пенсійного фонду України приймають рішення про стягнення надміру виплачених коштів по 20% від розміру пенсії до повного погашення переплати.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що рішення від 17.04.2012 року про стягнення сум пенсії виплачених надміру з пенсіонера ОСОБА_1 в розмірі 1544,42 грн. прийнято на підставі перевірки витрачання коштів Державного бюджету України по виплаті пенсій пенсіонерам силових структур, а саме звірки з системи персоніфікованого обліку працюючих пенсіонерів. За результатами перевірки виявлено, що з серпня 2011 року по вересень 2011 року ОСОБА_1 працював. У зв'язку із працевлаштуванням з 01.08.2011 р. змінився базовий місяць для обчислення індексації пенсії (з жовтня 2009 року на серпень 2011 року), що призвело до зняття індексації після серпня 2011 року.

Проте, як встановлено судом, приймаючи рішення від 17.04.2012 року відповідач не оглядав трудову книжку позивача і не перевіряв наявність трудової угоди в останнього, оскільки в рішенні від 23.07.2012 року відповідач просив ОСОБА_1 для правильного застосування норм діючого законодавства подати в управління Пенсійного фонду забезпечення військовослужбовців трудову книжку або трудову угоду із зазначенням періоду працевлаштування, що і вказує на існування протиправності дій відповідача. (а.с.10).

Суд оглянув в судовому засіданні трудову книжку ОСОБА_1, з сторінки 6-7 якої вбачається, що 05.02.2005 року останній звільнений з роботи з посади юриста територіальної виборчої комісії ТВО № 118 по виборах Президента України. На сторінці 8 та 9 трудової книжки позивача будь-які записи відсутні.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 являється керівником Львівського обласного осередку всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» (а.с.104). Дане товариство є неприбутковою громадською організацією пасивних доходів, що підтверджується ст.6 Статуту.

Крім того, згідно довідки від 11.04.2013 року всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» ОСОБА_1 не є працевлаштований у ВГО «ТУО». У серпні, вересні 2011 року був заохочений за активну громадську діяльність. Викладене також підтверджується заявою голови КРК ЛОО ВГО «Товариство українських офіцерів» від 15.03.2013 року, в якій зазначено, що отримані кошти на заохочення були використані ОСОБА_1 на проведення науково-практичної конференції 21.09.2011 року, про що свідчить всеукраїнська громадсько-політична газета № 8 листопад 2011 року (а.с.97).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого рішення суду не надано.

Суд приходить до висновку, що таке рішення від 17.04.2011 року про стягнення сум пенсій виплачених надміру слід скасувати як протиправне.

Що стосується заявленої моральної шкоди, то п. 4 постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 (із змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно п.9 вищезгаданої Постанови суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, позивач повинен обґрунтувати, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Позивач повинен надати до суду обґрунтований розрахунок суми, яку він просить стягнути. Вказані вимоги позивачем не виконані.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї. п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України додатково передбачено, що при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом мають враховуватись також інші обставини, які мають істотне значення. Окрім того, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди, а також заявлена до відшкодування моральна шкода в розмірі 2000 грн. не підтверджена жодними належними і допустимими доказами, а тому не підлягає до відшкодування. З огляду на це позовна вимога про стягнення моральної шкоди з відповідача не підлягає до задоволення.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 - частково.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94,160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними в частині відрахування з ОСОБА_1 пенсії в розмірі 20%, що склало 1544,42 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 17.04.2012 року про стягнення сум пенсії, виплачених надміру.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити базовий місяць з 01.08.2011 року обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового доходу, перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до індексу споживчих цін та повернути кошти в сумі 1544,42 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 35,54 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2013 року.

Суддя Сподарик Н.І.