Постанова

від 19.04.2013 по справі 820/834/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 820/834/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 р. м. Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-Україна» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому після збільшення позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.09.2012р. № 0008532208, від 02.01.2013р. № 0000022202, від 05.03.2013р. № 0002382208 та № 0002392208.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях та припущення суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті від 10.08.2012р. № 608/22-8/33262660, від 13.12.2012р. № 1107/2202/33262660, від 21.02.2013р. № 169/2208/33262660, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість на користь Державного бюджету України. При цьому, позивач відзначив, що висновки відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про нікчемність правочинів укладених позивачем з контрагентами: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс», про нереальність господарських операцій за зазначеними вище договорами, відсутність об'єктів оподаткування зроблені посадовими особами державної податкової служби з перевищенням повноважень та не відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин. Також позивач відзначив, що має належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій щодо отримання послуг від ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс», та які є підставою для відображення таких господарських операцій у податковому обліку з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що з позовними вимоги не погоджується та вважає, що підстав для їх задоволення не має. В обґрунтування своїх заперечень послався на те, що відповідач мав встановлені законодавцем підстави для призначення та проведення спірних перевірок. Перевірки були проведенні та оформленні ДПІ з додержанням вимог чинного в Україні законодавства, в ході яких були виявлені порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, які призвели до заниження сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника сторін, які були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та за наявними в ній матеріалами.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-Україна» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом - 33262660, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС. З 24 березня 2005 року є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 36385369 від 24.03.05р., а з 10.02.2012р. на підставі Свідоцтва № 200029548 від 10.02.12р.

На час подання адміністративного позову та на час розгляду справи у суді ТОВ «Сафарі-Армс-України» зареєстровано за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Бахметівка, вул. Леніна, буд. 115-Б, кімната 7.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» (код ЄДРПОУ 33262660) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Ваел Плюс» (код ЄДРПОУ 33352187) за період червень 2011 року, із ТОВ «Віп Союз» (код ЄДРПОУ 37240791) за період грудень 2011р., лютий 2012р. та із ПП «Укртехносплав» (код ЄДРПОУ 37972501) за період квітень 2012р., результати якої було оформлено актом від 10.08.2012р. № 608/22-8/33262660. За результатами проведення перевірки встановлені порушення ТОВ «Сафарі-Арс-Україна» вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 284322,00 грн., в т.ч. за червень 2011р. на суму 74318,00 грн., за грудень 2011р. - 67840,00 грн., за лютий 2012 року - 81000,00 грн., за квітень 2012 року - 61164,00 грн.

Не погодившись з зазначеними вище висновками позивач подав до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС заперечення на акт перевірки вих. № 50 від 22.08.2012р.

За результатами розгляду заперечень відповідачем було складено лист від 30.08.12р. вих. № 6524/10/22-810 «Про розгляд заперечення № 50 від 22.08.2012р.», згідно якого податковим органом було визнано неправомірним проведення перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Укртехносплав» за період квітень 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки від 10.08.2012р. вих. № 608/22-8/33262660 з урахуванням листа від 30.08.2012р. вих. № 6524/10/22-810, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було складено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012р. № 0008532208, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» з податку на додану вартість на загальну суму 260369,00 грн., у томі числі за основним платежем - 223158,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37211,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 04.09.12р. № 0008532208 позивач оскаржив його в адміністративному порядку послідовно до Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарг ДПС у м. Києві своїм рішенням від 08.11.2012р. вих. № 7331/10/12-114 та ДПС України своїм рішенням від 05.12.2012р. вих. № 6737/10/61-12/10-2115 залишили скарги ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» без задоволення, а податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.09.12р. № 0008532208 - без змін.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012р. № 0008532208 слугував висновок відображений у акті перевірки від 10.08.12р. № 608/22-8/33262660 по порушення позивачем положень Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення у податковому обліку з податку на додану вартість господарських операцій з ТОВ «Ваел Плюс» та ТОВ «Віп Союз», що відбулися у межах нікчемних правочинів. Зазначені висновки податковий орган обґрунтовує наявністю актів перевірки контрагентів позивача: акт Ленінської МДПІ у м. Луганську № 127/23-33352187 від 17.05.12р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» код ЄДРПОУ 33352187, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10р. по 30.09.2011р.», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 2243/22-9/37240791 від 05.07.12р. «Про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Віп Союз» (код ЄДРПОУ 37240791) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011р., січень-травень 2012 року» та інформацією, яка в них міститься.

Судом також встановлено, що на підставі службового посвідчення № СВ092036 від 19.07.2012р., виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС головним державним податковим ревізором-інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю Холодовим Є.І., згідно п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.12.2012р. № 2026 було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» (код ЄДРПОУ 33262660) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Ідея-2004» за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.». За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 13.12.2012р. № 1107/2202/33262660, за висновками якого було встановлено порушення позивачем:

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 128205,00 грн.;

- ч. 1 ст. 203, ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з ТОВ «Ідея-2004».

Судом встановлено, що позивач не погодившись з зазначеними вище висновками податкового органу подав до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС заперечення вих. № 88 від 20.12.2012р. на акт перевірки від 13.12.12р. № 1107/2202/33262660. За результатами розгляду заперечень ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було складено лист від 27.12.2012р. вих. № 11536/10/22-210 «Про надання відповіді на заперечення», яким податковий орган визнав висновки, викладені в акті від 13.12.12р. № 1107/222/33262660 правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі зазначеного вище акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було складено податкове повідомлення-рішення від 02.01.2013р. № 0000022202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 160256,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 128205,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32051,25 грн.

Судом встановлено, що позивач скористався правом, передбаченим п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України та в адміністративному порядку оскаржив зазначене вище податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві від 13.03.2013р. вих. № 2396/10/12-1-03 про результати розгляду первинної скарги податковий орган залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 02.01.13р. № 0000022202, а скаргу директора ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» - без задоволення.

Як з'ясовано судом, спірне податкове повідомлення-рішення було винесено ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в зв'язку з відображенням в акті перевірки від 13.12.2012р. № 1107/2202/33262660 фактів порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228 ЦК України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, що були складені ТОВ «Ідея-2004» за господарськими операціями, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів. Висновки щодо нікчемності правочинів (нереальності господарських операцій) податковий орган обґрунтовує надходженням від ДПІ у Ленінському районі м. Луганську акту від 27.09.11р. № 1749/16/33181570 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ідея-2004» (код ЄДРПОУ 33181570) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011р.», за висновками якого у ТОВ «Ідея-2004» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості; проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини, свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за липень 2011р.

Окрім того, судом встановлено, що в період з 14.02.2013р. по 18.02.2013р. фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 423 від 11.02.2013р., згідно п.п. 75.1.12 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» (код ЄДРПОУ 33262660) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ «Донтрансторг» (код ЄДРПОУ 36061529) та ТОВ «Донстройтранс» (код ЄДРПОУ 36306165) та ТОВ «Гранд 2009» (код ЄДРПОУ 36560901) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р. Результати зазначеної перевірки було оформлено актом від 21.02.2013р. № 169/2208/33262660, за висновками якого було встановлено порушення ТОВ «Сафарі-Армс-Україна»:

- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» за період (коли були взаємовідносини з ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Донстройтранс») за 9-ть місяців 2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 636300,00 грн., а т.ч. по періодах: за 1 кв. 2010 року у сумі 341475 грн., за перше півріччя 2010р. у сумі 510300,00 грн., за 9-ть місяців 2010р. у сумі 636300,00 грн. Дані наведені наростаючим підсумком.

- п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 509040,00 грн., в т.ч. за січень 2010р. на суму 91060,00 грн., за лютий 2010р. на 91060,00 грн., за березень 2010р. на 91060,00 грн., за квітень 2010р. на суму 91060,00 грн., за червень 2010р. на 44000,00 грн., за липень 2010р. на 100800,00 грн.

На підставі зазначених вище висновків ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС були винесені наступні рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013р. № 0002382208, яким ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 795375,00 грн., з яких за основним платежем - 636300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 159075,00 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013р. № 0002392208, яким ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 636300,00 грн., з яких за основним платежем - 509040,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 127260,00 грн.

Як з'ясовано судом, зазначені вище спірні податкові повідомлення-рішення були винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в зв'язку з відображенням в акті перевірки від 21.02.13р. № 169/2208/33262660 фактів порушення позивачем вимог п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість первинних документів, що були складені ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» за господарськими операціями, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів. Висновки щодо нікчемності правочинів (нереальності господарських операцій) податковий орган обґрунтовує надходженням на його адресу актів перевірки контрагентів: акту ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.08.12р. № 1808/15-4/36306165 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донстройтранс» (код ЄДРПОУ 36306165) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 17.12.08р. по 31.07.12р. та податку на прибуток за період з 01.01.09р. по 30.06.12р.» та акту ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.08.12р. № 1811/15-4/36061529 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг» (код ЄДРПОУ 36061529) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.09р. по 31.07.12р. та податку на прибуток за період з 01.07.09р. по 30.06.12р.».

На підставі зазначених вище обставин судом та аналізу спірних актів перевірок: № 608/22-8/33262660 від 10.08.2012р., № 1107/2202/33262660 від 13.12.12р., № 169/2208/33262660 від 21.02.13р., судом встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1056925,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 04.09.12р. № 0008532208, від 02.01.13р. № 0000022202, від 05.03.13р. № 0002392208 є встановлені в ході зазначених вище перевірок порушення позивачем вимог ЗУ «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, внаслідок відображення в податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, що були складені: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» за господарськими операціями, котрі відбулися у межах нікчемних правочинів. Фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 636300,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 05.03.13р. № 0002392208 є визнання неправомірним відображення позивачем у податковому обліку з податку на прибуток (у складі витрат) господарських операцій з придбання послуг у ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг», які відбулися у межах нікчемних правочинів. При цьому, судження щодо нікчемності правочинів (нереальності господарських операцій) ґрунтуються лише на висновках посадових осіб податкових органів, в яких на обліку знаходяться зазначені вище контрагенти позивача, та які відображені у актах перевірки контрагентів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуємих податкових повідомлень-рішень: від 04.09.12р. № 0008532208, від 02.01.2013р. № 0000022202, від 05.03.2013р. № 0002382208 та № 0002392208, суджень суб'єкта владних повноважень, відображених в зазначених вище актах перевірок позивача: № 608/22-8/33262660 від 10.08.2012р., № 1107/2202/33262660 від 13.12.12р., № 169/2208/33262660 від 21.02.13р. на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» за КВЕД є: електромонтажні роботи, неспеціалізована оптова торгівля, складське господарство, діяльність приватних охоронних служб, обслуговування систем безпеки, професійно-технічна освіта. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення у спірних актах перевірки позивача.

На підставі ліцензій, які надані позивачем та приєднані до матеріалів справи, судом встановлено, що в період який перевірявся, позивач мав право здійснювати наступні види діяльності, які підлягають ліцензуванню: надання послуг з охорони власності та громадян, надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації з професії охоронник.

На підставі наявних в матеріалах справи документів суд встановив, що у червні 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ваел Плюс» на підставі договору № 010611 на технічне обслуговування засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах Харківського метрополітену від 01.06.2011р., відповідно до якого ТОВ «Ваел Плюс» - «Виконавець» та ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» - «Замовник». За умовами зазначеного договору Виконавець здійснює в інтересах Замовника профілактичні огляди, перевірки сигналізації з метою забезпечення безперебійної її роботи, технічне обслуговування та ремонт систем сигналізації, що встановлена Замовником на об'єктах, перелік та адреси яких зазначені у щомісячному розрахунку, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На підставі розрахунку вартості послуг по договору за червень 2011 року, акту № 224 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.11р., рахунку-фактури № 224 від 30.06.2011р., опису договорів щодо охоронної діяльності об'єктів на території КП «Харківський метрополітен», судом встановлено, що у червні 2011 року ТОВ «Ваел Плюс» надав позивачу послуги з технічного обслуговування систем охоронної сигналізації, що встановлена на об'єктах, розташованих на території КП «Харківський метрополітен» на загальну суму 445908,00 грн., у т.ч. ПДВ 74318,00 грн.

На суму наданих послуг ТОВ «Ваел Плюс» було виписано та надано позивачу податкову накладну № 224 від 30.06.2011р.

Позивач повністю розрахувався з ТОВ «Ваел Плюс» за надані у червні послуги у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок останнього суми у розмірі 445908,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 26.07.2011р. та № 559 від 18.07.2011р.

Судом було встановлено, що метою укладення позивачем договору з ТОВ «Ваел Плюс» була необхідність залучення суб'єкта господарювання для виконання ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» зобов'язань взятих на себе за договором про надання послуг № 1244-12/СР з охорони об'єктів КП «Харківський метрополітен» від 24.12.2009р. укладеного з КП «Харківський метрополітен».

Судом встановлено, що у 2011 та 2012 роках позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Віп Союз» на підставі договорів на проведення маркетингових досліджень № 01/12/11 від 01.12.2011р. (м. Чернігів), № 02/12/11 від 01.12.2011 року (м. Славутич Чернігівської обл.), № 04/12/11 від 01.12.2011 року (м. Ніжин Чернігівської обл.), № 05/12/2011 від 01.12.2011 року (м. Прилуки Чернігівської обл.), № 01/02/12 від 01.02.2012 року (м. Вінниця), № 02/02/2012 від 01.02.2012 року (м. Козятин Вінницької обл.), № 03/02/2012 від 01.02.2012 року (м. Хмільник Вінницької обл.), № 04/02/2012 від 01.02.2012 року (м. Жмеринка Вінницької обл.), № 05/02/2012 від 01.02.2012 року (м. Ладижин Вінницької обл.), згідно яких ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» є «Замовником», а ТОВ «Віп Союз» - «Виконавцем». За умовами зазначених договорів Виконавець зобов'язався надати Замовнику за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними в цих Договорах, а Замовник зобов'язався прийняти наданні послуги та оплатити їх.

Відповідно до умов зазначених договорів (стаття 1 Договорів) об'єктом маркетингових послуг є товар - сучасні системи охоронної сигналізації, «Safari-tracker» - система моніторингу та контролю за рухомими об'єктами. Методами, способами та напрямками проведення маркетингових досліджень Виконавцем за Договорами є: опитування громадян, аналіз ринку товарів та послуг на відповідній території, аналіз попиту споживачів на дані товари та послуги, виявлення основних конкурентів, шляхом нагляду за ринком товарів та послуг, попит на продукцію, відомості про потенційних споживачів, організація презентацій з метою ознайомлення споживачів з новими видами продукції та ін.

В статті 2 Договорів на проведення маркетингових досліджень сторони визначили, що Виконавець надає результати дослідження письмово. Заключним моментом надання результатів дослідження є підписання звіту про проведені маркетингові дослідження. Факт надання послуг Замовнику Виконавцем та перелік таких послуг підтверджується актом виконаних робіт. В додатку № 1 до договору сторонами було визначено структуру звіту про проведення маркетингового дослідження.

Факт виконання ТОВ «Віп Союз» взятих на себе за договорами обов'язків щодо проведення маркетингових досліджень за напрямками визначеними у договорах та на відповідних територіях підтверджується: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2011 року № ОУ-0001187; від 30.12.2011 року № ОУ-0001188; від 30.12.2011 року № ОУ-0001189; від 29.02.12р. № ОУ-0000519, від 29.02.12р. № ОУ-0000520, від 29.02.2012 року № РН-0001768; від 29.02.12р. № ОУ-0000521, від 29.02.12р. № ОУ-0000522, та звітами про проведення маркетингових досліджень: в м. Славутич Чернігівської області, в м. Ніжин Чернігівської області, в м. Прилуки Чернігівської області, в м. Суми, в м. Козятин Вінницької області, в м. Хмільник Вінницької області, в м. Жмеринка Вінницької області, в м. Ладижин Вінницької області, в м. Вінниця, в м. Козятин Вінницької області,

На підставі зазначених вище актів та рахунків-фактур: СФ-0001151 від 30.12.11р., № СФ-0001152 від 30.12.11р., № СФ-0001153 від 30.12.11р., № СФ-0001154 від 30.12.11р., № СФ-0000419 від 29.02.12р., № СФ-0000420 від 29.02.12р., № СФ-0000421, від 29.02.12р. № СФ-0000422, від 29.02.12р. № СФ-0000423 судом встановлено, що загальна вартість послуг наданих ТОВ «Віп Союз» позивачу за зазначеними вище договорами становить 423720,00 грн., в т.ч. ПДВ 70620,00 грн., зокрема у грудні 2011 року - 193920,00 грн., в т.ч. ПДВ 32320,00 грн. та у лютому 2012 року - 229800,00 грн., в т.ч. ПДВ 38300,00 грн.

На суму наданих послуг ТОВ «Віп Союз» були виписані податкові накладні: № 220 від 30.12.11р., № 221 від 30.12.11р., № 222 від 30.12.11р., № 223 від 30.12.11р., № 497 від 29.02.12р., № 232 від 04.04.12р., № 498 від 29.02.12р., № 499 від 29.02.12р., № 500 від 29.02.12р., № 501 від 29.02.12р.

На підставі приєднаних до матеріалів справи копій платіжних доручень: № 71 від 08.02.12р., № 79 від 13.02.12р., № 37 від 06.02.12р., № 233 від 04.04.12р., № 234 від 04.04.12р., № 250 від 09.04.12р., судом було встановлено, що позивач повністю розрахувався з ТОВ «Віп Союз» за отримані маркетингові послуги шляхом перерахування на поточний рахунок останнього грошових коштів у розмірі 423720,00 грн.

На підставі зазначених вище обставин судом було встановлено, що метою замовлення позивачем маркетингових послуг у ТОВ «Віп Союз» є необхідність виявлення конкурентів позивача, оцінка попиту та пропозицій, аналіз доцільності та ефективності здійснення господарської діяльності у регіонах України, зокрема, м. Вінниця та Вінницька область, м. Чернігів та Чернігівська область.

Крім того, судом встановлено, що у грудні 2011 року та лютому 2012 року позивач - ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» мав взаємовідносини з ТОВ «Віп Союз» на підставі договорів про надання рекламних послуг № 06/12/2011 від 01.12.11р., № 07/12/2011 від 01.12.11р., № 09/12/2011 від 01.12.11р., № 10/12/2011 від 01.12.11р., № 06/02/2012 від 01.02.12р., № 07/02/2012 від 01.02.12р., № 08/02/2012 від 01.02.12р., № 09/02/2012 від 01.02.12р., № 10/02/2012 від 01.02.12р. За умовами зазначених договорів ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» є «Замовником», а ТОВ «Віп Союз» - «Виконавцем».

За умовами зазначених Договорів (стаття 1) Замовник доручає і оплачує, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з організації та забезпечення проведення рекламної акції з метою інформування споживачів про послуги охорони, які можуть надаватися Замовником та підвищення попиту на такі послуги. Під послугами, які становлять предмет цього Договору сторони розуміють, зокрема, організацію та забезпечення Виконавцем розповсюдження рекламних листівок Замовника: «Охоронне агентство «SAFARI Arms», «Safari-tracker», які містять інформацію про діяльність Замовника та послуги, які можуть надаватися останнім.

Відповідно до умов статті 3 зазначених договорів, факт надання Виконавцем Замовнику рекламних послуг оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг.

Судом встановлено, що в підписаних сторонами Додатках № 1 до зазначених вище Договорів сторони визначили умови проведення рекламної акції та вартість послуг.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач надав ТОВ «Віп Союз» для виконання покладених на нього обов'язків з надання рекламних послуг рекламні листівки: «Охоронне агентство «SAFARI Arms», «Safari-tracker».

Факт виконання ТОВ «Віп Союз» взятих на себе за договорами обов'язків щодо надання рекламних послуг за напрямками та на території, визначених у договорах підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.11р. № ОУ-0001191, № ОУ-0001192, № ОУ-0001194, № ОУ-0001193, № 523 від 29.02.12р., № ОУ-0000524 від 29.02.12р., № ОУ-0000525 від 29.02.12р., № ОУ-0000526 від 29.02.12р., № ОУ-0000527 від 29.02.12р., та звітами про проведення рекламної компанії: в м. Чернігів, в м. Славутич Чернігівської області, в м. Прилуки Чернігівської області, в м. Ніжин Чернігівської області, в м. Вінниця, в м. Козітин Вінницької області, в м. Хмільник Вінницької області, в м. Жмеринка Вінницької області, в м. Ладижин Вінницької області.

На підставі зазначених вище актів та рахунків-фактур від 30.12.2011р. № СФ-0001155, № СФ-0001156, № СФ-0001158, № СФ-0001157, від 29.02.12р. № СФ-0000424, № СФ-0000425, № СФ-0000246, № СФ-0000427, № СФ-0000428 судом встановлено, що загальна вартість послуг наданих ТОВ «Віп Союз» позивачу у грудні 2011р. та у лютому 2012р. становить 469320,00 грн., в т.ч. ПДВ 78220,00 ГРН. (грудень 2011р. - 213120,00 грн. та лютий 2012р. - 256200,00 грн.).

На суму наданих послуг ТОВ «Віп Союз» були виписані та надані позивачу податкові накладні від 30.12.11р. № 224, № 225, № 226, № 227, від 29.02.2012р. № 502, № 503, № 504, № 505, № 506,

На підставі приєднаних до матеріалів справи копій платіжних доручень: № 38 від 06.02.12р., № 72 від 08.02.12р., № 80 від 13.02.12р., № 90 від 15.02.12р., № 249 від 09.04.12р., № 283 від 19.04.12р., № 284 від 19.04.12р., № 285 від 19.04.12р., № 286 від 19.04.12р. судом було встановлено, що позивач повністю розрахувався з ТОВ «Віп Союз» за отримані маркетингові послуги шляхом перерахування поточний рахунок останнього грошових коштів у розмірі 469320,00 грн.

На підставі зазначених вище обставин судом встановлено та підтверджено документами наявними в матеріалах справи, що метою замовлення рекламних послуг позивачем у ТОВ «Віп Союз» є необхідність інформування споживачів про послуги охорони, які можуть надаватися позивачем, підвищення попиту на такі послуги, та укладення в майбутньому нових договорів охорони.

Що стосується взаємовідносин позивача - ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» з ТОВ «Ідея-2004», то судом встановлено, що між зазначеними підприємствами були укладені наступні договори: договір № 070711 про надання послуг з управління та адміністрування електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) від 01.07.11р.; договір № 06/07/11 про надання послуг з обслуговування та супроводження системи автоматизованого обліку від 01.07.11р.; договір № 01/07/11 від 01.07.11р.; договір № 05/07/11 про надання послуг по підбору персоналу, проведенню інструктажів та наданню консультаційних послуг персоналу від 01.07.11р.; договір № 12/01/11 про надання послуг юридичного характеру від 12.01.11р.; договір № 09/07/11 про надання клінінгових послуг від 01.07.11р.

Відповідно до умов договору № 070711 від 01.07.2011р. «Замовник» - ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» доручає, а «Виконавець» - ТОВ «Ідея-2004» приймає на себе зобов'язання з управління та адміністрування електронно-інформаційного ресурсу Замовника (http:\www.safari-arms.com) принт скрін додається (додаток № 2). Метою робіт, що виконуються за цим Договором, згідно п. 1.2 ст. 1 Договору, є здійснення присутності Замовника в Інтернеті.

В додатку № 1 до Договору сторони визначили перелік робіт в розрахунку на рік (управління та обслуговування сайту, зокрема, адміністрування сервера, підтримка і моніторинг роботи користувачів, он лайн-тренінги для окремих категорій кінцевих користувачів).

Факт надання послуг підтверджується актом № 290702 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.07.11р. та звітом про надання послуг з управління та адміністрування електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) за липень 2011р.

Згідно зазначеного звіту у липні 2011 року ТОВ «Ідея-2004» був проведений щоденний моніторинг віддалених робочих місць, онлайн-піддержування кінцевих користувачів трудомісткістю 3698 чол./днів на суму 69337,50 грн. з урахуванням адміністрування робіт; силами 2 тренерів були проведені он лайн-тренінги віддалених робочих місць ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» на суму 58200,00 грн., з урахуванням адміністрування робіт.

Відповідно до акту № 290702 від 29.07.11р. загальна вартість послуг з обслуговування веб-сайту за липень 2011р. становить 128058,00 грн., в т.ч. ПДВ 21343,00 грн.

Судом встановлено, що на суму наданих послуг ТОВ «Ідея-2004» виписав та надав позивачу - ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» податкову накладну № 38 від 29.07.11р.

01 липня 2011 року між ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» як «Замовником» та ТОВ «Ідея-2004» було укладено договір № 06/07/11 про надання послуг з обслуговування та супроводження системи автоматизованого обліку. В п. 1.3 ст. 1 Договору сторони визначили, що перелік виконуваних робіт, вимоги до них, а також строки виконання визначаються на основі Технічного завдання, що є Додатком № 1 до даного Договору.

На виконання вимог зазначеного пункту Договору сторонами було розроблено та підписано Технічне завдання, яке є додатком № 1 до Договору.

Факт надання ТОВ «Ідея-2004» послуг позивачу підтверджується звітом про надання послуг з абонентського супроводження системи автоматизованого обліку в липні 2011 року та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 290704 від 29.07.2011р.

Відповідно до зазначених вище звіту та акут ТОВ «Ідея-2004» були виконані роботи по обслуговуванню системи автоматизованого обліку на загальну суму 100800,00 грн., в т.ч. ПДВ 16800,00 грн. Для супроводження системи в липні 2011р. на об'єктах ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» знаходились 2 фахівці ТОВ «Ідея-2004», а також були проведенні тренінги з персоналом ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» з використанням автоматизованого обліку.

На суму наданих послуг ТОВ «Ідея-2004» виписало та надало позивачу податкову накладну № 52 від 29.07.11р.

Окрім того, 01.07.2011р. між ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» як «Замовником» та ТОВ «Ідея-2004» як «Виконавцем» було укладено договір № 01/07/11, згідно якого Замовник доручає та сплачує, а Виконавець виконує роботи за дорученням Замовника на виготовлення рекламних буклетів на умовах цього Договору.

В п. 1.3 ст. 1 Договору сторони визначили, що на кожне замовлення розроблюється Специфікація, в якій визначається типорозмір, кількість фарб, картон чи бум ага для Замовника, та інші необхідні характеристики, загальна вартість Замовлення, строки оплати, строки поставки, спосіб поставки та інші необхідні дані.

Судом було встановлено, що сторонами було підписано Специфікацію № 1, в які було визначено технічні дані до Замовлення, а також вартість та порядок розрахунків.

Судом встановлено, що відповідно до специфікації ТОВ «Ідея-2004» були розроблені рекламні буклети, які були погоджені директором ТОВ «Сафарі-Амс-Україна».

Факт виконання робіт з виготовлення рекламних буклетів підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 290706 від 29.07.11р. та податковою накладною № 54 від 39.07.11р.

Судом встановлено, що 01 липня 2011 року між ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» (за договором - Замовник) та ТОВ «Ідея-2004» (за договором - Виконавець) було укладено договір № 05/07/11 про надання послуг по підбору персоналу, проведенню інструктажів та надання консультаційних послуг персоналу. Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг з підбору персоналу для Замовника у відповідності з даними, вказаними Замовником в опису вакансії, з проведення інструктажів та наданню консультаційних послуг персоналу Замовника, згідно заявки Замовника.

Згідно заявки № 1 від 01.07.11р. ТОВ «Ідея-2004» повинно було здійснити підбір осіб на посаду начальника команди та охоронників (52 одиниці). За заявкою від 07.07.11р. ТОВ «Ідея-2004» повинно були здійснити роботи, щодо надання консультаційних послуг працівникам Замовника (Харківська філія) з питань основ управління, а також взаємодії співробітників у колективі. Слухачі - управлінський склад (АУП) ТОВ «Сафарі-Армс-України».

Факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 290705 від 29.07.11р. та звітом про надання послуг з підбору персоналу та консультаційних послуг за липень 2011 року.

Згідно зазначених вище акту та звіту загальна вартість робіт та послуг наданих ТОВ «Ідея-2004» позивачу становить 54360,00 грн., в т.ч. ПДВ 9060,00 грн.

На виконання вимог Податкового кодексу України ТОВ «Ідея-2004» на суму наданих послуг виписало податковою накладною № 53 від 29.07.11р.

12 січня 2011 року між ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» як «Замовником» та ТОВ «Ідея-2004» як Виконавцем було укладено договір № 12/01/11 про надання послуг юридичного характеру.

В п. 2.1 ст. 2 Договору сторони визначили, що Виконавець бере на себе зобов'язання із надання Замовникові наступних юридичних послуг: перевіряє відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів (локальних актів) Замовника, надає допомогу Замовнику з підготовки та коректного оформлення зазначених документів; бере участь у підготовці (переддоговірна робота) та укладенні різного роду договорів між Замовником з іншими особами, іншими способами забезпечує належну договірну роботу Замовника; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника; інформує Замовника про зміни в законодавстві тощо.

В додатку № 1 до Договору сторони визначили ціни на юридичні послуги, які діють з 12.01.2011р.

Факт виконання ТОВ «Ідея-2004» зобов'язань взятих на себе за договором № 12/01/11 від 12.01.11р. підтверджується звітом про виконання посередницьких послуг за договором від 12.01.11р. № 12/01/11, актом виконаних робіт до Договору № 12/01/11 про надання послуг юридичного характеру від 12.01.11р.

Загальна вартість послуг наданих ТОВ «Ідея-2004» позивачу у липні 2011 року становить 100400,00 грн., в т.ч. ПДВ 16740,00 грн.

На зазначену суму ТОВ «Ідея-2004» виписало та надало позивачу податкову накладну № 44 від 29.07.11р.

01 липня 2011 року між ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» як «Замовником» та ТОВ «Ідея-2004» було укладено договір № 09/07/11 про надання клінінгових послуг, за умовами якого Виконавець зобов'язався надати клінінгові послуги відповідно до переліку та у строки, зазначені в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

В п. 1.2 ст. 1 Договору сторони визначили, що Виконавець здійснює надання клінінгових послуг за нижченаведеними адресами: м. Київ, бул. Дружби Народів, 6, площею 7 кв.м.; м. Київ, вул. Комуністична, 25, площею 150 кв.м.; м. Київ, бул Лесі Українки, 23, оф. 1, площею 193,5 кв.м.; м. Харків, вул. Сумська, 49, площею 342,1 кв.м.; м. Харків, Сокольники, 3, площею 13 кв.м.

Відповідно до умов Договору в Додатку № 1 сторони визначили перелік та строки надання клінінгових послуг.

Факт надання клінінгових послуг підтверджується Звітом про надання клінінгових послуг та актом № 290703 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.11р., згідно яких загальна вартість клінінгових послуг наданих ТОВ «Ідея-2004» позивачу становить 212772,00 грн., в т.ч. ПДВ 35462,00 грн.

На суму наданих послуг ТОВ «Ідея-2004» виписало податкову накладну від 29.07.11р. № 51.

Судом встановлено, що позивач повністю розрахувався з ТОВ «Ідея-2004» за надані послуги за зазначеними вище договорами. Зазначені обставини підтверджуються карткою рахунку 631 та не заперечуються відповідачем.

Окрім того, судом встановлено, що у період, який перевірявся, позивач - ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Донтрансторг».

На підставі рахунків-фактур: № 2901/35 від 29.01.10р., № 2901/40 від 29.01.10р., № 2602/12 від 26.02.12р., № 2602/15 від 26.02.12р., № 3103/17 від 31.03.10р., № 3103/18 від 31.03.10р., № 3004/22 від 30.04.10р., № 3004/23 від 30.04.10р., № 300764 від 30.07.10р., № 300765 від 30.07.10р., № 300763 від 30.07.10р.; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 2901/35 від 29.01.10р., № 2901/36 від 29.01.10р., № 2602/121 від 26.02.10р., № 2602/13 від 26.02.10р., № 310317 від 31.03.10р., № 3103/18 від 31.03.10р., № 3004/22 від 30.04.10р., № 3004/23 від 30.04.10р., № 3007/64 від 30.07.10р., № 300765 від 30.07.10р., № 300763 від 30.07.10р., податкових накладних: № 10012931 від 29.01.10р., № 10012932 від 29.01.10р., 10022612 від 26.02.10р., № 10022611 від 26.02.10р., № 10033117 від 31.03.10р., № 10033118 від 31.03.10р., № 300422 від 30.04.10р., № 300423 від 30.04.10р., № 300764 від 30.07.10р., № 300765 від 30.07.10р., 300763 від 30.07.10р. судом було встановлено, що в період з січня по липень 2010 року ТОВ «Донтрансторг» надало позивачу послуги з маркетингових досліджень, рекламні послуги (проведення рекламної акції) на загальну суму 1 536 265,00 грн., в т.ч. ПДВ 256045,00 грн.

За наявними в матеріалах справи документами судом встановлено, що позивач повністю розрахувався з ТОВ «Донтрансторг» за отримані послуги. Суд також відзначає, що зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

На підставі рахунків-фактур: № 2901/51 від 29.01.10р., № 2602/13 від 26.02.10р., № 3103/20 від 31.03.10р., № 3004/11 від 30.04.10р., № 3006/05 від 30.06.10р., № 3007/61 від 30.07.10р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 2901/51 від 29.01.10р., № 2602/13 від 26.02.10р., № 310320 від 31.03.10р., № 3004/11 від 30.04.10р., № 3006/05 від 30.06.10р., 3007/61 від 30.07.10р., податкових накладних: № 10012951 від 29.01.10р., № 10022613 від 2.02.10р., № 10033120 від 31.03.10р., № 300426 від 30.04.10р., № 300605 від 30.06.10р., № 300761 від 30.07.10р. судом було встановлено, що у період з січня 2010 року по липень 2010 року ТОВ «Донстройтранс» надало позивачу монтажні послуги (послуги з монтажу та налагоджувальних робіт засобів охоронної сигналізації на об'єктах ДП «Харківський метрополітен»), послуги з технічного обслуговування та ремонту систем охоронної сигналізації, на загальну суму 1521840,00 грн., в т.ч. ПДВ 253640,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунки між сторонами були здійснено у безготівковій формі.

В ході розгляду справи за наявними в матеріалах справи документами судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних доручень засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг (робіт) отриманих від ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» спільного інтересу щодо отримання ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» податкової вигоди в матеріалах справи немає.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить до висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

В ході розгляду справи відповідачем, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей перинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, укладеними між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг».

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг», відповідають вимогам ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.05.97р. № 165 та від 01.11.2011р. № 1379.

З приводу викладеного в актах судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та контрагентами: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акти перевірки позивача: від 10.08.11р. № 608/22-8/33262660, від 13.12.2012р. № 1107/2202/33262660, від 21.02.2013р. № 169/2208/33262660 суд дійшов висновку, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не спростовано встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів та нереальності господарських операцій є висновки інших органів податкової служби, в яких на обліку знаходяться контрагенти позивача - Ленінської МДПІ у м. Луганську, ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС.

Однак, з положень статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок № 984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок № 985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, в актах перевірки позивача від 10.08.11р. № 608/22-8/33262660, від 13.12.2012р. № 1107/2202/33262660, від 21.02.2013р. № 169/2208/33262660 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви невикористання робіт (послуг) в господарській діяльності позивача, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Перевіряючи обґрунтованість судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів, суд враховує правові позиції Верховного суду України, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», та зазначає про відсутність в матеріалах справи даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру незаконно заволодіти майном Держави.

З приводу судження владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного та Господарського кодексу України, ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86), ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86), суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами укладеними з ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірні договори укладені між позивачем та контрагентами: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг», були укладені сторонами з додержанням норм цивільного та господарського права, були повністю виконані сторонами, а господарські операції за спірними правочинами відбулись. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчиненні правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, вчинені за спірними правочинами господарські операції не мали реального характеру відповідач до суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг»; акти перевірки позивача від 10.08.11р. № 608/22-8/33262660, від 13.12.2012р. № 1107/2202/33262660, від 21.02.2013р. № 169/2208/33262660 не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Інших мотивів, окрім нікчемності спірних правочинів та нереальності господарських операцій за висновками актів перевірки контрагентів, відповідач в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень не поклав.

Оскільки відповідач оскаржує правильність відображення позивачем господарських операцій з ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» у податковому обліку з податку на додану вартість (у складі податкового кредиту) та господарських операції з ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» у податковому обліку з податку на прибуток (у складі валових витрат), то суд вважає за необхідне при вирішенні зазначеного питання керуватися положеннями ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, які були чинними на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені норми Закону свідчать про те, що підставою для включення витрат до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Пунктом 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом встановлено, що позивач розрахувався з контрагентами ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Донстройтранс» у безготівковій формі - шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки зазначених вище суб'єктів господарювання. Послуги (роботи) надані зазначеними суб'єктами господарювання маю безпосередній зв'язок зі статутною діяльністю позивача, ТОВ «Сафарі-Армс-Україна».

За таких обставин суд визнає недоведеним з боку відповідача факту завищення платником податків - ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» валових витрат всього на суму 2545200,00 грн., яке призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 636300,00 грн.

На підставі зазначених обставин суд доходить висновку що задоволенню підлягають вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.03.2013р. № 0002382208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 795375,00 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В п.198.1 ст. 198 ПК України, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В п. 201.1 ст. 201 ПК України, передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В п. 201.6 ст. 201 ПК України, зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В п. 201.10 ст. 201 ПК України. передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані належним чином оформлені податкові накладні від контрагентів: ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг», які були відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних та відпорних податкових деклараціях з ПДВ. Відповідач не заперечує наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг».

За наявними в матеріалах справи документів, судом встановлено, що на момент укладення спірних правочинів та виписування спірних податкових накладних ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» були зареєстровані у встановленому законодавцем порядку платниками податку на додану вартість, та їм був присвоєний податковий номер, що свідчить про те, що відсутня єдина підстава для визнання накладної недійсною - виписування її особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг», а також щодо нереальності господарських операцій з зазначеними суб'єктами господарювання не знайшла свого підтвердження добутими по справі доказами, а судом в ході розгляду справи було встановлено реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, та наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд доходить висновку про недоведеність факту порушення ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» положень п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»; ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України внаслідок відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Ідея-2004», ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг».

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.09.2012р. № 0008532208, від 02.01.2013р. № 0000022202, від 05.03.2013р. № 0002392208 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Армс-Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.09.2012р. № 0008532208, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» з податку на додану вартість на загальну суму 260369,00 грн., у т.ч за основним платежем - 223158,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37211,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 02.01.2013р. № 0000022202, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» з податку на додану вартість на загальну суму 160256,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 128205,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32051,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.03.2013р. № 0002382208, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» з податку на прибуток на загальну суму 795375,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 636300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 159075,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.03.2013р. № 0002392208, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» з податку на додану вартість на загальну суму 636300,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 509040,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 127260,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Шевченко О.В.