Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2а-4612/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року м. Київ К-42643/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-4612/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (відповідач-2) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000492306/0/28131 від 20 квітня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» 145 671,99 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року та 1 460,12 грн. витрат на судовий збір.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди: серпень, грудень 2008 року, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2938/23-6/05747991/78 від 13 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492306/0/28131 від 20 квітня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 145 671,99 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 10.2 статті 10 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагента по ланцюгу постачання.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на неможливість проведення зустрічної перевірки Приватного підприємства «Лугстар-транс» (контрагента позивача по другому ланцюгу постачання), оскільки, вказане підприємство припинено з підстав визнання його банкрутом.

Поряд з цим, судами встановлено, що між позивачем та Товариством обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» укладено договір купівлі-продажу № 3/105 від 07 липня 2009 року, фактичне виконання якого підтверджується належним чином оформленими рахунками, видатковими накладними, платіжними дорученнями, а також не ставиться під сумнів контролюючим органом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаної у ТОВ «АВ метал груп» сировини, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Острович С.Е.