Постанова

від 15.11.2006 по справі 40/224-06 (45/378-05)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/224-06 (45/378-05)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 листопада 2006 р.                                                                                   № 40/224-06  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “МАГІК”

на постанову              Харківського апеляційногогосподарського суду від 22.08.2006 р.

у справі№ 40/224-06

господарського судуХарківської області

за позовомХарківського державного фармацевтичного підприємства “Здоров'я народу”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “МАГІК”

пророзірвання договору № 1 від 22.09.2003 р. купівлі-продажу повного майнового комплексу інвестиційного проекту та припинення зобов'язань сторін за договором

в судових засіданнях взяли участь  представники:

позивача:Подлєснова Л.П., дов. № 1043 від 06.06.2006 р.;

відповідача:Богданов В.М., дов. № б/н від 10.04.2006 р.;                     Коваль О.М., дов. № б/н від 10.04.2006 р.;Павленко А.В., директор;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2005 р. Харківське державне фармацевтичне підприємство “Здоров'я народу” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Магік” (далі –Товариство) про розірвання договору № 1 купівлі-продажу повного майнового комплексу інвестиційного проекту від 22.09.2003 р. (далі –Договір № 1) у зв'язку з істотною зміною обставин та про припинення зобов'язань сторін за вказаним договором.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що обставини, якими воно керувалось при укладанні Договору № 1, суттєво змінились у зв'язку з прийняттям Закону України № 2505-IV  “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, яким виключено абзац другий частини першої ст. 1, ст. ст. 7, 8 Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова” (скасовано пільги та гарантії, які воно мало), а тому, виходячи зі ст. 652 ЦК України, воно має право на розірвання вказаного договору.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2006 р. (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. (колегія суддів: Кравець Т.В., Твердохліб А.Ф., Гончар Т.В.) рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що скасування пільг та гарантій, встановлених Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова”, є для Підприємства істотною зміною обставин, якими воно керувалось при укладанні Договору № 1, а тому, виходячи зі ст. ст. 652 та 653 ЦК України, вказаний договір підлягає розірванню, а зобов'язання сторін по цьому договору –припиненню.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р., у якій просить вказану постанову і рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Підприємству у задоволенні позовних вимог. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, проігнорували вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2006 р., порушили ст. ст. 612, 692, 695 та 697 ЦК України.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

У судовому засіданні 01.11.2006 р. оголошувалась перерва до 15.11.2006 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Товариства, викладені, у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарським судом Харківської області та Харківським апеляційним господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24.04.2000 р. рішенням Ради з питань інвестиційної діяльності на території міста Харкова (далі –Рада) за № 4-4/00-1/001 був затверджений бізнес-план інвестиційного проекту “Виробництво готових лікарських препаратів”, виконавцем якого виступило Товариство.

28.02.2001 р. між Радою та Товариством було укладено договір № 4-00 на реалізацію інвестиційного проекту “Виробництво готових лікарських препаратів” (далі –Договір № 4-00).

Рішенням Ради від 18.06.2003 р. № 03/03-2/21 було вирішено замінити виконавця інвестиційного проекту та передати права і обов'язки за ним з Товариства на Підприємство шляхом укладення відповідної угоди.

Цього ж дня між сторонами спору і Радою була укладена додаткова угода до Договору № 4-00, відповідно до якої відбулась заміна виконавця інвестиційного проекту і передача прав та обов'язків за інвестиційним проектом з Товариства на Підприємство за вказаним договором. Крім того, вказаним рішенням Ради була затверджена нова редакція бізнес-плану інвестиційного проекту “Виробництво готових лікарських препаратів”, виконавцем якого визначено позивача.

01.07.2003 р. між Радою та Підприємством був укладений договір № 4-00 на реалізацію інвестиційного проекту “Виробництво готових лікарських препаратів” (нова редакція).

На виконання рішення Ради від 18.06.2003 р. № 03/03-2/21 між Підприємством і Товариством був укладений Договір № 1, відповідно до якого Товариство передало Підприємству у власність сукупні валові активи повного майнового комплексу інвестиційного проекту “Виробництво готових лікарських препаратів”, що знаходяться на земельній ділянці площею 396,2 кв. м., а саме –будівлю літ. “М-2” загальною площею 778,2 кв. м., обладнання, устаткування, залишки основної та допоміжної сировини, нормативно-технічну документацію.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, при укладенні Договору № 1 Підприємство керувалось частиною першою ст. 1, ст. ст. 7, 8 Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова”, які надавали йому пільги і гарантії, зокрема податкові, митні та інші для реалізації свого інвестиційного проекту на території міста Харкова.

Законом України № 2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, пільги і гарантії, передбачені Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова”, було скасовано.

За висновком місцевого та апеляційного господарських судів скасування пільг та гарантій, встановлених Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова”, стало для Підприємства істотною зміною обставин, якими воно керувалось при укладанні Договору № 1, а тому, виходячи зі ст. ст. 652 та 653 ЦК України, вказаний договір підлягає розірванню, а зобов'язання сторін по цьому договору –припиненню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такою юридичною оцінкою обставин справи, оскільки вважає, що попередніми судовими інстанціями неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до частини першої ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Одночасно вказана норма Закону зазначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова”, яка діяла до 31.03.2005 р. (у редакції Закону України від 07.02.2002 р. № 3036-ІІІ) до суб'єктів підприємницької діяльності під час реалізації ними інвестиційних проектів відповідно до укладених з Радою договорів (контрактів) застосовувався запроваджений цим Законом спеціальний режим підприємницької діяльності та надавалися передбачені цим Законом пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та плати за землю.

Одночасно, частина одинадцята ст. 7 зазначеного Закону визначала, що пільги, передбачені цією статтею, застосовуються з моменту укладення суб'єктом підприємницької діяльності договору (контракту) з Радою.

З цієї норми Закону вбачається, що передбачені в ньому пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та плати за землю запроваджувались до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізовували інвестиційні проекти відповідно до укладених з Радою інвестиційних договорів (контрактів).

Щодо іншої діяльності і інших видів договорів, зокрема договорів купівлі–продажу майна, то зазначені пільги вказаним Законом не запроваджувались.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Договір № 1 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майна, тобто він не є інвестиційним договором, в зв'язку з чим Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова” в силу свого спеціального призначення не надав його сторонам вищевказані пільги і гарантії, пов'язані з купівлею-продажем сукупних валових активів повного майнового комплексу  інвестиційного проекту “Виробництво готових лікарських препаратів”. У зв'язку з цим, подальше скасування Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” митних і податкових пільг не могло вплинути будь-яким чином на Підприємство і вважатись істотною зміною обставин виконання Договору № 1, особливо в частині простроченої оплати придбаного майна. Відповідно правові висновки господарських судів про наявність підстав для розірвання спірного договору і припинення зобов'язань по ньому (в частині проведення розрахунків) згідно ст.ст. 652 та 653 ЦК України є помилковим.

Крім того, попередніми судовими інстанціями також було встановлено, що Підприємство після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” і до моменту вирішення даного спору не розірвало в установленому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин і Договір № 4-00, який є за своєю правовою природою є інвестиційним.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з юридичними висновками місцевого і апеляційного господарських судів про наявність підстав –зміни істотних обставин  для розірвання Договору № 1.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди, вирішуючи даний спір, встановивши всі необхідні обставини справи,  дали їм неправильну юридичну оцінку, внаслідок чого необґрунтовано застосували для розірвання Договору № 1 ст.ст. 652, 653 ЦК України.

Частина перша ст. 11110 ГПК України встановлює, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи з встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та повноважень, наданих ГПК України, вважає за необхідне прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІК” задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. та рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 р. у справі № 40/224-06 господарського суду Харківської області скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Харківського державного фармацевтичного підприємства “Здоров'я народу” відмовити.

Стягнути з Харківського державного фармацевтичного підприємства “Здоров'я народу” (код ЄДРПОУ 22690784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІК” (код ЄДРПОУ 22682632) державне мито у розмірі 85,00 грн., сплачене за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                          В.І. Шаргало