Постанова

від 09.04.2013 по справі 808/2140/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року (об 11 год. 45 хв.)Справа № 808/2140/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Лях О.В.

представника відповідача Сонгулії В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачально-збутове підприємство «Унікон»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Постачально-збутове підприємство «Унікон» (далі - ТОВ «ПЗП «Унікон», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0002332211 в сумі 194 176,25 грн., в тому числі за основним платежем - 155 341,00 грн., за штрафними санкціями - 38 835,25 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 28.09.2012 № 241/22-1108/20496859 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПЗП «Унікон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012. Вказує, що висновки щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 194 176,25 грн. фактично зроблені перевіряючими на підставі матеріалів перевірок підприємств-постачальників, згідно даних «Системи автоматизованого співставлення ПК та ПЗ на рівні ДПА України» та з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням норм Податкового кодексу України. ТОВ «ПЗП «Унікон» вважає, що донарахування податку на додану вартість в сумі 194 176,25 грн. та висновки, викладені в зазначеному вище акті є необґрунтованими, дані та нормативні посилання, зазначені в ньому, не підтверджують факту вчинення ТОВ «ПЗП «Унікон» порушень вимог податкового та іншого законодавства. Зазначені, висновки наведені без урахування всіх наданих до перевірки первинних документів та фактичних обставин та з ігноруванням норм діючого законодавства. На підставі викладеного, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0002332211.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зокрема, зазначає, що про неможливість фактичного здійснення контрагентами господарських операцій направлених на настання реальних наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних транспортних засобів, основних фондів, складських приміщень. Також не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товарів, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу арів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Постачально-збутове підприємство «Унікон» (код ЄДРПОУ 20496859) є юридичною особою, яка зареєстрована 31.03.1994 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 203632 та довідкою АА № 554314 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 03.09.2012 № 827, №826, № 819, № 838, № 820, № 817 посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), наказу від 23.08.2012 № 795 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ПЗП «Унікон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 28.09.2012 № 241/22-1108/20496859 (далі - Акту).

Актом перевірки встановлені порушення ТОВ «ПЗП «Унікон», зокрема, п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.199 № 168/97-ВР, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 160 691,00 грн., у тому числі по періодам: вересень 2009 - 5350,00 грн., червень 2010 - 8603,00 грн., липень 2010 - 4918,00 грн., вересень 2010 - 3000,00 грн., жовтень 2010 - 4623,00 грн., серпень 2011 - 11 802,00 грн., вересень 2011 - 4680,00 грн., грудень 2011 - 116 218,00 грн., березень 2012 - 423,00 грн., квітень 2012 - 1074,00 грн.

завищено значення р. 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за квітень 2010 у розмірі 2862,00 грн., травень 2010 у розмірі 2862,00 грн., червень 2010 у розмірі 1259,00 грн., липень 2010 у розмірі 229,00 грн.

завищено р. 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з ПДВ затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492 за листопад 2011 у розмірі 8109,00 грн., лютий 2012 у розмірі 1800,00 грн., березень 2012 у розмірі 4204,00 грн., квітень 2012 у розмірі 3903,00 грн.

На підставі Акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0002332211, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 194 176,25 грн., в тому числі за основним платежем - 155 341,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 835,25 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0002332211 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, а саме на адресу ДПС у Запорізькій області надано скаргу від 12.11.2012 за вих. № 72-65, в якій ТОВ «ПЗП «Унікон» просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0002332211.

За результатами розгляду вказаної скарги ДПС у Запорізькій області прийнято рішення від 27.12.2012 № 6306/10/10420, яким податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0002332211 залишено без змін, а скарга ТОВ «ПЗП «Унікон» без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ «ПЗП «Унікон» було надіслано на адресу ДПС України повторну скаргу від 11.01.2013 № 72-1, в якій позивач також просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0002332211.

За результатами розгляду даної скарги ДПС України прийнято рішення від 04.02.2013 № 1701/6/10-2115, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0002332211та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скарга ТОВ «ПЗП «Унікон» без задоволення.

Позивачем надано усі первинні документи, що підтверджують фактичне проведення господарських операцій з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Цоколь», ТОВ «Бігор», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Сортікс-Буд», ПП «ТБК-Лоза», ТОВ «Форгант ГМБХ», ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011», ТОВ «СК-Трейд», ТОВ «ГК-Торговий дім» та первинні документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності позивача.

15.01.2009 ТОВ «ПЗП «Унікон» укладено з ТОВ «Цоколь» агентський договір № 15/01-09. Вартість наданих послуг за даним Договором складає 32 100,00 грн. в т.ч. ПДВ 5350,00 грн., сума без ПДВ склала 26750,00 грн., що підтверджено Актом № ЦС - 0000475 від 29.09.2009. За податковою накладною № 475 від 29.09.2009, отриманою від ТОВ «Цоколь», ПДВ в сумі 5350,00 грн. включено підприємством до складу податкового кредиту у вересні 2009. За даним Договором ТОВ «Цоколь» (Виконавець) надано підприємству комплекс агентських послуг з пошуку нових покупців для ТОВ «ПЗП «Унікон». Так, в результаті отримання послуг ТОВ «ПЗП «Унікон» здійснено реалізацію товарів: ТОВ «Автобудпартнер» на загальну суму 50 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; ТОВ НВП «Агромаркет» на загальну суму 149 162,40 грн. в т.ч. ПДВ 24 860,40 грн.; ТОВ «Паливна компанія «Серіол-Плюс» на загальну суму 880 547,60 грн. в т.ч. ПДВ 146 757,93 грн. (копії документів містяться в матеріалах справи).

Загальна вартість отриманих послуг складає 32 101,20 грн. в т.ч. ПДВ 5350,20 грн. Дохід же отриманий від постачання складає 1 079 710,00 грн. в т.ч. ПДВ 179 951,67 грн.

Результатом виконання такого договору було отримання доходу від реалізації товару покупцям.

Щодо використання товарів придбаних у ТОВ «Бігор», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «ТБК «Лоза», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «НКФ Трейдінг-2011» судом встановлено наступне.

ТОВ «ПЗП «Унікон» на виконання Договору» 2104/10 від 21.04.2010 придбано у ТОВ «Бігор» піддони дерев'яні за видатковою накладною №БІ - 0000117 від 21.04.2010 на суму 14310,00 грн. без ПДВ, ПДВ 2862,00 грн., загальна сума з ПДВ - 17172,00 грн. За податковою накладною № 20 від 21.04.2010, отриманою від ТОВ «Бігор», ПДВ в сумі 2862,00 грн. включено до складу податкового кредиту у квітні 2010.

Придбаний у ТОВ «Бігор» товар було реалізовано ТОВ «Південнафтосервіс» на загальну суму 18702,00 грн. в т.ч. ПДВ - 3117,00грн., що підтверджується видатковою накладною № УН - 0000026 від 26.05.2010.

У ТОВ «НМП-2009» придбано піддони дерев'яні та бруси дерев'яні за видатковою накладною №Н-0000045 від 21.06.2010 на суму 35000,00 грн. без ПДВ, ПДВ 7000,00 грн., загальна сума з ПДВ - 42000,00 грн., за податковою накладною № 45 від 21.06.2010 ПДВ в сумі 7000,00 грн. включено до складу податкового кредиту в червні 2010 та глинозем ГК-2 за видатковими накладними № Н-0000051 від 09.07.2010 на суму 17010,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 3402,00 грн., загальна сума з ПДВ - 20412,00 грн., №Н-0000054 від 09.07.2010 на суму 2430,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 486,00 грн., загальна сума з ПДВ - 2916,00 грн., ПДВ в сумі 3402,00 грн. за податковою накладною № 51 від 08.07.2010 та ПДВ в сумі 486,00 грн. за податковою накладною № 55 від 09.07.2010 відповідно включено до складу податкового кредиту за липень 2010.

Придбаний у ТОВ «НМП-2009» товар було реалізовано ТОВ «Південнафтосервіс», що підтверджується видатковими накладними № УН-0000031 від 29.06.2010 на загальну суму 18702,00 грн. в т.ч. ПДВ- 3117,00 грн., № УН-0000045 від 03.09.2010 на загальну суму 20376,00 грн. в т.ч. ПДВ - 3396,00 грн. та ПП ОСОБА_3 за видатковою накладною №УН - 0000032 від 29.06.2010 на загальну суму 15300,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2550,00 грн.

У ТОВ «Сортікс-Буд» на виконання Договору № 2009/10 від 20.09.2010 придбано піддони дерев'яні та бруси дерев'яні за видатковими накладними № СБ-0000141 від 24.09.2010 на суму 14998,50 грн. без ПДВ, ПДВ - 2999,70 грн., загальна сума з ПДВ 17998,20грн., №СБ-0000214 від 27.10.2010 на суму 16169,10 грн. без ПДВ, ПДВ - 3233,82 грн., загальна сума з ПДВ - 19402,92 грн., № СБ-0000181 від 29.10.2010 на суму 6943,75 грн. без ПДВ, ПДВ - 1388,75 грн., загальна сума з ПДВ - 8332,50 грн. За податковими накладними № СБ-0000141 від 24.09.2010 - ПДВ в сумі 2999,70грн., № СБ-0000214 від 27.10.2010 - ПДВ в сумі 3233,82 грн., № 181 від 29.10.2010 - ПДВ в сумі 1388,75 грн. включено до складу податкового кредиту за вересень 2010 та за жовтень 2010 відповідно.

Придбаний у ТОВ «Сортікс-Буд» товар було реалізовано ТОВ «Південнафтосервіс», що підтверджується видатковими накладними № УН - 0000025 від 11.10.2010 на загальну суму 24179,52 грн. в т.ч. ПДВ - 4029,92 грн., № УН - 0000054 від 11.11.2010 на загальну суму 20376,00 грн. в т.ч. ПДВ - 3396,00 грн., № УН - 0000053 від 01.11.2010 на загальну суму 5318,74 грн. в т.ч. ПДВ - 886,46 грн., №УН-0000057 від 09.12.2010 на загальну суму 27168,00 грн. в т.ч. ПДВ - 4528,00 грн.

У ПП «ТБК-Лоза» на виконання Договору № 2007/11 від 20.07.2011 придбано оздоблюваний матеріал «Murok Classic M20» за видатковою накладною №РН-00175 від 05.10.2011 на суму 27329,40 грн. без ПДВ, ПДВ - 5465,88 грн., загальна сума з ПДВ - 32795,28 грн. За податковими накладними № 38 від 29.07.2011 - ПДВ в сумі 5349,21 грн., №1 від 02.08.2011 - ПДВ в сумі 116,67 грн. включено до складу податкового кредиту за липень 2011 та за серпень 2011 відповідно.

Придбаний у ПП «ТБК-Лоза» товар було реалізовано ПП «Нікос», що підтверджено видатковою накладною № УН - 0000055 від 29.12.2011 на загальну суму 46116,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7686,00 грн.

У ТОВ «Форганг ГМБХ» на виконання Договору № 0508/11 від 05.08.2011 придбано з'єднувачі труби за видатковими накладними № 752 від 11.08.2011 на суму 31680,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 6336,00 грн., загальна сума з ПДВ 38016,00 грн., № 794 від 05.09.2011 на суму 23400,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 4680,00 грн., загальна сума з ПДВ - 28080,00 грн. За податковими накладними № 16 від 05.08.2011 - ПДВ в сумі 6336,00 грн., № 3 від 01.09.2011 - ПДВ в сумі 4680,00 грн. включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 та за вересень 2011 відповідно.

Придбаний у ТОВ «Форганг ГМБХ» товар було реалізовано СП «Основа солфіс», що підтверджено видатковою накладною № УН - 0000025 від 16.08.2011 на загальну суму 40392 грн. в т.ч. ПДВ - 6732,00 грн. та ТОВ «Сейм-93» за видатковою накладною № УН -0000033 від 19.05.2011 на загальну суму 42677,70 грн. в т.ч. ПДВ - 7112,95 грн.

У ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011» на виконання Договору № 2510/11 від 25.10.2011 придбано з'єднувачі труби, утримувачі проводів та інші запчастини за видатковими накладними №ТР-0000343 від 31.10.2011 на суму 25361,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 5072,20 грн., загальна сума з ПДВ - 30433,20 грн., №ТР-23/11 від 23.11.2011 на суму 35603,00 грн. без ПДВ, ПДВ 7120,60 грн., загальна сума з ПДВ - 42723,60 грн., №ТР-20/12 від 20.12.2011 на суму 11125,00 грн. без ПДВ, ПДВ- 2225,00 грн., загальна сума з ПДВ - 13350,00 грн. За податковими накладними № 203 від 31.10.2011 - ПДВ в сумі 5072,20 грн., № 160 від 23.11.2011 - ПДВ в сумі 7120,00 грн., № 120 від 20.12.2011 - ПДВ 2225,00 грн. включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011, листопад 2011, грудень 2011 відповідно.

Придбаний у ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011» товар було реалізовано ТОВ «Сейм-93», що підтверджено видатковими накладними № УН - 0000044 від 31.10.2011 на загальну суму 25807,92 грн. в т.ч. ПДВ 4301,32 грн., № УН -0000045 від 04.11.2011 на загальну суму 7336,20 грн. в т.ч. ПДВ - 1222,70 грн. та ФОП ОСОБА_4 за видатковими накладними № УН - 0000047 від 24.11.2011 на загальну суму 44512,32 грн. в т.ч. ПДВ - 7418,72 грн., № УН -0000049 від 22.12.2011 на загальну суму 13650,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2275,00 грн.

Щодо отримання та застосування у господарській діяльності ТОВ «ПЗП «Унікон» послуг з логістики отриманих від ТОВ «СК-Трейд».

ТОВ «ПЗП «Унікон» було укладено з ТОВ «СК-Трейд» Договір надання послуг по логістиці №201011 від 20.10.2011. За даним Договором ТОВ «СК-Трейд» забезпечував загрузку/ вигрузку, упаковку, пломбування вантажу, його транспортування та забезпечення належного зберігання вантажу при супроводі на шляху транспортування та інше. Отримання послуг від ТОВ «СК-Трейд» підтверджено Актом надання послуг № 4456 від 30.12.2011 на загальну суму 600000,00 грн. в т.ч. ПДВ 100000,00 грн. За отриманими від ТОВ «СК-Трейд» податковими накладними № 4455 від 22.12.2011 - ПДВ в сумі 60000,00 грн., № 4456 від 27.12.2011 - ПДВ в сумі 40000,00 грн. включено до складу податкового кредиту за грудень 2011. Податкові накладні виписані за датою «першої події» - датою перерахування ТОВ «ПЗП» Унікон грошових коштів за послуги логістики (22.12.2011 перераховано 60000,00 грн. в т.ч. ПДВ 60000,00грн., 27.12.2011 перераховано 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ 40000,00 грн.).

Даний Договір укладено ТОВ «ПЗП «Унікон» при виконанні договорів: Договору №11-197 від 19.12.2011 на придбання товару (катодів мідних) від постачальника ТОВ «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (м. Донецьк), та Договору №19/12 від 12.12.2011 на постачання товару (катодів мідних) покупцю ПАО «Завод «Южкабель» (м.Харків). Вартість отриманих від ТОВ «СК-Трейд» послуг логістики складає 600000,00 грн. в т.ч. ПДВ 100000,00 грн., сума без ПДВ - 500000,00 грн. Дохід отриманий від постачання товарів складає 5109484,91 грн. в т.ч. ПДВ - 851580,82 грн. Вартість придбання товару складає 2912289,25 грн. в т.ч. ПДВ 485381,54 грн.

Щодо отримання ТОВ «ПЗП «Унікон» послуг з зберігання ТМЦ отриманих від ТОВ «ГК - Торговий Дім» судом встановлено наступне.

ТОВ «ПЗП «Унікон» на виконання Договору зберігання № 253 від 23.11.2011 з ТОВ «ГК - Торговий Дім» отримано послуги з зберігання товарно-матеріальних цінностей, що були передані ТОВ «ГК - Торговий Дім» за Актами прийому-передачі ТМЦ б/н від 01.12.2011. Надання послуг підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ГК-0000294 від 31.12.2011 на суму 9000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 1800,00 грн., загальна сума з ПДВ - 10800,00 грн., №№ ГК-0000012 від 31.01.2012 на суму 9000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 1800,00 грн., загальна сума з ПДВ - 10800,00 грн., № УН-000004 від 29.02.2012 на суму 9000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 1800,00 грн., загальна сума з ПДВ - 10800,00 грн., № ГК-0000008 від 31.03.2012 на суму 9000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 1800,00 грн., загальна сума з ПДВ - 10800,00 грн.

Загальна сума наданих послуг зберігання за період з грудня 2011 по березень 2012 склала 43200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7200,00 грн., без ПДВ - 36000,00 грн. Вартість послуг за один місяць зберігання складає 10800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1800,00 грн.

За податковими накладними накладними № 5 від 23.12.2011 - ПДВ в сумі 1800,00 грн., № 6 від 24.01.2012 - ПДВ в сумі 1800,00 грн., № 33 від 21.02.2012 - ПДВ в сумі 1800,00 грн., № 28 від 23.03.2012 - ПДВ в сумі 1800,00 грн. включено до складу податкового кредиту за грудень 2011, січень 2012, лютий 2012, березень 2012р. відповідно.

Оскільки ТОВ «ПЗП «Унікон» вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0002332211 прийняте ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. В даному підпункті перелічені обовязкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом.

За приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а придбаний позивачем товар/послуги в подальшому були використані в оподатковуваних господарських операціях позивача. Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Цоколь», ТОВ «Бігор», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Сортікс-Буд», ПП «ТБК-Лоза», ТОВ «Форгант ГМБХ», ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011», ТОВ «СК-Трейд», ТОВ «ГК-Торговий дім» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочину та визнання його таким, що укладений без наміру настання правових наслідків. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочину є лише його припущенням.

Стосовно господарської діяльності контрагентів позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, ТОВ «ПЗП «Унікон» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Стосовно твердження відповідача про обов`язковість застосування товаротранспортних накладних суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару/послуг, його оприбуткування та правомірність декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Цоколь», ТОВ «Бігор», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Сортікс-Буд», ПП «ТБК-Лоза», ТОВ «Форгант ГМБХ», ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011», ТОВ «СК-Трейд», ТОВ «ГК-Торговий дім».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002332211 від 02.11.2012, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачально-збутове підприємство «Унікон» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1941,76 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок одна гривня сімдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак