Рішення від 23.04.2013 по справі 2-1291/12

Справа № 2-1291/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2013 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м.Чернівці у складі:

головуючої судді Федіної А.В.

при секретарі Сорокан М.М.

за участю представника позивачів ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3,

представника Чернівецької міської ради та ДЖКГ ЧМР Юзьків М.І.

представника третьої особи ЧКОБТІ Шпак О.С.

представника третьої особи Управління Держкомзему у м. Чернівці Каменецької Х.Д.,

представника третьої особи Реєстраційної служби Головного управління юстиції України в

Чернівецькій області Гросу Д.М.

представника третьої особи ОСОБА_8 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ВК Чернівецької міської ради, треті особи Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Держкомзему у м.Чернівці, ЧКОБТІ, ОСОБА_8, Реєстраційна служба Головного управління юстиції України в Чернівецькій області про визнання недійсним п. 4 додатку №2 («Список землекористувачів, яким земельні ділянки передаються у приватну власність, згідно з розробленими проектами розподілу») рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року серії ПН№7544, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.01.2009 року №16/1 в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння літ. В по АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 11.02.2009 на ім'я ОСОБА_2, визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на 32/100 ідеальної частки домоволодіння літ. А по АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2, ВК Чернівецької міської ради, треті особи Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Держкомзему у м.Чернівці, ЧКОБТІ, ОСОБА_8, Реєстраційна служба Головного управління юстиції України в Чернівецькій області про визнання недійсним п. 4 додатку №2 («Список землекористувачів, яким земельні ділянки передаються у приватну власність, згідно з розробленими проектами розподілу») рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року серії ПН№7544, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.01.2009 року №16/1 в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння літ. В по АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 11.02.2009 на ім'я ОСОБА_2, визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на 32/100 ідеальної частки домоволодіння літ. А по АДРЕСА_1.

Посилалися на те, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 31.10.1996 року позивачам на праві приватної спільної сумісної власності належить будинковолодіння квартира №3 літ А по АДРЕСА_1.

Окрім позивачів вказаним будинковолодінням також на праві спільної часткової власності володіє відповідач ОСОБА_2, якій належить квартира №1 на підставі договору дарування від 03.08.2000 року та квартира №2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2000 року. Рішенням МВК від 25.11.2004 року було дозволено ОСОБА_2 двох належних їй квартир в одну з присвоєнням єдиного номеру.

Вказували на те, що згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської Ради депутатів трудящих від 14 вересня 1953 року № 924 зареєстровано за землекористувачами будівельного кварталу № 188 - 33760 кв.м. земельних площ, з них згідно додатку до рішення за будинком АДРЕСА_1 закріплено 1135 кв.м.

З метою реалізації права на приватизацію земельної ділянки позивачі звернулись до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та зібрали повний пакет документів, необхідних для приватизації земельної ділянки, проте з листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин ЧМР від 13.07.2010 року №к-3608 вони дізнались про те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року № 121/4 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0319 га (яка складається з земельних ділянок 0,0016га та 0,0303га) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, а земельну ділянку площею 0,0486 га передано у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та Чернівецькій міській раді, згідно з розробленим проектом розподілом. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю від 10.04.2001 року П№7544.

Вказували на те, що відповідно до змісту ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісні власності перебувають земельні ділянки, зокрема, співвласників жилого будинку.

Вважають, що в результаті того, що відповідач ОСОБА_2 використала своє право на приватизацію земельної ділянки, а також у зв'язку з тим, що було проведено розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 та оформлено право спільної сумісної власності Чернівецької міської ради та ОСОБА_2 на 0,0486 га вказаної земельної ділянки позивачі не можуть використати своє право на безоплатну приватизацію.

Окрім того, вважають, що земельну ділянку площею 0,0195 га, яка знаходить у державній власності та закріплена за даним будинковолодінням позивачі не можуть безоплатно приватизувати у зв'язку з тим, що відповідно до положень земельного законодавства, які діяли на період виникнення спірних правовідносин, вказана земельна ділянка повинна належати на праві спільної сумісної власності всіх співвласників будинковолодіння, але ОСОБА_2 вже використала своє право на приватизацію. Таким чином, вважають, що оформлення права власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 можливе лише шляхом її приватизації на праві спільної сумісної власності і лише між власниками вказаного будинковолодіння.

Вважають, що виконавчий комітет Чернівецької міської ради , приймаючи вище вказане рішення вийшов за межі своїх повноважень, так як не є власником вказаної спірної земельної ділянки, а лише її розпорядником, чим порушив право позивачів на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Окрім того, вважають, що підлягає скасуванню державний акт на право власності на земельну ділянку, який був виданий на підставі спірного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4 як наслідок незаконності вказаного рішення.

Вказують на те, що не погоджуються з проектом розподілу спірної земельної ділянки, вважають його нікчемним, оскільки даний розподіл відбувався без погодження зі всіма співвласниками, крім того вважають незаконним також і акт погодження зовнішніх меж землекористування в натурі, посилаючись на те, що в графі представник землекористувача значиться прізвище ОСОБА_2 та її підпис, що є незаконним через те, що ОСОБА_2 в той момент, не була власником жодної квартири по АДРЕСА_1.

Посилаються на те, що підлягає скасуванню рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №16 від 13.01.2009 року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння літ. В, а також як наслідок підлягає також визнанню недійсним свідоцтво про право власності від 11.02.2009 року, видане на підставі вказаного рішення, при цьому виходять з наступних підстав.

Так, будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачам та відповідачу ОСОБА_2 Розмір ідеальних часток співвласників визначався не лише на підставі будинковолодіння літ. А, а й з урахуванням будинковолодіння літ. В, що знаходиться на окремій земельній ділянці, таким чином для визначення ідеальних часток співвласників враховувалась площа будинковолодіння літ. В, яке належить відповідачу ОСОБА_2 та знаходиться на окремій земельній ділянці, що належить їй на праві приватної власності, що як наслідок призвело до збільшення долі ОСОБА_2 в праві спільної часткової власності.

Вважають, що в результаті такого розподілу часток розмір ідеальних часток позивачів був зменшений з 32/100 до 14/100, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 357 ЦПК України, оскільки будинок літ. В не є спільною власністю позивачів та відповідача ОСОБА_2, а знаходиться на окремій земельній ділянці, яка належить останній на праві приватної власності, і в розумінні ч.3 ст. 357 ЦК України будівництво будинку літ. В не є поліпшенням спільного майна.

Просили визнати недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року № 121/4 в частині надання відповідачу ОСОБА_2 у спільну сумісну власність 0,0486 га земельної ділянки та 0,0016га, 0,0303га в особисту приватну власність по АДРЕСА_1 м.Чернівці, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року серії ПН № 7544 виданий на ім'я ОСОБА_2, визнати недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.01.2009 року № 16/1 в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння літ. В по АДРЕСА_1 м. Чернівці, визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 11.02.2009р. на ім'я ОСОБА_2, визнати право спільної сумісної власності позивачів ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9 на 32/100 ідеальної частки домоволодіння літ. А по АДРЕСА_1 м. Чернівці.

Під час судового розгляду справи 21.03.2013 року представником позивачів були уточненні позовні вимоги, просив визнати недійсним п. 4 додатку №2 («Список землекористувачів, яким земельні ділянки передаються у приватну власність, згідно з розробленими проектами розподілу») рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року серії ПН№7544, визнати недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.01.2009 року №16/1 в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння літ. В по АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 11.02.2009 на ім'я ОСОБА_2, визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на 32/100 ідеальної частки домоволодіння літ. А по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача уточненні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнана та просила відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка також представляє інтереси третьої особи ОСОБА_8, в судовому засіданні позов не визнала, надала суду пояснення аналогічні змісту письмових заперечень на позов та вказала на те, що позивачами пропущений строк звернення з позовом до суду, оскільки їм було відомо про існування оскаржуваних ними рішень Чернівецької міської ради та документів, виданих на підставі вказаних рішень ще в 2007 році, адже вона вже звертались з подібними вимогами до суду в порядку адміністративного судочинства, а тому просила застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Чернівецької міської ради ОСОБА_4, який одночасно представляє інтереси третьої особи Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, які оскаржують позивачі були прийняті на підставі діючих на той час нормативно-правових актів, крім того Чернівецька міська рада, будучи співвласником спірної земельної ділянки ніяким чином не порушує прав позивачів, оскільки вони в будь-який момент можуть звернутись до Чернівецької міської ради з заявою про приватизацію земельної ділянки, однак останні з такою заявою не звертались.

Представник третьої особи ЧКОБТІ ОСОБА_5 в судовому засіданні вирішення спору залишив на розсуд суду та пояснив, що на даний момент існує рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №217/6 від 13.04.2010 року, яким зобов'язано ЧКОБТІ замінити існуючі правовстановлюючі документи на свідоцтва про право власності позивачів на 14/100 будинковолодіння, яке складається з двох житлових будинків літ. А та літ. Б, що по АДРЕСА_1 та дане рішення позивачами не оскаржене, що свідчить про відсутність порушення їх прав при проведенні розрахунків розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1. Вказував на те, що розрахунок ідеальної частки ОСОБА_2 та позивачів проведено відповідно до вимог закону.

Представник третьої особи управління держкомзему у м.Чернівці Каменецька Х.Д. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, направила до суду письмові пояснення, в яких просила справу слухати без участі представника УДКЗ у м.Чернівці вирішення спору залишила на розсуд суду.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Головного управління юстиції України в Чернівецькій області Гросу Д.М. в судовому засіданні залишив вирішення спору на розсуду суду.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що між позивачами та відповідачем ОСОБА_2 була усна домовленість про розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 та їм було відомо про те, що ОСОБА_2 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку. Окрім того, пояснила, що розміри земельної ділянки на даний момент залишились такими, які були раніше.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, представників третіх осіб, покази свідка ОСОБА_13, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, як вбачається з копії адміністративного позову, поданого до Першотравневого районного суду м.Чернівці 27.02.2008 року, позивачі звертались з адміністративним позовом до Чернівецької міської ради, третя особа ОСОБА_2 по визнання нечиним та скасування п. 2 (додаток 2 п.4) рішення Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення», державного акту про право приватної власності на землю та запису про його реєстрацію (а/с 132).

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28.02.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, що підтверджується матеріалами адміністративної справи №2а-91/08, дослідженої в судовому засіданні.

Таким чином, позивачам було відомо про наявність оскаржуваного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4, та відповідно виданого на підставі вказаного рішення державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року серії ПН№7544 на момент звернення з адміністративним позовом до суду, а саме 27.02.2008 року.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається зі змісту письмових заперечень відповідача ОСОБА_2, остання заявила про застосування строку позовної давності до вимог позивачів.

Окрім того, про необхідність застосування строку позовної давності неодноразово в судовому засіданні заявляла представник відповідача ОСОБА_3, яка одночасно представляє інтереси третьої особи ОСОБА_8

Таким чином, до позовних вимог щодо визнання недійсним п. 4 додатку №2 («Список землекористувачів, яким земельні ділянки передаються у приватну власність, згідно з розробленими проектами розподілу») рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року серії ПН№7544 слід застосувати позовному давність та в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні всіх позовних вимог ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а/с 19).

Відповідно до копії договору дарування квартири від 03.08.200 року ОСОБА_14 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 (а/с 32).

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 29.09.2000 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_15 квартиру АДРЕСА_3 (а/с 33).

Відповідно до листа ЧКОБТІ від 29.12.2008 року, згідно рішення МВК від 25.11.2004 року ОСОБА_2 було дозволено об'єднання двох квартир (а/с 18).

Рішенням виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 14.09.1953 року за будинковолодінням №16 закріплено земельну ділянку площею 1135 кв. м. та передано у користування землекористувачам вказаного будинковолодіння.

Відповідно до п.п. б п. 5 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року №563-ХІІ в громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу України мають до 01.01.2008 року оформити право власності на ці земельні ділянки.

Згідно п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», який був чинний на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що сільським, селищним, міським Радам народних депутатів необхідно забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Як вбачається з п. 2 вказаного Декрету передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Так, відповідач ОСОБА_2 використала своє право на приватизацію земельної ділянки та п. 4 додатку №2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4 їй передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,0319 га (а/с 9-11).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримала державний акт про право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0319 га, що по АДРЕСА_1 (а/с 12).

Як вбачається з вказаного державного акту земельна ділянка розміром 0,0486 га по АДРЕСА_1 залишилась у спільній сумісній власності ОСОБА_2

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, з подальшими змінами та доповненнями, що був чинним на момент виникнення спірних відносин, власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Як вбачається з УЖКГ Чернівецької облдержадміністрації №1080 від 06.05.2000 року було визначено ідеальну частку співвласників будинковолодіння по вул. Севастопольській,16, зокрема 19/100 виділено Чернівецькій міській раді, як власнику підвалу у вказаному будинковолодінні (а/с 24).

Так, позивачами не використано своє право на приватизацію земельної ділянки, а тому 0,0486 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 залишилась у власності Чернівецької міської ради та відповідача ОСОБА_2, а тому посилання позивачів, що п. 4 додатку №2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4 порушено вимоги ст. 89 Земельного кодексу України (2001 року), якою передбачено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам та ст. 30,40,60 ЗК України в редакції 1990 року, відповідно до положень яких земельні ділянки можуть належати на праві спільної сумісної власності співвласникам житлового будинку, є безпідставним.

Таким чином, відсутні підстави для визнання недійсним п. 4 додатку №2 («Список землекористувачів, яким земельні ділянки передаються у приватну власність, згідно з розробленими проектами розподілу») рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4, а також як наслідок і виданого на підставі вказаного рішення державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року серії ПН№7544.

У відповідності до ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Як вбачається з листа УЖКГ Чернівецької облдержадміністрації №1080 від 06.05.2000 року було визначено ідеальну частку для приватизації землі власників квартири №1 та №2 по АДРЕСА_1 27/100 та відповідно 22/100, а також позивачів у розмірі 32/100 та 19/100 виділено Чернівецькій міській раді, як власнику підвалу (а/с 24).

Відповідно до листа ЧКОБТІ від 29.12.2008 року №4300 ОСОБА_2 згідно рішення МВК від 25.11.2004 року дозволено об'єднання двох квартир, а також згідно рішення МВК №13.06.2006 року дозволено будівництво нового житлового будинку на власній земельній ділянці, яка належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року, а також визначено ідеальну частку ОСОБА_2 в розмірі 86/100 та позивачів в розмірі 14/100.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.01.2009 року №16/1 ОСОБА_2 рекомендовано видати свідоцтво про право власності на 86/100 частин будинковолодіння №16 по вул. Севастопольскій в м. Чернівці (а/с 51).

На підставі вище вказаного рішення ОСОБА_2 видано свідоцтво на право власності на 86/100 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме два житлові будинки літ. А та літ. В (а/с 23).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, позивачі просять визнати недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.01.2009 року №16/1 в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння літ. В по АДРЕСА_1 та як наслідок визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 11.02.2009 на ім'я ОСОБА_2, з тих підстав, що не вірно проведено визначення ідеальних часток позивачів та відповідача ОСОБА_2, також в зв'язку з тим, що відповідачем ОСОБА_2 порушено вимоги ч. 3 ст. 357 ЦК України, проте такі висновки позивачів спростовуються наступним.

Як вбачається з детального розрахунку ідеальних часток у житловому будинку по АДРЕСА_1 при розрахунку ідеальної частки враховується співвідношення вартості усіх об'єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_2 помноженої на 100 до загальною вартості об'єктів нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці, таким чином частки ОСОБА_2 з створенням нового об'єкту нерухомого майна змінились в розумінні відсоткового співвідношення в порівнянні з тими, що відображені в УЖКГ Чернівецької облдержадміністрації №1080 від 06.05.2000, проте вони фактично залишились такими ж самими в розумінні розмірів земельної ділянки та кількості об'єктів нерухомого майна, що належать позивачам (а/с 110).

Таким чином, відсутні підстави для визнання права спільної сумісної власності позивачів на 32/100 ідеальної частки домоволодіння літ. А по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Так, будівництво будинку літ. В не призвело до збільшення частки відповідача ОСОБА_2 в праві спільної власності на будинковолодіння, оскільки у власності позивачів залишилась земельна ділянка того ж самого розміру, що й до будівництва вказаного будинку, а також у їх власності залишились ті ж самі об'єкти нерухомого майна, що в свою чергу також підтверджується п. 1.10 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.04.2010 року №217/6, прийнятого на підставі заяви ОСОБА_10 від 26.03.2010 року та пакету правовстановлюючих документів, які були поданні нею.

Таким чином відповідачем ОСОБА_2 не було порушено вимог ч. 3 ст. 357 ЦК України.

Окрім того ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з п. 1 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №16/1 від 13.01.2009 року, ним затверджено акт державної приймальної комісії від 30 грудня 2008 року з прийняття в експлуатацію будинковолодіння та згідно з висновком ЧКОБТІ про часткове співвідношення між співвласниками рекомендовано видати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 86/100 частин будинковолодінні АДРЕСА_1, тобто на житлові будинки та квартиру, що перебувають у користування ОСОБА_2 (а/с 51).

На підставі вказаного рішення було видано свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на 86/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1, форма власності приватна спільна часткова (а/с 23).

Вказане рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №16/1 від 13.01.2009 року не порушує права позивачів, а отже як наслідок слід відмовити також і в задоволенні вимог позивачів про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.02.2009 року.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 15,16, 256,257,261,267,357 ЦК України, ст. 3,22 ЗК України від 18.12.1990 року, п. 5 постанови Верховної ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року№563-ХІІ, п. 1,2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60, 64, 158, 212-215, 218, 294, 349 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ВК Чернівецької міської ради, треті особи Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Держкомзему у м.Чернівці, ЧКОБТІ, ОСОБА_8, Реєстраційна служба Головного управління юстиції України в Чернівецькій області про визнання недійсним п. 4 додатку №2 («Список землекористувачів, яким земельні ділянки передаються у приватну власність, згідно з розробленими проектами розподілу») рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.2001 року №121/4, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2001 року серії ПН№7544, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.01.2009 року №16/1 в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння літ. В по АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 11.02.2009 на ім'я ОСОБА_2, визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на 32/100 ідеальної частки домоволодіння літ. А по АДРЕСА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м. Чернівці А.В.ФЕДІНА