Рішення

від 25.04.2013 по справі 905/1737/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2013р. Справа № 905/1737/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,

при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за договором

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком - Сервіс», м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором оренди № 28-06-2010 від 28.06.2012р. в сумі 43444,03 грн., в тому числі 43336,03 грн. - за експедиційні послуги, 108,00грн. - за ремонт, -

Фізична особа особи-підприємець ОСОБА_2, м. Донецьк (далі-Позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком - Сервіс», м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди № 28-06-2010 від 28.06.2012р. в сумі 43444,03 грн., в тому числі 43336,03 грн. - за експедиційні послуги, 108,00грн. - за ремонт.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором оренди обладнання №28-06-2010 від 28.06.2010р. щодо оплати експедиційних послуг та ремонту обладнання, внаслідок чого за період з 31.07.2010р. по 25.01.2011р. утворилась стягувана заборгованість.

Правовою підставою позову Позивач визначив ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позовну заяву, наданому через канцелярію суду 10.04.2013р., Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши про недоведеність Позивачем права на стягнення коштів за надання ремонтних робіт та експедиційних послуг через не зазначення в рахунках на оплату їх переліку та обсягу; отримання рахунків на оплату послуг лише 28.03.2013р., тобто після подання позову до суду, що свідчить про відсутність його обов'язку сплатити грошові кошти на момент звернення Позивача до суду, а отже відсутність порушеного права Позивача, а також заперечив проти стягнення витрат на послуги адвоката.

24 квітня 2013р. Позивач надав письмові пояснення по справі, в яких вказав, що обов'язок Відповідача виконати грошове зобов'язання виник на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України в семиденний строк з дня пред'явлення Позивачем вимоги 21.02.2013р., в той час як до суду Позивач звернувся 12.03.2013р., а також спростував посилання Відповідача на те, що витрати на послуги адвоката понесені Позивачем по іншій справі.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №№ 07372601, 07331611, з відміткою про отримання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.06.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди обладнання №28-06-2010 (далі - Договір), згідно пунктів 1.1., 1.15 якого орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору, встановивши строк дії договору з дати його укладання до 31.12.2010р.

Умовами пункту 1.2 договору сторони передбачили, що найменування обладнання, яке передається Орендарю, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору, та який сторони зобов'язуються підписувати в кожному випадку передання в оренду Обладнання за цим Договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендар має право отримати за згодою орендодавця одну, або декілька одиниць обладнання протягом строку дії договору. У зв'язку з наведеним, дата підписання договору та дата підписання акту приймання-передачі на кожну одиницю обладнання можуть не співпадати.

При передачі орендарю кожної одиниці обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який містить наступні необхідні умови: дата підписанні акту, яка засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання та його опис; відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату; строк оренди обладнання, інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору зазначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі конкретної одиниці обладнання, для них набувають чинності всі умови вказаного договору, а також умови, які викладені в акті прийому-передачі. Обладнання вважається таким, що знаходиться в орендному користуванні орендаря з моменту прийняття за актом приймання-передачі до моменту підписання акту повернення обладнання орендодавцю.

Орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, за умови попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п.6.6. цього договору (п.3.7. договору).

Пунктом 4 договору визначений порядок обчислення строку оренди.

Відповідно до змісту п.5.10. договору визначено, що підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.

Орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі обладнання згідно п.3.2. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п.5.10. договору (п.6.1. договору).

Орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору (п.6.2. договору).

Пунктом 6.6. договору передбачено, що період розрахунків орендаря становить 15 діб: 15-го та 30-го числа кожного місяця, в якому здійснюється оренда обладнання. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення оренди обладнання за вказаний період. Цим же пунктом визначений порядок внесення орендної плати орендарем.

Згідно п.6.8. Орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт обладнання на робочому майданчику Орендаря, витрачені Орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації Обладнання. Вказані послуги можуть бути надані Орендарю за окрему плату на підставі відповідного Договору, або окремо виставленого рахунку Орендодавця.

Розділом 8 Договору визначені обов'язки Орендаря, зокрема, здійснювати ремонт та поточне обслуговування обладнання тільки майстернях або сервісних центрах Орендодавця, або таких які вказує Орендодавець (п.8.1.2); нести витрати по монтуванню, ремонту обслуговуванню орендованого обладнання та його транспортуванню при отриманні від Орендодавця та при поверненні на склад орендодавця (п.8.1.3); своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі (п.8.1.6).

Позивач взяті на себе згідно договору зобов'язання щодо передачі будівельного обладнання виконав, та передав Відповідачу в тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, що підтверджується актом здачі-прийняття №1 від 31.07.2010р.

20.02.2013р. Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія №20/1 з вимогою про сплату суми боргу з оплати експедиційних послуг в розмірі 43 336,03грн. та робот з ремонту обладнання в сумі 108,00грн. згідно п.6.8 Договору (а.с.48-49).

До вказаної претензії додано рахунки на оплату №20-1 від 20.02.2013р. на суму 43 3336,03грн.(а.с.50) та рахунок на оплату №20-2 від 20.02.2013р. на суму 108,00грн.(а.с.51).

Докази направлення претензії та рахунків наявні в матеріалах справи (а.с.52).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Через неналежне виконання Відповідачем договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість, яка за розрахунками Позивача складає 43444,03 грн., в тому числі 43336,03 грн. - за експедиційні послуги, 108,00грн. -з оплати робот по ремонту обладнання, на примусовому стягнення яких наполягає Позивач.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди, а саме оплати експедиційних послуг та ремонту обладнання.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди обладнання.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди обладнання №28-06-2010 від 28.06.2010р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із оплати наданих експедиційних послуг відповідно до п.6.8. Договору згідно виставлених Позивачем рахунків.

Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на відсутність обов'язку сплатити ремонтні роботи та експлуатаційні послуги за відсутності договору чи рахунку на момент їх надання, як це передбачено п.6.8 Договору, відповідно до якого такі послуги надаються Позивачем на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2013р. по справі №5006/41/43/2012 Позивачу відмовлено в задоволенні аналогічних вимог з підстав не надання доказів виконання пункту 6.8 договору в частині укладення окремого договору або окремо виставленого рахунку та відсутність у виставленому рахунку відомостей щодо переліку ремонтних робіт, експедиційних послуг, їх обсягу та вартості, тоді як за умовами договору передбачено виставлення окремого рахунку. Судова колегія у вказаній справі дійшла до висновку, що на момент звернення до суду з позовом у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати заборгованості з наданих експедиційних послуг та ремонту обладнання.

Проте, як вбачається з матеріалів розглядуваної справи, Позивач зазначені недоліки усунув. 20.02.2013р. Позивач на адресу Відповідача направив претензію №20/1 з вимогою про сплату суми боргу з оплати експедиційних послуг в розмірі 43 336,03грн. та робот з ремонту обладнання в сумі 108,00грн. До вказаної претензії додано рахунки на оплату №20-1 від 20.02.2013р. на суму 43 3336,03грн. та рахунок на оплату №20-2 від 20.02.2013р. на суму 108,00грн. Докази направлення претензії та рахунків наявні в матеріалах справи (а.с.52).

Ухилення Відповідача від отримання цінного листа, направленого Позивачем 20.02.2013р. на юридичну адресу Відповідача, не може бути підставою вважати що строк виконання обов'язку зі сплати боргу не настав, з огляду на що посилання Відповідача на отримання ним вимоги Позивача лише 28.03.2013р., тобто після звернення Позивача до суду, судом до уваги не приймається.

Не зазначення в рахунках на оплату експедиційних послуг їх переліку та обсягу не може бути підставою для відмови в їх стягнені, оскільки в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 31.07.2010р. по 25.01.2011р., підписані сторонами Договору, що підтверджують надання Позивачем експедиційних послуг на загальну суму 56 788,03грн.

Крім того, відповідно до виписки з рахунку Позивача Відповідачем за період з 19.07.2010р. по 01.12.2011р. Відповідачем були перераховані грошові кошти в розмірі 13452,00 гривень за експедиційні послуги відповідно до підписаних актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с.43,47).

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказів оплати експедиційних послуг за заявлений Позивачем період Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Перевіривши розрахунок суми боргу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за надання експедиційних послуг в розмірі 43336,03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем 20.02.2013р. направлений Відповідачу рахунок на оплату ремонту №20-2 від 20.02.2013р. на суму 108,00грн.

Проте, зазначений рахунок не містить відомостей щодо переліку ремонтних робіт обладнання. Жодних доказів на підтвердження того які самі ремонтні роботи Позивачем були виконані та їх вартості Позивачем до матеріалів справи не надано.

В акті здачі-прийняття робіт № 19 (а.с.36) також не зазначено ані перелік ремонтних робіт, ані їх обсяг та вартість.

Оскільки Позивачем не підтверджена документально сума витрат на ремонт обладнання, відповідно обов'язок оплатити заявлену суму ремонтних робіт у Відповідача відсутній, що є підставою для відмови в позові в частині стягненні 108 грн. на ремонт обладнання.

Витрати Позивача по оплаті послуг адвоката підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, з огляду на наступне:

Відповідно до п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката Позивачем надані наступні документи:

- в підтвердження надання послуг адвоката Позивачу надані ордер серія ДН ООО21132 на підставі договору про надання правової допомоги №7/1 від 07.05.2012р., свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та Договір про надання правової допомоги №7/1 від 07.05.20132р., предметом якого є уповноваження ФОП ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4 на представництво інтересів в суді по справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікомсервіс», м. Донецьк

- з матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_5 була присутньою в судових засіданнях та виконувала взяті на себе за вищевказаним договором зобов'язання;

- в підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. надані квитанції № 5 від 07.05.2012р та №6 від 16.05.2012р., а також акт виконаних робіт по Договору від 24.04.2013р.

Разом з цим, виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р., вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Приймаючи до уваги, що характер розглядуваного спору не представляє істотної складності та враховуючи невелику кількість судових засідань, в яких у Господарському суді Донецької області брав участь залучений Відповідачем адвокат, суд дійшов висновку, що належна до компенсації Відповідачем частина судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката за участь у судових засіданнях у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 2000грн.

Посилання Відповідача на той факт, що заявлені Позивачем витрати на оплату юридичних послуг вже були розглянуті судом в межах справи №5006/41/43/2012 та не можуть повторно розглядатись в межах даної справи судом до уваги не приймаються, оскільки, як вірно зауважив Позивач, та вбачається з матеріалів справи, в межах справи №5006/41/43/2012 інтереси ФОП ОСОБА_2 представляв адвокат ОСОБА_6

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню первісного розміру позовних вимог до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком - Сервіс», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором оренди № 28-06-2010 від 28.06.2012р. в сумі 43444,03 грн., в тому числі 43336,03 грн. - за експедиційні послуги, 108,00грн. - за ремонт задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком - Сервіс», м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Горького, 26, кв.2, код ЄДРПОУ 35887912) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (83020, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) заборгованість за договором оренди № 28-06-2010 від 28.06.2012р. за експедиційні послуги в сумі 43336,03 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком - Сервіс», м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Горького, 26, кв.2, код ЄДРПОУ 35887912) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (83020, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 716,20 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 1 995,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2013р.