Постанова

від 25.04.2013 по справі 2а-5175/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 79296/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вітан-Транс" до Державної податкової інспекції у місті Червонограді про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вітан-Транс" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Червонограді про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252301 від 13.04.2011 року, яким збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 283756,25 грн., в тому числі за основним платежем 227005 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 56751,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом безпідставно не зарахувало віднесення до валових витрат добові, видані водіям та витрати, понесені у відряджені на підставі того, що товариство не виконало письмову вимогу та не надало ДПІ у м. Червонограді переклад більше двох с половиною тисяч документів на українську мову в обмежені строки. ТОВ „Вітан-Транс" здійснює міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями і має належні документи по витратах на пальне, мийку, добові водіям, проїзд автобамів, оформлення товаросупровідних документів, що видані в Німеччині, Польщі, складені іноземними мовами, а частина українською мовою. Документи на українській мові також додані до авансових звітів, однак перевіряючими не відокремлені і не враховані. Переклад такої кількості документів вимагає не тільки великий період часу, але й великі витрати. Означені документи, складені на іноземній мові в більшості ідентичні та підлягають зарахуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року задоволено позовні вимоги, а саме визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді № 0000252301 від 13.04.2011 року.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у м. Червонограді, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що позивач не виконав вимоги перевіряючих про надання перекладу звітних та підтверджуючих документів і тому не зараховано означені в звітах суми до валових витрат.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вітан-Транс" зареєстровано в якості юридичної особи 18.06.2002 року виконавчим комітетом Червоноградської міської ради та взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у м. Червонограді.

На підставі направлень працівниками ДПІ у м. Червонограді проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Вітан-Транс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

30.03.2011 року за результатами перевірки складено акт №215\2301\32018155 за яким встановлено порушення підприємством п.5.1, пп.5.4.8 п.5.4. ст.5 , пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334\94-ВР в результаті чого занижено суму податку на прибуток, яка підлягає сплаті до державного бюджету всього в сумі 227005 грн. , у тому числі за 1 кв. 2009 року в сумі 16875 грн., за ІІ кв. 2009 року в сумі 47759 грн., за ІІІ кв. 2009 року в сумі 36616 грн., за ІУ кв. 2009 року в сумі 32268 грн., за І кв. 2010 року в сумі 13736 грн., за ІІ кв. 2010 року в сумі 30230 грн., за ІІІ кв. 2010 року в сумі 28284 грн., за ІУ кв. 2010 року у сумі 21237 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом 13.04.2011 року прийнято щодо товариства податкове повідомлення-рішення №0000342351/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 283756,25 грн., в тому числі за основним платежем 227005 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 56751,25 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що товариство віднесло до складу валових витрат за вищевказаний період в ряд. 04.13 Декларації «Про прибуток підприємств» витрати на виплату добових працівникам підприємства, а саме, що товариство виплачувало суми добових працівникам робота яких постійно проходить в дорозі (водіям вантажних автомобілів) по Німеччині, Польщі та інших країнах. Також до складу валових витрат включалися суми витрат на відрядження, а саме в авансових звітах вказані витрати відображено як вартість про надання послуг з виконання паркування автомобілів, послуги автобану, мийка та заправка автомобіля і інше.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV дано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.1 та ч.5 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд першої інстанції встановив, що товариство не виконало вимоги ДПІ у м. Червонограді про надання перекладу звітних та підтверджуючих документів і перевіряючі не зарахували означені в звітах суми до валових витрат.

Проте, вірно зауважив суд першої інстанції і цього не спростувала сторона відповідача, що висновок ДПІ у м. Червонограді не відповідає сумам реальних витрат підприємства, навіть при неврахуванні неперекладених з іноземної мови квитанцій та чеків, оскільки, як вбачається з огляду вибіркових звітів про витрати у відрядженнях, в зв'язку з тим, що автотранспорт пересувався як по території іноземних держав, так і по території України, на обслуговування транспорту витрачались також гривні, про що до звітів додавались відповідні звітні документи.

Зокрема, в акт перевірки, як неприйнятий в якості валових витрат, внесено звіт №212 водія ОСОБА_1 на суму 6841,38 грн., яка зазначена в графі „сума витрат в іноземній мові".

Оглядаючи звітні документи, які долучено до звіту, встановлено, що до звіту долучено також квитанції на українській мові про сплати на території України, зокрема, ДП „СМАП" м.Київ, Волинського обласного управління «Ощадного банку України, уніфікована митна квитанція, заява на переказ готівки, квитанція Волинської обласної дирекції „Райффайзен Банку Аваль".

При цьому, суд першої інстанції неодноразово зобов'язував відповідача подати розрахунок, який би включав у себе окремо неприйняті ревізором витрати на добові, витрати, які підтверджувались документами на українській мові, витрати, які підтверджувались документами, складеними на іноземній мові. Представник відповідача такі розрахунки не представив, заявивши, що ДПІ м. Червонограді не має можливості їх скласти.

Одночасно слід погодитись з тим, що суд позбавлений можливості вичленити з загальних сум звітів водіїв суму витрат, які підтверджуються документами на українській мові, оскільки для цього необхідно провести повторну ревізію підприємства.

Також ДПІ м. Червонограді на вимоги суду не представила розрахунок податкових зобов'язань і штрафних санкцій в розрізі витрат на добові та витрат по звітах, чим позбавила суд можливості вирахувати окремо категорії витрат, а відповідно, постановити обґрунтований висновок по них.

Аналізуючи приписи п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.1, пп.5.4.8 п.5.4. ст.5 , пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334\94-ВР, наведені положення Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV та встановлені обставини суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідачем безпідставно не прийняті до зарахування валові витрати, що підтверджувались звітами водіїв, без розподілу витрат, які підтверджувались документами на українській мові та витрат, які підтверджувались документами, складеними на іноземних мовах, а поскільки всі суперечності, які не підтверджені суб'єктом владних повноважень (ДПІ у м. Червонограді) відносяться на користь платника податків, то в цій частині висновки податкового органу необхідно визнати неправомірними.

Щодо визначення збільшення податкового зобов'язання в зв'язку із неприйняттям до зарахування сум, виплачених водіям як добові, то необхідно зазначити наступне.

Так, відповідно до Закону України від 28.12.1994 року №334\94-РВ додатково до витрат, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях:в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відряджених членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, у разі, якщо такі судна (інші транспортні засоби): ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97) здійснюють комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіального моря (вод) України; ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97) виконують міжнародні рейси для здійснення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України; ( Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97) використовуються для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіального моря (вод) України. (Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97).

Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

ТОВ „Вітан-Транс" представлено копії книг наказів за 2006-2010 роки, що вказують про те, що водії, яким виплачені добові були відряджені в різні країни та у різні міста України. Це підтверджується посвідками про відрядження та відмітками у закордонних паспортах.

Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 та зареєстрованою Міністерством юстиції України 31.03.1998 року за № 218\2658\ встановлено, що службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз"їздний \пересувний\ характер не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором \контрактом\ між працівником і власником \або уповноваженою ним особою\.

З типового трудового договору з водієм, який працює в ТОВ „Вітан-Транс" вбачається, що \п.1.4\ на підприємстві для водіїв передбачені відрядження, які оформляються наказами про відрядження і водій зобов'язаний виконувати такі накази.

Пункт 1.9. трудового договору зазначає, що виконуючи завдання по перевезенню вантажів, водій знаходиться у службовому відрядженні, а пункт 2.1 передбачає, що водій здійснює перевезення вантажів згідно відрядження та шляхового листа.

Отже, звертаючи увагу на наведене вище, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що збільшення відповідачем грошового зобов'язання підприємству за рахунок неприйняття як валові витрати виплачені водіям добові є неправомірним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення - рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення - рішення є визнання його судом протиправним.

Однак, при винесенні постанови від 20.02.2012 року судом першої інстанції помилково застосовано норму процесуального права, зокрема ч.2 ст. 162 КАС України.

Тому, оскаржену постанову суду слід змінити, зазначивши, що оспорюване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Керуючись ст. 160, ст.197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівській області - задовольнити частково.

Змінити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року у справі № 2а-5175/11 змінивши в резолютивній частині цієї постанови слова «визнати нечинним» на слова «визнати протиправним».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор