Постанова

від 15.04.2013 по справі 805/3155/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 р. Справа №805/3155/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-55 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.,

за участю:

представника позивача Кошелева В.І., Плугіної О.О.,

представників відповідача Железньової І.А., Примостка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в період з 28.01.2013 р. по 05.02.2013 р. працівниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «В.І.К.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складений акт від 12.02.2013 р. №70/22-1/32880647.

На підставі акту перевірки, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) від 22.02.2013 р. №0000022201, із змісту якого за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36, пп. 14.1.228, п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44; п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 46 001,25 грн. (з яких 36 801,00 грн. за основним платежем, 9 200,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

2) від 22.02.2013 р. № 0000032201, із змісту якого за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36, пп. 14.1.228, п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44; п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 92 243,00 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

В акті перевірки на сторінках 11-14 та 21-25 відповідач дійшов висновку, що договори укладені позивачем з ТОВ «Дан» (код ЄДРПОУ 32598575) та з ТОВ «Внешпромімпорт» (код ЄДРПОУ 35637695) є нікчемними.

Позивач зазначив, що приходячи до такого висновку податковий орган не врахував, що Цивільним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочину. Недійсність зазначених договорів, укладених позивачем з ТОВ «Дан» та з ТОВ «Внешпромімпорт» не встановлена судом та вони не спрямовані на порушення публічного порядку. Податковий орган мав можливість переконатись в тому, що всі паливно-мастильні матеріали за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Дан» та з ТОВ «Внешпромімпорт» були реалізовані без порушень норм чинного законодавства України в мережах автозаправних станцій. Всі податкові зобов'язання були сплачені позивачем до державного бюджету України. Всі первинні документи, які підтверджують зазначений факт, були надані під час проведення перевірки. Проте, з незрозумілої причини цей факт в акті перевірки відображений не був.

Згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Дан» (код ЄДРПОУ 32598575) і на даний час є зареєстрованим, діючим підприємством, на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало статус платника податку на додану вартість, що давало законне право видавати податкові накладні.

Крім того відповідач, як на підставу правомірності своїх висновків в акті перевірки, посилався на наявність кримінальної справи №75-11-05-115/02 від 03.06.2011 p., проте, на вимогу позивача, звинувачувального вироку суду по вказаній кримінальній справі не надав. Діюче законодавство не передбачає обов'язку позивача перевіряти повноваження керівника підприємства контрагента та встановлювати його особу, тому посилання відповідача на наявність кримінальної справи, не є обґрунтованими та доведеними. Також відповідачем не надано доказів, які підтверджують обізнаність позивача про стан дотримання податкового законодавства контрагентами.

Позивач не володіє інформацією про те, чи були сплачені ТОВ «Дан» та ТОВ «Внешпромімпорт» податкові зобов'язання до державного бюджету за договорами укладеними з позивачем, проте зазначає, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання.

З наведених підстав просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.12.2012 року № 0003692340 та податкове повідомлення - рішення від 19.12.2012 року № 0003702340.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надали суду письмові заперечення (а.с.120-123 т.1), пояснили, що відповідно до договору № 14/05/10 від 14.05.2010 р., в якому зазначено, що ТОВ „В.І.К.А." (Покупець) уклало договір з ТОВ „ДАН" (Продавець) - про постачання товару - паливно-мастильних матеріалів.

Перевіркою встановлено, що ТОВ „В.І.К.А." формувало валові витрати у періоді 2 та З кварталів 2010 року від постачальника ТОВ "ДАН", по якому угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до інформації, отриманої від Макіївської ОДПІ Донецької області ДПС за №2437/7/22-413-3 від 31.01.2013 (акт перевірки від 25.01.2013 №02/22-4/32598575) встановлено, що операції ТОВ "ДАН" з контрагентом-постачальником ТОВ „Донтрансторг" (код за ЄДРПОУ 36061529) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ „ДАН" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

При цьому, у ході проведення перевірки Макіївською ОДПІ була використана інформація, що наведена в акті ДПІ у Київському районі м. Донецька від 27.08.12 № 1811/15-4/36061529, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг» (код за ЄДРПОУ 36061529) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.09 по 31.07.12 та податку на прибуток за період з 01.07.09 по 30.06.12 та встановлені порушення по ТОВ "ДАН".

Також вказали, що відповідно до договору № 01/03-11 від 01.03.2011 між ТОВ „В.І.К.А." (Покупець) та ТОВ «Внешпромімпорт" - (продавець) придбані паливно-мастильні матеріали, вартість яких включена до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування ТОВ «В.І.К.А.» у 3 кварталі 2011 року в сумі 30 839 грн.

Проте, перевіркою встановлено, що ТОВ „В.І.К.А." формувало витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у 3 кварталі 2011 року від постачальника ТОВ "Внешпромімпорт", по якому угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до інформації, отриманої від Макіївської ОДПІ Донецької області ДПС № 19609/7/22-4 від 14.11.12 (акт від 20.02.2012 №795/23-3/35637695 «Про результати зустрічної звірки ТОВ Внешпромімпорт" (код за ЄДРПОУ 35637695) встановлені порушення по ТОВ "Внешпромімпорт": в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Адітум Маркет» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продані товарів (послуг) за серпень 2011 року. Тому вважають, що у позивача відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з придбання ПММ у ТОВ "Внешпромімпорт" у 3 кварталі 2011 року на суму 30839 грн.

Крім того, представники відповідача відносно заперечень позивача з приводу зменшення інших витрат по рядку 06.5 декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2012 року за рахунок зменшення простроченої дебіторської заборгованості по ПП "Агронафтопродукт" (код за ЄДРПОУ 31142168, іпн - 311421625051) у розмірі 65 466 грн., зазначили, що за рахунок зменшення простроченої дебіторської заборгованості по ПП "Агронафтопродукт" у розмірі 65 466 грн., сплата авансових внесків на постачання ПММ, передбачених п.2.2 Договору між ТОВ "В.І.К.А." та ПП "Агронафтопродукт" від 14.03.2008 №13/АНП, раніше була віднесена до складу валових витрат, а саме у 4 кварталі 2008 року. Проте, у бухгалтерському обліку позивача у 1 кварталі 2012 року проведено запис Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Дт374 "Розрахунки по претензіям" на суму 78559,52 грн.(у т.ч. ПДВ 13093,25 грн.). Станом на 30.09.2012 дебіторська заборгованість по рахунку 374 по платнику ПП "Агронафтопродукт" становить 78559,52 грн. Тому вважають, що подвійне віднесення вказаної заборгованості до складу валових витрат є неправомірним.

З наведених підстав представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.», зареєстроване Виконавчим комітетом Макіївської міської ради в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 32598575) (а.с.57 т.1), діє на підставі статуту (а.с.100-106 т.1) та перебуває на обліку в Ясинуватській ОДПІ Донецької області Державної податкової служби України.

Судом встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «В.І.К.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 12.02.2013 р. №70/22-1/32880647 (а.с.14-53 т.1) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «B.І.K.A.» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р., в якому зазначено, що ТОВ «В.І.К.А.» порушило п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36, пп. 14.1.228, п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44; п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України.

На підставі акту перевірки, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.54-55 т.1):

1) від 22.02.2013 р. №0000022201 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 46 001,25 грн. (з яких 36 801,00 грн. за основним платежем, 9 200,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

2) від 22.02.2013 р. № 0000032201 форми "П", яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 92 243,00 грн.

Підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем зазначені господарські відносини позивача з ТОВ „ДАН" відповідно до договору № 14/05/10 від 14.05.2010 р. (а.с.56 т.1), та з ТОВ "Внешпромімпорт" за договором № 01/03-11 від 01.03.2011 р. (а.с.59-60 т.1) за якими позивач придбав паливно-мастильні матеріали.

В обґрунтування нікчемності вказаних договорів відповідач послався на результати перевірок контрагентів позивача.

Зокрема, щодо договору № 14/05/10 від 14.05.2010 р. укладеного позивачем з ТОВ „ДАН" відповідач послався на інформацію, отриману від Макіївської ОДПІ Донецької області ДПС за №2437/7/22-413-3 від 31.01.2013 (акт перевірки від 25.01.2013 №02/22-4/32598575) (а.с.138-167 т.1), де встановлено, що операції ТОВ "ДАН" з контрагентом-постачальником ТОВ „Донтрансторг" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. При цьому, у ході проведення перевірки Макіївською ОДПІ була використана інформація, що наведена в акті ДПІ у Київському районі м. Донецька від 27.08.12 № 1811/15-4/36061529, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг» (код за ЄДРПОУ 36061529) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.09 по 31.07.12 та податку на прибуток за період з 01.07.09 по 30.06.12 та встановлені порушення по ТОВ "ДАН".

Стосовно договору № 01/03-11 від 01.03.2011 р., укладеного позивачем з ТОВ "Внешпромімпорт", відповідач вважає його нікчемним з інформації, отриманої від Макіївської ОДПІ Донецької області ДПС № 19609/7/22-4 від 14.11.12 (акт від 20.02.2012 №795/23-3/35637695 «Про результати зустрічної звірки ТОВ Внешпромімпорт" (код за ЄДРПОУ 35637695) (а.с.124-137 т.1), де встановлені порушення в частині недодержання вимог закону в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПП «Адітум Маркет» при придбанні та продажу товарів (послуг).

З наведених обставин суд зазначає, що підставами нікчемності укладених позивачем правочинів відповідач зазначає інформацію про суб'єктів господарської діяльності, з якими позивач у господарські відносини не вступав, а саме ТОВ „Донтрансторг" та ПП «Адітум Маркет».

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Тому суд вважає посилання відповідача на діяльність суб'єктів підприємництва, з якими позивач не вступав у правовідносини, такими, що не стосуються предмету доказування та не мають правового значення відносно позивача.

Також суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

За таких обставин посилання відповідача на факт порушення кримінальної справи суд не приймає до уваги, оскільки вищезазначені обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди, укладені позивачем, порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи періоди здійснення позивачем господарських операцій, які були предметом перевірки, суд зазначає, що згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі - Закон № 283/97-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 Закону № 283/97-ВР ).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 16.4 статті 16 Закону № 283/97-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

138.1.1. Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з п. 138.2. вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктами 1, 2 та 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт поставки товару від ТОВ „ДАН" відповідно до договору № 14/05/10 від 14.05.2010 р. та від ТОВ "Внешпромімпорт" за договором № 01/03-11 від 01.03.2011 р. на користь позивача та банківські виписки, які підтверджують факт оплати позивачем поставленого товару.

Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі обов'язкові реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Крім того, позивачем надані договори з його контрагентами щодо продажу пально-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ „ДАН" та ТОВ "Внешпромімпорт", та докази виконання таких договорів, надані докази наявності у власності позивача спеціальних транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення придбаних пально-мастильних матеріалів (а.с.189 т.1).

Також, позивачем надана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.238-248 т.1) стосовно ТОВ "Внешпромімпорт", з якої вбачається внесення відповідних змін до реєстру, згідно яким до 07.06.2012 р. відбувалося підтвердження відомостей про вказану юридичну особу.

За приписами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сукупність наданих сторонами доказів свідчить про відсутність підстав для визнання укладених позивачем договорів з ТОВ „ДАН" № 14/05/10 від 14.05.2010 р. та з ТОВ "Внешпромімпорт" № 01/03-11 від 01.03.2011 р. нікчемними. Отже, висновки акту перевірки, які були підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не підтвердилися при розгляді справи, через що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас суд враховує, що при розгляді справи представники відповідача зазначили про сплату авансових внесків у розмірі 65 466 грн. за постачання ПММ, передбачених договором між ТОВ "В.І.К.А." та ПП "Агронафтопродукт" від 14.03.2008 №13/АНП, яка раніше була віднесена до складу валових витрат, а саме - у 4 кварталі 2008 року (дата виникнення заборгованості 25.11.2008 р.) у бухгалтерському обліку підприємства віднесено запис Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками - 311 "Поточні рахунки в національній валюті" на суму 75 559,52 грн., платіжне доручення від 26.11.2008 № 285 на суму 78 559,52 грн. В бухгалтерському обліку підприємства проведено записи: станом на 01.01.2009 рік дебіторська заборгованість на pax. 631 по контрагенту ПП "Агронафтопродукт" становить 78 559,52 грн.(у т.ч. ПДВ 13093,25 грн.)

За рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2011 р. по справі № 5028/13/117/2011 про стягнення заборгованості з ПП "Агронафтопродукт" за договором від 14.03.2008 №13/АНП позовні вимоги ТОВ "В.І.К.А." задоволено (а.с.185-186 т.1).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вказаного судового рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2011 р. ВДВС Варвінського районного управління юстиції 06.01.2012 р. (ВП №30579960) відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з ПП "Агронафтопродукт" на користь ТОВ "В.І.К.А." у сумі 98 630,52 грн. (а.с.188 т.1).

В бухгалтерському обліку підприємства ТОВ "В.І.К.А." у 1 кварталі 2012 року проведено запис Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Дт 374 "Розрахунки по претензіям" на суму 78 559,52 грн.(у т.ч. ПДВ 13093,25 грн.). Станом на 30.09.2012 дебіторська заборгованість на рахунку 374 по платнику ПП "Агронафтопродукт" становить 78 559,52 грн.

Наведені суми, в тому числі, були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0000032201 форми "П", яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 92 243,00 грн.

Вказані відомості позивач не спростував, проте, у позовній заяві обґрунтував своє право віднести до складу валових витрат суму визнаної судом заборгованості, посилаючись на врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості, з огляду на зміст ст. 159 ПК України.

З наведеними доводами позивача суд не погоджується з огляду на таке.

За приписами пп. 159.1.1. ст. 159 ПК України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Відповідно до пп. 159.1.2. вказаної статті платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно з пп. 159.1.3. ПК України повідомлення про зменшення доходу або витрат з посиланням на положення підпунктів 159.1.1 та/або 159.1.2 цього пункту платник податку - продавець або покупець надає органу державної податкової служби разом з декларацією за звітний податковий період та копіями документів, які підтверджують наявність заборгованості (договорами купівлі-продажу, рішеннями суду тощо).

З наведеного суд зауважує, що норми ст. 159 ПК України не можуть бути застосовані до позивача, з урахуванням характеру господарських операцій з ПП "Агронафтопродукт", оскільки позивач не був продавцем товару, який виявився не оплаченим, а за рішенням суду на його користь було стягнуто суму попередньої оплати (авансу), яку він сплатив в якості покупця. Така попередня оплата обумовила віднесення її суми на валові витрати у період перерахування коштів, тобто, у 4 кварталі 2008 року, що позивачем не спростовано.

За таких обставин, стягнення цієї ж суми з недобросовісного продавця за рішенням суду не надає позивачу право повторно зараховувати її до складу витрат, посилаючись на ст. 159 ПК України, оскільки цій нормі не відповідають фактичні господарські відносини.

Тому висновки відповідача щодо неправомірного включення ТОВ "В.І.К.А." у 1 кварталі 2012 року відповідної суми дебіторської заборгованості за ПП "Агронафтопродукт" до складу витрат є обґрунтованими, через що прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0000032201 форми "П", яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, частково відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону.

Проте, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За приписами ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Отже, розглядаючи заявлені позовні вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яке не складається з певних частин, що можуть бути відокремлені у судовому рішенні, суд виходить з неправомірності такого рішення в цілому через невідповідність зазначеної у ньому суми зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток встановленим по справі обставинам.

Тобто, суд не може самостійно змінювати суму податкового повідомлення-рішення, задовольняючи позов частково, оскільки не має повноважень застосовувати відповідальність, яку суб'єкт владних повноважень застосував до позивача з порушеннями закону, навіть, якщо частково у певній грошовій сумі рішення відповідача є обґрунтованим.

При цьому суд зауважує, що відповідач не позбавлений можливості у межах своїх повноважень прийняти інше рішення з підстав, за якими доводи позивача судом були відхилені.

За таких обставин заявлений по цій справі позов підлягає задоволенню повністю шляхом скасування оскаржених рішень відповідача.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022201 та № 0000032201 від 22.02.2013 р. - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби України № 0000022201 та № 0000032201 від 22.02.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.А.» (код ЄДРПОУ 32880647) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 44 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 квітня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 22 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.