Рішення

від 23.04.2013 по справі 910/6826/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6826/13 23.04.13

За позовом Головного військово-медичного клінічного ордена Червона зірка центру «Головний

військовий клінічний госпіталь»

До Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у

м. Києві

Про стягнення 17 334,66 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача: Павлик Т.О. - представник за довіреністю

Завертнєв П.О. - представник за довіреністю

від відповідача: Фартушний С.І. - представник за довіренітю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 17 334,66 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 було порушено провадження у справі № 910/6826/13, розгляд справи було призначено на 23.04.2013.

В судовому засіданні 23.04.2013 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору № 12/82/пмп від 10.05.2012, було надано відповідачу послуги на суму 16 161,03 грн., проте відповідач не здійснив оплату наданих послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 16 161,03 грн. - основного боргу.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 173,63 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2013 заперечив проти заявлених вимог, з урахуванням поданого через відділ канцелярії суду відзиву на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що, враховуючи розмір суми бюджетних коштів, що передбачена для фінансування Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві, ним було направлено на лікування військовослужбовців наведеного територіального державного органу та станом на грудень 2012 року належним чином виконано зобов'язання за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012, перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 31 165,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 686, 689 від 06.11.2012, № 305 від 14.11.2012. У зв'язку із необхідністю, відповідач продовжував направляти на лікування до позивача працівників Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві, однак не міг передбачити вартість наданих послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем і виникла заборгованість за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012. У зв'язку із виникненням наведених обставин, з метою погашення існуючої заборгованості, відповідач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про надання роз'яснення щодо можливості виконання зобов'язання за вищевказаним договором по оплаті наданих медичних послуг. Так, листом № 09-08/88-2305 від 22.02.2012 Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві посилаючись на ст. 1, ст. 48 Бюджетного кодексу України, ст. 2, ст. 10 Закону України «Про здійснення держаних закупівель» зазначило, укладання договорів, які передбачають витрачання держаних коштів без проведення процедур закупівель забороняється, крім випадків передбачених п. 3 ст. 2 наведеного Закону. Серед іншого, відповідач зазначив, що акт за надані медичні послуги був наданий позивачем відповідачу лише в січні,у зв'язку з чим суму наданих послуг можливо визначити лише в січні 2013, а тому виникнення заборгованості відбулося саме з вини позивача. Також, посилаючись на приписи ст. 232 Господарського кодексу України, відповідач зазначив, що пеня нараховується за період не більше шести місяців, проте у розрахунку позивача застосовано період, який перевищує строк у шість місяців, що суперечить вимогами наведеної норми. Враховуючи вищенаведені обставини, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення суми пені.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012 між позивачем - Головним військово-медичним клінічним ордена Червона зірка центром «Головний військовий клінічний госпіталь», як виконавцем, та відповідачем - Головним територіальним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві , як замовником, було укладено договір № 12/82/пмп, за умовами якого відповідач замовляє, а позивач зобов'язується надати платні медичні послуги, що встановлюються у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і електроносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг), згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923 та обумовлені КВЕД 85.11.1., 86.12.1., 85.13.1., 55.52.1. (надалі комплекс платних медичних послуг, що надаються за договором), а відповідач зобов'язується прийняти та здійснити розрахунок (оплату) за надані послуги в порядку та на умовах, погоджених у даному договорі (п. 1.1.).

Умовами договору № 12/82/пмп від 10.05.2012 сторони погодили, що відповідач здійснює розрахунки за надані послуги у строк 10 календарних днів з дня отримання рахунків від позивача разом із звітами про надання медичних послуг, актами наданих послуг та списками осіб замовника, яким надано послуги (п. 2.1.5.). Сума договору складає шістдесят тисяч гривень та може бути зменшена або збільшена згідно кошторисних призначень відповідача, що оформляються додаткової угодою (п. 4.2.).

Згідно довідки про розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012, борг Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві перед Головним військово-медичним клінічним ордена Червона зірка центром «Головний військовий клінічний госпіталь» становить 16 161,03 грн., з яких 12 420,20 грн. - витрати на придбання медикаментів, перев'язувальних матеріалів та оплату комунальних послуг і електроносіїв та 3 740,83 грн. - за продукти харчування.

Відповідно до акту виконаних робіт № 10 за жовтень 2012 року (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було оглянуто судом в судовому засіданні), який підписаний представниками сторін без будь-яких претензій/зауважень та скріплений печатками юридичних осіб, вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем послуг по договору № 12/82/пмп від 10.05.2012 за жовтень 2012 року склала 15 351,29 грн.

Як зазначає позивач у позовні заяві, на виконання умов договору № 12/82/пмп від 10.05.2012, ним разом із актом виконаних робіт було передано відповідачу рахунки на оплату послуг № 6 від 03.02.2012, № 12 від 06.03.2012, № 25 від 03.04.2012, № С12/111 від 09.11.2012, № С13/22 від 18.03.2013 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було оглянуто судом в судовому засіданні).

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012 у повному обсязі, надано послуги відповідачу, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 16 161,03 грн., з яких, як зазначив позивач у позовній заяві, 12 420,20 грн. - витрати на придбання медикаментів, перев'язувальних матеріалів та оплату комунальних послуг і електроносіїв згідно акту № 10 за жовтень 2012 року та 3 740,83 грн. - за продукти харчування згідно рахунків № 6 від 03.02.2012, № 12 від 06.03.2012, № 25 від 03.04.2012.

Як зазначив позивач у позовній заяві, внаслідок наведених обставин він звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 16 161,03 грн. основного боргу за надані послуги згідно договору № 12/82/пмп від 10.05.2012.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив, що направляв до позивача на лікування військовослужбовців Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві, однак не міг передбачити наперед вартість наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість. Проте, відповідач, з метою погашення існуючої заборгованості, звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про надання роз'яснення щодо можливості виконання зобов'язання за вищевказаним договором по оплаті наданих медичних послуг, яке, листом № 09-08/88-2305 від 22.02.2012, посилаючись на ст. 1, ст. 48 Бюджетного кодексу України, ст. 2, ст. 10 Закону України «Про здійснення держаних закупівель», повідомило відповідача, що укладання договорів, які передбачають витрачання держаних коштів без проведення процедур закупівель забороняється, крім випадків передбачених п. 3 ст. 2 наведеного Закону. Зокрема, відповідач зазначив, що акт за надані медичні послуги був наданий позивачем відповідачу лише в січні 2013 року, у зв'язку з чим суму наданих послуг відповідач зміг визначити лише в січні 2013, а тому заборгованість відповідача за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012 виникла з вини позивача.

Також, у відзиві на позовну заяву, відповідач , посилаючись на приписи ст. 232 Господарського кодексу України, зазначив, що пеня нараховується за період не більше шести місяців, проте у розрахунку позивача застосовано період, який перевищує строк у шість місяців, що суперечить вимогами наведеної норми. Враховуючи вищенаведені обставини, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення суми пені.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про здійснення держаних закупівель» цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

Пунктом 5 ст. 2 Закону України «Про здійснення держаних закупівель» встановлено, що забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Віповідно до п. 1 «Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923, цей Порядок визначає механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ МВС, військ Цивільної оборони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Командуючого Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Пунктом 2 «Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923, встановлено, що медична допомога військовослужбовцям надається військово-медичними закладами інших військових формувань у разі відсутності за місцем проходження ними військової служби військово-медичних закладів відповідних військових формувань або відсутності у них необхідних відділень, фахівців чи спеціального медичного обладнання та у невідкладних випадках.

Згідно п. 3 «Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923, витрати на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань відшкодовуються цим закладам центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, в яких проходять службу зазначені військовослужбовці, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання цих військових формувань.

Відповідно п. 6 «Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923, рахунки на оплату медичної допомоги протягом п'яти днів після її надання надсилаються до органу військового управління (військової частини) військового формування, уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату. Вартість медичних послуг, які надаються військовослужбовцям інших військових формувань, встановлюється наказами керівників військово-медичних закладів, які надають ці послуги, у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг).

Пунктом 7 «Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923, відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань здійснюється у 10-денний термін з дня надходження рахунків від військово-медичних закладів, в яких надавалася медична допомога. Копії платіжних доручень після здійснення оплати за надану медичну допомогу надсилаються на адресу військово-медичного закладу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.1. договору № 12/82/пмп від 10.05.2012 встановлено, що за затримку платежів позивачу проти строків, встановлених п. 2.1.5. договору, відповідач додатково сплачує позивачу пеню, яка обчислюється виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених відповідачем платежів за кожний день такої затримки.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем, на виконання умов договору № 12/82/пмп від 10.05.2012, було надано відповідачу послуги, проте відповідач свій обов'язок щодо оплати наданих йому позивачем послуг не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

В свою чергу, матеріали справи свідчать про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012 лише на суму 12 420,20 грн. - витрати на придбання медикаментів, перев'язувальних матеріалів та оплату комунальних послуг і електроносіїв згідно акту виконаних робіт № 10 за жовтень 2012 року на суму 15 351,29 грн., який підписаний представниками сторін без будь-яких претензій/зауважень та скріплений печатками юридичних осіб, та разом з яким, як зазначено позивачем та не заперечено відповідачем, останньому було виставлено рахунок № С12/111 від 09.11.2012 на оплату наданих послуг, на суму 15 351,29 грн. Належні та допустимі докази у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують надання послуг за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012 на суму 3 740,83 грн. - за продукти харчування, в матеріалах справи - відсутні.

Суд відзначає, що подані позивачем довідка про розмір заборгованості відповідача перед позивачем та рахунки на оплатку послуг № 6 від 03.02.2012, № 12 від 06.03.2012, № 25 від 03.04.2012 не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують надання позивачем та отримання відповідачем послуг на суму 3 740,83 грн. - за продукти харчування згідно договору № 12/82/пмп від 10.05.2012, оскільки є односторонніми документами та не є первинними документами у розумінні Закону України статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , які відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, враховуючи приписи Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд приходить до висновку, що саме акт виконаних робіт № 10 за жовтень 2012 року на суму 15 351,29 грн. , який скріплений підписами обох сторін та посвідчений печатками юридичних осіб, є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджує надання/отримання послуг, а отже саме акт № 10 за жовтень 2012 року на суму 15 351,29 грн. , оформлений у порядкує встановленому наведеним Законом України, є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує надання/отримання послуг, обумовлених договором № 12/82/пмп від 10.05.2012.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем станом на день винесення рішення по справі не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують надання послуг на суму 3 740,83 грн. - за продукти харчування згідно рахунків № 6 від 03.02.2012, № 12 від 06.03.2012, № 25 від 03.04.2012 за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012, доведено надання відповідачу послуг за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012 лише на суму 15 351,29 грн. згідно акту № 10 за жовтень 2012 року, з яких, як зазначено позивачем у позовній заяві, послуги на суму 2 931,09 грн. відповідачем було оплачено, суд, враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем до стягнення за актом № 10 за жовтень 2012 року заявлено заборгованості на суму 12 420,20 грн., задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу частково, в розмірі 12 420,20 грн.

Крім того, суд, враховуючи те, що ціна договору № 12/82/пмп від 10.05.2012 згідно п. 4.2. вказаного договору становить 60 000,00 грн., станом на день винесення рішення до суду не було подано належних та допустимих доказів, що підтверджують збільшення ціни договору № 12/82/пмп від 10.05.2012 чи надання послуг на суму, що дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а також те, що положення «Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923, згідно якого між сторонами укладено договір № 12/82/пмп від 10.05.2012, містять вказівки та вимоги щодо надання та оплати медичних послуг, що надаються військовослужбовцям військово-медичними закладами інших військових формувань у разі відсутності за місцем проходження ними військової служби військово-медичних закладів відповідних військових формувань або відсутності у них необхідних відділень, фахівців чи спеціального медичного обладнання та у невідкладних випадках, дійшов висновку, що процедура здійснення державних закупівель, яка регламентована Законом України «Про здійснення держаних закупівель», не розповсюджується на порядок замовлення послуг, що обумовлені договором № 12/82/пмп від 10.05.2012, а тому посилання відповідача на те, що укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених Законом України «Про здійснення держаних закупівель» - забороняється, є безпідставними та необґрунтованими.

Також, суд відзначає, що виходячи зі змісту п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати послуг, а не приймати їх результати, а тому, враховуючи наведене, суд не приймає посилання відповідача щодо причин виникнення заборгованості - відсутність бюджетного фінансування.

Cеред іншого, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 16.03.2012 до 17.03.2013 в сумі 1 173,63 грн.

Судом, у зв'язку з тим, що позивачем було доведено існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012 лише на суму 12 420,20 грн., внаслідок чого позовні вимоги було задоволено частково, з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України, а також розрахунку суми пені позивача, зокрема в частині застосування періоду нарахування пені, здійснено власний розрахунок суми пені, який має наступний вигляд.

Договір №12/82/пмп від 10.05.2012Сума заборгованості За послуги, на яку яку нараховується пеняСтрок оплати, п. 2.1.5. договору №12/82/пмп від 10.05.2012 Період прострочення (з урахуванням періоду, що застосований позивачем при здійсненні розрахунку суми пені, внаслідок виникнення заборгованості по оплаті наданих послуг за актом № 10 за жовтень 2012 року)Подвійна ставка НБУ Сума пені Акт № 10 за Жовтень 2012 року (рахунок №С12/111 від 09.11.2012) 12 420,20 грн.До 20.11.2012 21.11.2012- 17.03.2013 15 % 595,56 грн. Всього: 595,56 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 595,56 грн. за період з 21.11.2012 до 17.03.2013.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 12 420,20 грн. згідно акту № 10 за жовтень 2012 року та пеня в сумі 595,56 грн. за період з 21.11.2012 до 17.03.2013 за договором № 12/82/пмп від 10.05.2012.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві (код ЄДРПОУ - 38123639; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13) на користь Головного військово-медичного клінічного ордена Червона зірка центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (ЄДРПОУ - 07773293, м. Київ, вул. Госпітальна, 18) 12 420 (дванадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 20 коп. - основного боргу, 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 56 коп. - пені та 1 291(одна тисяча двісті дев'яносто одна) грн. 84 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 26.04.2013