Постанова

від 15.04.2013 по справі 826/2892/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2013 року 16:38 № 826/2892/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Мельника О.Ю., представника відповідача Колодяжної Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень від 13.02.2013р. №0000332250, №0000342250.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.02.2013р. №0000332250, №0000342250.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Універсальна компанія» (код ЄДРПОУ 37292724) з питань взаємовідносин з ТОВ «МВ Консалтінг» (код ЄДРПОУ 35310898) за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р., з 01.04.2012 р. по 30.04.2012р., за результатами якої складено акт перевірки № 370/22-520/37292724 від 09.07.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п. 138.7 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 26318 грн., у тому числі за І кв. 2012р. на суму 26318 грн.;

- п. 198.1, п.198.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 25065 грн., у тому числі за лютий 2012 року на суму 25065 грн.;

- п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, ст. 216, ст. 228, ст.. 626, ст.. 629, ст.. 650, ст. 655, ст.658, ст. 662 ЦК України п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 Податкового кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Універсальна компанія».

Вищевикладене порушення призвело до завищення податкових зобов'язань за квітень 2012 року на загальну суму 33333 грн. та до завищення податкового кредиту за квітень 2012 року на загальну суму 33000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.02.2013р.:

- № 0000332250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 898,00 грн., в т.ч. 26318 грн. - основного платежу, 6580 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

- № 0000342250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 31 331,00 грн., в т.ч. 25065,00 грн. - основний платіж, 6266 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Дніпровському районі м.Києва та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що між ТОВ «Універсальна компанія» (Замовник) в особі директора Пєркова О.С. та ТОВ «МВ Консалтінг» «Перевізник» в особі директора ОСОБА_4 були укладені договори від 01.11.2011р. №01/11 на надання транспортних послуг та від 28.03.2012р. б/н на поставку товару.

На підставі вищезазначених договорів здійснено послуги по перевезенню та поставці товару згідно податкових та видаткових накладних, які вказані в акті перевірки.

В акті перевірки зазначено, що актом від 16.08.2012р. №3140/22-9/35310898 ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «МВ Консалтінг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 встановлено, що на дату проведення перевірки стан платника «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», підписи в статуті даного товариства від імені гр. ОСОБА_4 (директора) виконані різними особами, не звітує про наявність основних фондів, відсутність транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що ним товарні операції постачання ТОВ «МВ Консалтінг», на користь ТОВ «Універсальна компанія» є нікчемними, згідно ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного Кодексу.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 11.03.2013р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявність кримінальних справ. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ТОВ «МВ Консалтінг» має стан - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості щодо доведення факту відсутності ТОВ «МВ Консалтінг» та їх посадових осіб за місцем реєстрації за період, який перевірявся та факт несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість даними контрагентами за вказаний період.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт, товарно - транспортними накладними та відповідними розрахунковими документами.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Універсальна компанія» з ТОВ «МВ Консалтінг» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкової накладної, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «МВ Консалтінг», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності - продаж.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна компанія" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби №0000332250 та №0000342250 від 13.02.2013р.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян