Ухвала

від 12.11.2013 по справі 826/2892/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2892/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Універсальна компанія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень від 13.02.2013р. №0000332250, №0000342250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Універсальна компанія» (код ЄДРПОУ 37292724) з питань взаємовідносин з ТОВ «МВ Консалтінг» (код ЄДРПОУ 35310898) за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р., з 01.04.2012 р. по 30.04.2012р., за результатами якої складено акт перевірки № 370/22-520/37292724 від 09.07.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п. 138.7 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 26318 грн., у тому числі за І кв. 2012р. на суму 26318 грн.;

- п 198 1 п.198.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 25065 грн., у тому

числі за лютий 2012 року на суму 25065 грн.;

- п 1, п 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655 ст. 658 ст. 662 ЦК України п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 Податкового кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Універсальна компанія».

Вищевикладене порушення призвело до завищення податкових зобов'язань за квітень 2012 року на загальну суму 33333 грн. та до завищення податкового кредиту за квітень 2012 року на загальну суму 33000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.02.2013р.:

- № 0000332250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 898,00 грн., в т.ч. 26318 грн. - основного платежу, 6580 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- № 0000342250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 31 331,00 грн., в т.ч. 25065,00 грн. - основний платіж, 6266 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Розглядаючи зазначений спір, Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку, що у контрагента позивача відсутній умисел на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Універсальна компанія» (замовник) та ТОВ «МВ Консалтинг» (перевізник) були укладені договори від 01.11.2011 року № 01/11 на надання транспортних послуг та від 28.03.2012 б/н на поставку товару.

В акті перевірки відсутні відомості щодо доведення факту відсутності ТОВ «МВ Консалтінг» та їх посадових осіб за місцем реєстрації за період, який перевірявся, та факт несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість даним контрагентом за вказаний період.

Крім того, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт, товарно - транспортними накладними та відповідними розрахунковими документами.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Універсальна компанія» з ТОВ «МВ Консалтінг» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкової накладної, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду, та/або при передачі таких

активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної

діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у. відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «МВ Консалтінг» на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи представника апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 15.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.