Постанова

від 25.04.2013 по справі 805/5140/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р. Справа № 805/5140/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С.

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Макропромбізнес»

про стягнення заборгованості в сумі 3 696,87 грн.

Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Макропромбізнес» про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України за період з 01 грудня 2012 року по 31 січня 2013 року в сумі 3 696,87 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що станом на 05 лютого 2013 року за товариством з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Макропромбізнес» обліковується заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області в сумі 3 696,87 грн., що виникла через несплату в повному обсязі єдиного внеску за грудень 2012 року та січень 2013 року. Посилаючись на вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 696,87 грн.

25 квітня 2013 року представником позивача до канцелярії Донецького окружного адміністративного суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника Пенсійного фонду в порядку письмового провадження.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь - яких клопотань чи заяв до суду не надавав.

На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Макропромбізнес» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-пдіприємців за кодом 36089680. Як платник єдиного внеску відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області з 27 жовтня 2008 року.

У наданих до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області звітах про суми нарахованого доходу з застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску відповідач самостійно визначив єдиний внесок за грудень 2012 року в розмірі 2 626,72 грн. та за січень 2013 року у розмірі 1 070,15 грн. (арк. справи 5-7, 8-10). На підставі наведених розрахунків позивачем в картці особового рахунку відповідача відображено збільшення суми нарахованого єдиного внеску на 3 696,87 грн.

Згідно даних картки особового рахунку відповідача станом на 24 квітня 2013 року відповідач має недоїмку по сплаті єдиного внеску в сумі 8 798,26 грн., у т.ч. недоїмка, що виникла через несплату відповідачем єдиного внеску за грудень 2012 року та січень 2013 року в сумі 3 696,87 грн.

Правомірність визначення позивачем недоїмки відповідача за єдиним внеском та наявність підстав для формування вимоги є спірним питанням цієї справи.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі за текстом Закон № 2464), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у пункті 1 частини 2 статті 6 вищевказаного Закону. Як вбачається з пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до статті 7 вищезазначеного Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Крім того, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно частини 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Для класу професійного ризику виробництв 23 встановлюється розмір єдиного внеску 37,26%.

Згідно частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464).

Статтею 25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

01 лютого 2013 року та 01 березня 2013 рок Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області сформовано та направлено на адресу відповідача вимоги про сплату боргу № Ю 156/9-у в сумі 9 521,48 грн. та № Ю 156/32 в сумі 10 550,81 грн. відповідно. Вимоги про сплату боргу отримані відповідачем 14 лютого 2013 року та 11 березня 2013 року. Відомості щодо оскарження відповідачем зазначених вимог в матеріалах справи відсутні.

Даними особового рахунку платника станом на 24 квітня 2013 року підтверджено наявність заборгованості відповідача зі сплати єдиного внеску в сумі 3 696,87 грн.

Оскільки станом на день судового розгляду відповідач заборгованість не сплатив, а також враховуючи, встановлення судом в ході розгляду справи обґрунтованості заявленого позову та відповідності заявлених вимог нормам чинного законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Макропромбізнес» несплаченої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в повному обсязі.

Підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Макропромбізнес» про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України в сумі 3 696,87 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Макропромбізнес» (86116, Донецька область м. Макіївка, квартал 48, буд. 14 кв. 4, код ЄДРПОУ 36089680) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3 696,87 грн. (три тисячі шістсот дев'яносто шість гривень 87 копійки) на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області.

Повний текст постанови складений та підписаний 25 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.