Постанова

від 18.04.2013 по справі 2а-13970/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13970/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволені позову.

Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на підставі наказу від 03.09.2012р. №1622, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Системи»(код за ЄДРПОУ 32421584) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Герант Плюс»(нова назва ТОВ "Мауріс Консалт") (код за ЄДРПОУ 36947275) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки 18.09.2012р. товариства з обмеженою відповідальністю «Вест - Системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Герант плюс» (нова назва «ТОВ «Мауріс Консалт») (код за ЄДРПОУ 36947275), за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, відповідачем складено Акт про результати позапланової невиїзної перевірки від 18.09.2012 р. №301/1-22-70-3242158.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, Відповідачем під час перевірки встановлено порушення:

1. п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.198.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) Позивачем за перевіряємий період завищено податковий кредит у сумі 30 298,00 грн., що привело до:

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 або р.25) Декларації з ПДВ, на загальну суму 30 298,00 грн., а саме: - за листопад 2010 року у розмірі 2 043,00 грн.; - за грудень 2010 року у розмірі 5 975,00 грн.; - за січень 2011 року у розмірі 22 280,00 грн.

2. абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.94р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), Що привело до заниження податку на прибуток у сумі 37873, 00 грн., а саме по періодам: IV кв.2010 року у сумі 10 023,00 грн.; І кв. 2011 року у сумі 27 850.00 грн.

При цьому, в акті перевірки від 18.09.2012р. №301/1-22-70-32421584 міститься висновок посадових осіб податкового органу про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ВЕСТ-Системи» та ТОВ «Герант Плюс», щодо надання товару; недійсність взаємовідносин між ТОВ «ВЕСТ-Системи» та ТОВ «Герант Плюс», в силу чого накладні та видаткові накладні підприємства ТОВ «Герант Плюс»не прийняті до уваги під час проведеної перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесенні податкові повідомлення - рішення від 02.10.2012 року № 0004562270 та № 0004552270.

Встановлено, що між підприємствами TOB «Вест-Системи» та підприємством TOB „Герант Плюс" (нова назва TOB "Мауріс Консалт") укладено усну домовленість на поставку товару (кабель).

Згідно податкової звітності у TOB „Герант Плюс" (нова назва TOB "Мауріс Консалт ") відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

В провадженні Головного слідчого управління МВС України знаходиться кримінальна справа № 01-17395, порушена, за фактами фіктивного підприємництва та підроблення документів, за ознаками злочинів, передбаченних ч.2 ст.205, ч.2 ст. 358 КК України.

Судом не надано належної оцінки доказам, а саме, що невідомі особи, знаходячись на території України, з метою незаконного переведення безготівкових коштів у готівку та ухилення від оподаткування створили низку фіктивних підприємств, серед яких було створено TOB „Герант Плюс" (нова назва TOB "МаурісКонсалт").

При ньому зазначені невстановлені особи підробляли документи податкової звітності вказаних підприємств і використовували їх банківські рахунки для проведення незаконних фінансових операцій.

Так, 21.01.2010 року Шевченківською районною державною адміністрацією в м. Києві зареєстровано TOB „Герант Плюс" (нова назва TOB "Мауріс Консалт" директором та засновником якого є ОСОБА_2. Також здійснено реєстрацію TOB „Герант Плюс" (нова назва TOB "Мауріс Консалт"), як платника податку в Державній податковій інспекції Шевченківського району м. Києва.

В ході проведення досудового слідства було встановлено, що невстановлені особи підробляли документи податкової звітності вказаного підприємства і використовували його банківські рахунки для проведення незаконних фінансових операцій.

Згідно висновку експерта №26 від 13.01.2012 року підпис в первинних документах TOB „Герант Плюс" (нова назва TOB "Мауріс Консалт") від імені ОСОБА_3 виконані не ОСОБА_3, а різними особами.

Вищевказане підтверджує те, що здійснені правочини не мали реального матеріального змісту, тобто встановлено відсутність поставок товарів (надання послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків

Відповідно до п. 2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має здійснюватися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною другою ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуются на данних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та п.2 ст. 9 Закону України №996-ХГУ від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 2.1 та п.п.2.4 п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції; та для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно висновку експерта №26 від 13.01.2012 року підпис в первинних документах TOB „Герант Плюс" (нова назва TOB "Мауріс Консалт") від імені ОСОБА_3 виконані не ОСОБА_3, а різними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно п. 9.1 договору підряду № 41 від 01.12.2010 року встановлено, що підрядник, в особі своїх представників, складатиме щотижневий звіт про виконання робіт та надаватиме його замовнику у формі записів до журналів виконання робіт. Звіт міститиме інформацію про хід робіт, основні технологічні процеси та події, що відбуватимуться при виконанні робіт на будівельному майданчику та кількість зайнятих на об'єкті робітників і основних будівельних механізмів та техніки підрядника.

Однак, позивачем на підтвердження виконання умов вищевказаного договору, суду не надано жодних доказів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 02.10.2012 року № 0004562270 та № 0004552270, винесені правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

А тому, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування, з постановлениям нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2012 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г.Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.