Рішення

від 30.04.2013 по справі 901/821/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.04.2013 Справа № 901/821/13-г За позовом Приватного підприємства «Санті-Крим»

до відповідача Приватного підприємства «Сервіс-Пак»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим

про стягнення 48 937,82 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Чунін В.П., довіреність №б/н від 20.03.2013, представник

від третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Санті-Крим» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Сервіс-Пак» про стягнення 146 444,67 грн., а саме: 97 506,85 грн. заборгованості за договором поставки, 15 893,52 грн. інфляційних втрат, 8 044,30 грн. 3% річних та 25 000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 08.04.2013 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну виконавчу службу у Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.

Ухвалою суду від 30.04.2013 припинено провадження у справі №901/821/13-г в частині позовних вимог про стягнення 97 506,85 грн. заборгованості за договором поставки .

Позовні вимоги про стягнення 15 893,52 грн. інфляційних втрат та 8 044,30 грн. 3% річних мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі виконано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009, що є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Позовні вимоги про стягнення 25 000,00 грн. моральної шкоди мотивовані тим, що відповідач відмовився виконувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд у задоволені даного клопотання відмовляє з огляду на закінчення 05.05.2013 строку розгляду спору встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та на те, що позивач, як юридична особа, не обмежений у кількості своїх представників.

Представник відповідача у судовому засіданні представив суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, надіслала до суду клопотання з проханням розглянути справу без свого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009 стягнуто з Приватного підприємства «Сервіс-Пак» на користь Підприємства «Санті-Крим» заборгованість в сумі 158 578,91 грн., штраф в сумі 31 232,89 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 56 786,39 грн., 3% річних в сумі 6 587,37 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 751,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 148,34 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судом встановлено, що на момент розгляду даної справи, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009 у встановленому законом порядку не оскаржувалося, отже набрало законної сили 29.12.2009.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Всього згідно рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009 було стягнуто з відповідача на користь позивача 256 085,76 грн.

За період з 22.12.2009 по 21.10.2010 відповідачем заборгованість згідно рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009 погашена частково в сумі 158 578,91 грн., що підтверджується банківською довідкою про надходження коштів Приватного підприємства «Санті-Крим» за період з 04.03.2009 по 01.01.2011.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем згідно рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009 становить 97 506,85 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 15 893,52 грн. інфляційних втрат та 8 044,30 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 згідно рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009 в частині стягнення 97 506,85 грн.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши правильність розрахунку позивача, враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення заборгованості згідно рішення суду у розмірі 97 506,85 грн., вимоги про стягнення нарахованої згідно ст. 625 Цивільного кодексу України суми у вигляді 8 044,30 грн. 3% річних за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 підлягають задоволенню, а вимоги про стягнення 15 893,52 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 підлягають частковому задоволенню в сумі 13 358,44 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 25 000,00 грн. моральної шкоди, що мотивовано відмовою відповідача виконувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2009 по справі №2-29/5770-2009.

Абзац 5 ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Положення ч. 1 ст. 23 не можна розуміти так, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку порушення її прав чи невиконання зобов'язань. Моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом. Глава 54 Цивільного кодексу України, яка регулює, зокрема, правовідносини купівлі-продажу, не передбачає відшкодування моральної шкоди за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 Постанови визначено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу тощо.

Отже, позивач не представив суду доказів причинного зв'язку між невиконанням відповідачем грошових зобов'язань та моральною шкодою позивача як юридичної особи, не довів будь-яким чином приниження своєї ділової репутації та не надав і не обґрунтував належними чином свій розрахунок моральної шкоди в сумі 25 000,00 грн.

Оцінивши подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 13 358,44 грн. інфляційних втрат та 8 044,30 грн. 3% річних, у задоволенні позову в частині стягнення 2535,08 грн. інфляційних втрат та 25 000,00 грн. моральної шкоди суд відмовляє.

Судовий збір суд відносить на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 30.04.2013.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сервіс-Пак» (вул. Севастопольська, 41/6, кв. 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95013; ідентифікаційний код 33918105) на користь Приватного підприємства «Санті-Крим» (бульв. Леніна, 7, кв. 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95006; ідентифікаційний код 24043132) 13358,44 грн. інфляційних втрат, 8044,30 грн. 3% річних та 428,06 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 2535,08 грн. інфляційних втрат та 25000,00 грн. моральної шкоди відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Л. Медведчук