Рішення

від 25.04.2013 по справі 910/3747/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3747/13 25.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Інвест»

До 1. Приватного підприємства комерційної фірми «Агротехпак»

2. Фізичної особи-підприємця Осадчук Євгена Петровича

Про стягнення 22 756,42 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Інвест» (далі - позивач) до Приватного підприємства комерційної фірми «Агротехпак» (далі - відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Осадчук Євгена Петровича (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 22 756,42 грн., а саме: 5 956,42 грн. - основного боргу, 16 800,00 грн. - неустойки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем-2 порушено умови Договору суборенди нежитлових приміщень № 433 від 01.02.12. в частині сплати платежів, що призвело до виникнення у Фізичної особи-підприємця Осадчук Євгена Петровича заборгованості та звернення позивача з даним позовом до суду. При цьому, в силу умов укладеного між позивачем і відповідачем-1 Договору поруки № б/н від 01.03.12., відповідачі відповідають перед позивачем за невиконання умов Договору суборенди нежитлових приміщень № 433 від 01.02.12. як солідарні боржники.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.13. порушено провадження у справі № 910/3747/13, розгляд справи призначено на 12.03.13.

Відповідач-1 в судове засідання 12.03.13. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.13. про порушення провадження у справі № 910/3747/13 не виконав, проте 11.03.13. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву, в якій просить суд вирішити судові питання без участі Приватного підприємства комерційної фірми «Агротехпак».

Представник відповідача-2 в судове засідання 12.03.13. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.13. про порушення провадження у справі № 910/3747/13 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За наслідками судового засідання 12.03.13. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 11.04.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 11.04.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 11.04.13. позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судове засідання 11.04.13. повторно не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.13. про порушення провадження у справі № 910/3747/13 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши в судовому засіданні 11.04.13. матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, про що прийняв відповідну ухвалу, якою, крім вказаного, на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 25.04.13.

25.04.13. від позивача через відділ діловодства надійшли письмові пояснення у справі, в яких викладено клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання 25.04.13. не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача-2 в судове засідання 25.04.13. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача-2 є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3747/13.

В судовому засіданні 25.04.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.12. між позивачем (далі - Орендар) та відповідачем-2 (далі - Суборендар) укладено Договір № 433 суборенди нежитлових приміщень (далі - Договір) відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування (в суборенду) нежитлове приміщення, загальною площею 120 кв.м, що знаходиться за адресою: 03680 м. Київ, бул. І. Лепсе, 16 (далі - об'єкт), а Орендар надає Суборендарю Об'єкт для використання його в господарській діяльності останнього.

Право Орендаря на передачу об'єкта в суборенду встановлено умовами Договору оренди № 02-1/фг від 01.02.11., укладеного між Орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Груп ЛТД».

Згідно з п. 1.2 Договору, склад, технічний стан, площа об'єкта, що передається в суборенду, визначається в Акті прийому-передачі.

Вказаний акт підписано між Орендарем і Суборендарем 01.02.12. на виконання умов Договору, зокрема, п. 5.1, яким встановлено, що Суборендар вступає у строкове платне користування об'єктом на строк, зазначений в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами акту прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду.

Відповідно до п. 2.1 Договору Суборендар сплачує на користь Орендаря наступні платежі (далі - Платежі): орендна плата, яка включає в себе орендну плату за об'єкт; вартість комунальних послуг, які складаються з послуг з водопостачання та енергопостачання об'єкту та компенсації вартості технічного обслуговування електромереж, задіяних у подачі струму до Об'єкту оренди (обслуговування електромереж, силових трансформаторів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт енергетичного обладнання тощо) - в розмірі 25 % від вартості спожитої Суборендарем у звітному періоді електроенергії; вартість послуги в'їзду, виїзду та проїзду на територію прилеглу до об'єкту власних автотранспортних засобів (або інших транспортних засобах, які використовує Суборендар); експлуатаційні витрати, що включають в себе: компенсація забезпечення внутрішньо об'єктового та пропускного режиму, компенсація адміністративно-господарчих послуг з утримання Об'єкту та прибудинкових територій (прибирання місць загального користування у Будинку та території, санітарно-технічне обслуговування, поточний благоустрій, озеленення тощо) - в розмірі 10 % від вартості орендної плати за Об'єкт; компенсація послуги з вивезення сміття Договору згідно виставлених рахунків.

За користування Об'єктом Суборендар здійснює щомісячну оплату із розрахунку: 35 грн. 00 коп., включаючи ПДВ 05 грн. 83 коп., за 1 кв.м. Сума орендної плати за місяць складає 4 200грн. 00 коп., включаючи ПДВ 700 грн. 00 коп. Орендна плата нараховується з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду. Орендна плата за перший місяць оренди сплачується протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання Договору, а починаючи з наступного місяця оренди і протягом дії даного Договору, орендна плата сплачується передплатою щомісячно не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця. Датою розрахунку вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок Орендаря (п. 2.2 Договору).

Приписами п. 2.3 Договору сторонами погоджено, що Суборендар щомісяця сплачує Орендареві за послугу в'їзду, виїзду та проїзду на територію прилеглу до об'єкту власних автотранспортних засобів (або інших транспортних засобах, які використовує Суборендар), із розрахунку 250 грн. 00 коп., включаючи ПДВ 41 грн. 67 коп., за 1(один) легковий автомобіль. Сторони домовились, що Суборендар буде використовувати 1 (один) легковий автомобіль. Послугу за в'їзд, виїзд та проїзд автомобілів Суборендар повинен оплатити не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця.

Згідно з п. 2.4 Договору розрахунок компенсації вартості комунальних послуг здійснюється виходячи з цін на вказані послуги, що встановлюються підприємствами-постачальниками та фактичними обсягами споживання. Величини спожитих енергоносіїв (електроенергії, води) визначається за показниками лічильників. У випадку, якщо на об'єкт відсутні лічильники води та електроенергії, розрахунки спожитих Суборендарем комунальних послуг проводиться згідно встановлених нормативів. До розрахунку вартості електроенергії, розрахунки спожитих Суборендарем комунальних послуг проводиться згідно встановлених нормативів. Суборендар здійснює оплату вартості комунальних послуг до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.5 Договору, крім сплати орендних платежів Суборендар компенсує Орендарю експлуатаційні витрати, визначені в п. 2.1 Договору до 5 числа поточного розрахункового місяця з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

За твердженням позивача, авансовий платіж відповідачем-2 за Договором не сплачувався, рахунків Суборендар не отримував, що за приписами п. 6.3.14 Договору не є підставою для звільнення від виконання умов Договору.

Строк дії Договору становить з моменту його підписання (01.02.12.) по 31.01.13. (п. п. 11.1, 11.2 Договору).

10.12.12. між Суборендарем та Орендарем підписано Угоду про розірвання Договору суборенди № 433 від 10.12.12. (далі - Угода), згідно з умовами якої сторони дійшли згоди розірвати Договір з 11.12.12. та погодили, що загальна сума заборгованості Суборендаря перед Орендарем за Договором станом на дату підписання Угоди становить 5956,42 грн., а саме: 4 071,61 грн. - орендної плати, 1 596,81 грн. - комунальних послуг, 288,00 грн. - за вивезення сміття.

Оскільки грошові кошти відповідачем-2 позивачу за Договором не сплачено та вважаючи, що зазначеними діями Суборендар порушує права позивача, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Суд відзначає, що відповідач-2 своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

06.11.12. позивачем на адресу відповідача було направлено телеграму з вимогою сплатити наявну заборгованість, проте, згідно зворотного повідомлення телеграфу, відповідач вказану телеграму отримувати відмовився, відповіді на неї не надав.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача-2 перед позивачем по сплаті платежів за Договором становить 5 956,42 грн.

Разом з тим, між відповідачем-1 (далі - Поручитель) та позивачем (далі - Кредитор) укладено Договір поруки № б/н від 01.03.12., згідно з умовами якого (п. 1.1) Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку відповідача-2 (далі - Боржник) щодо сплати всіх платежів за Договором (Основним договором).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки від 01.03.12., у випадку порушення Боржником обов'язку за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Договір поруки від 01.03.12. набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 4.1, п. 4.2 Договору поруки від 01.03.12.).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, позивач звернулась з даним позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно, посилаючись на укладений Договір поруки від 01.03.12.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач звертався до відповідача-1 з письмовими вимогами № б/н від 01.02.13. та № б/н від 18.02.13. про погашення наявної заборгованості, отримання яких відповідач-1 підтвердив в судовому засіданні 11.04.13.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачами до матеріалів справи не надано.

При цьому, судом враховано визнання позову Приватним підприємством комерційною фірмою «Агротехпак».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Інвест» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості зі сплати платежів за Договором в розмірі 5 956,42 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачів солідарно неустойки в розмірі 16 800,00 грн. за період з 14.12.12. по 14.02.13., що обґрунтовані ч. 2 ст. 785 ЦК України та приписами п. п. 8.4 Договору, суд відзначає наступне.

Приписами ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Як встановлено судом, Договір суборенди від 01.02.12. розірвано за згодою сторін з 11.12.12.

Повернення об'єкта оренди після закінчення строку оренди або у зв'язку з достроковим припиненням Договору здійснюється представниками сторін, які складають та підписують акт приймання-передачі в день закінчення строку оренди, а у випадку дострокового припинення дії Договору - протягом 3 днів з дати припинення (п. 7.3 Договору), у даному випадку до 14.12.12. включно.

Проте, за твердженням позивача, об'єкт оренди відповідачем-2 позивачу повернуто не було.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Як встановлено судом, відповідачем порушено обов'язок наймача щодо повернення позивачу приміщення після розірвання Договору.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/190).

При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191).

Крім того, в п. 8.4 Договору сторонами погоджено, що за невиконання (несвоєчасне виконання) зобов'язання з повернення об'єкту Суборендар сплачує Орендарю неустойку в розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням під час прострочення.

Оскільки відповідачем-2 порушено обов'язок щодо повернення позивачу приміщення після розірвання Договору, то нарахування неустойки є правомірним, внаслідок чого вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів, як солідарних боржників 16 800,00 грн. неустойки, розрахунок якої є вірним, підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства комерційної фірми «Агротехпак» (03036, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 16; ідентифікаційний код 30400227) та Фізичної особи-підприємця Осадчук Євгена Петровича (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, б. 15, кв. 89; ідентифікаційний номер 2983803895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Інвест» (03068, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 16; ідентифікаційний код 35033899) 5 956 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 42 коп. - основного боргу, 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - неустойки.

3. Стягнути з Приватного підприємства комерційної фірми «Агротехпак» (03036, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 16; ідентифікаційний код 30400227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Інвест» (03068, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 16; ідентифікаційний код 35033899) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Осадчук Євгена Петровича (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, б. 15, кв. 89; ідентифікаційний номер 2983803895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Інвест» (03068, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 16; ідентифікаційний код 35033899) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.04.13.

Суддя Т.М. Ващенко