Постанова

від 24.04.2013 по справі 820/1683/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р. справа №820/1683/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Канаєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, який мав правові відносини з платником податків ТОВ "Криус" за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 року та ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, які полягають у викладенні в акті перевірки від 21.02.2013 року за №684/1720/НОМЕР_1 не обґрунтованих висновків про нікчемність та фіктивність правочинів між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Криус" за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 року та ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" за період х 01.11.2011 по 30.11.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладених у письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі позивач) зареєстрований у Виконавчому комітеті Харківської міської ради від 18.01.2001 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ; перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 18.01.20001 року за №13086 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100134242 від 15.08.2008 року.

21.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який мав правові відносини з платником податків ТОВ «Криус» код ЄДРПОУ 32376343 за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та з платником податків ТОВ «Компанія Лігрос-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567227) за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки №684/1720/НОМЕР_1 від 21.02.2013 року, у якому перевіряючими викладено висновки про порушення позивачем п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого останнім занижено податок на додану вартість у листопаді - на 24444,00 грн., та грудні 2011 року - на 52358,00 грн. ( загальна сума складає 76802.00 грн.) та завищено заявлену суму на від'ємне значення для зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у листопаді 2011 року - на 48261,00 грн. та грудні 2011 року - на7216,00 грн. (загальна сума складає 55477,00 грн.).

Вимоги щодо протиправності дій відповідача стосовно самого факту проведення перевірки позивач обґрунтовує наступним :

- у вступній частині Акту, складеного за результатами перевірки, зазначається, що перевірка проводиться з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Промтехноопт». У подальшому за змістом Акту інформація щодо вказаного підприємства відсутня;

- 13.02.201243 року позивачеві під розпис було вручено копію наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 296 від 12.02.2013 р., тобто, на наступний день після початку здійснення перевірки;

- направлення на перевірку № 363 від 12.02.2013 р. позивач не отримував.

Як зазначає позивач в результаті несвоєчасного надання йому Наказу про проведення перевірки було порушене його право на надання первинних документів на підтвердження правомірності та обґрунтованості його дій, зокрема, при здійсненні господарської діяльності.

За результатами ознайомлення із змістом Акту №684/1720/НОМЕР_1 від 21.02.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_3 суд вважає за неможливе прийняти до уваги зауваження про те, що у вступній частині вказаного Акту зазначено про перевірку з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Промтехноопт», оскільки це є очевидною технічною помилкою. Зміст Акту дозволяє однозначно визначити, відносно яких саме підприємств здійснювалась перевірка. Доводи позивача, викладені у позові, також свідчать про те, що вказана помилка, допущена відповідачем у вступній частині Акту, не стала перешкодою для розуміння позивачем висновків, здійснених за результатами перевірки.

Щодо несвоєчасного надання відповідачем позивачеві копії Наказу про проведення перевірки та неотримання позивачем направлення на проведення перевірки суд зазначає наступне.

За результатами вивчення матеріалів справи судом встановлено, що Направлення на проведення перевірки від 12.02.2013 року №363 року та копія наказу від 02.02.2013 №296 вручені під підпис ОСОБА_3 13.02.2013 року (а.с.142).

На юридичну адресу ФО-П ОСОБА_3: АДРЕСА_1, головним Державним податковим ревізором-інспектором Осипенко А.В. та старшим державним податковим ревізором-інспектором Москаленко Д.В., 12.02.2013 року о 17.40 год. було здійснено виїзд, з метою ознайомлення ФО-П ОСОБА_3 з направленням на перевірку від 12.02.2013 року № 363 та вручення копії наказу від 12.02.2013 року № 296.

За вказаною адресою, на момент здійснення виїзду співробітників ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова, ФО-П ОСОБА_3 був відсутній.

Про неможливості ознайомлення ФО-П ОСОБА_3 з направленням та вручення йому копії наказу на проведення перевірки було складено акт від 12.02.2013 року №197/1720/НОМЕР_1 (а.с.139).

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України ( далі- «ПК») посадові особи органу податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПК, та за умови пред'явлення , у тому числі, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки.

Частиною 2 пунктом 81.1 статті 81 ПК передбачається, що непред'явлення вказаних документів або пред'явлення зазначених документів , що оформлені з порушенням вимог, встановлених п. 81.1 ПК, є підставою для недопущення податкових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ненадання йому наказу про проведення перевірки до початку перевірки позбавило його можливості надати відповідачеві необхідні для здійснення перевірки документи у повному обсязі. Будь-яким іншим чином його права в результаті несвоєчасного отримання Наказу про проведення перевірки порушено не було.

Представник відповідача пояснив, що фактично перевірку було розпочато 13.02.2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що перевірку здійснено з дозволу і за згодою позивача, оскільки останній у відповідності до положень ч. 2 п. 81.1 ст. 81 ПК мав право не допустити службових осіб відповідача до перевірки у зв'язку з порушенням ними вимог ч. 1 п. 81.1. ст. 81 ПК. Позивач добровільно цим правом не скористався. Отже, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової виїзної з посиланням на порушення останнім ч. 1 п.п. 81.1 ст.81 ПК та допущені в Акті технічні помилки є безпідставними.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття рішення про призначення спірної перевірки, а також дій по проведенню перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних виїзних позапланових перевірок унормовані ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності обставин для проведення документальної позапланової перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень наведеної статті Податкового кодексу України рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, передбачених ст.78 зазначеного кодексу.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку було здійснено за наявності ознак, передбачених п.78.1.1. Податкового кодексу України, а саме: за наслідками перевірки інших платників податків ( ТОВ Криус» та ТОВ «Компанія Лігрос-ЛТД»), а також за тієї підстави, що позивачем не було надано відповідачеві пояснення та документи стосовно його правовідносин з ТОВ «Криус», витребувані відповідачем листом №8759/10/17-224 від 20.06.2012 р. ( лист повернувся у зв'язку зі спливом терміну зберігання) ( а.с. 140, 141).

За результатами перевірки відповідач дійшов до висновку про те, що правочини вчинені ФО-П ОСОБА_3 з постачальниками ТОВ «Криус» у період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. та з постачальником товару ТОВ Компанія «Лігрос-ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Позивач заперечує проти такого висновку і зазначає, що висновки посадової особи ДПС про нікчемність договірних відносин між позивачем та його контрагентами є незаконними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними фактами та документами.

Нормами діючого законодавства, зазначає позивач, не покладається на суб'єкта підприємницької діяльності обов'язок контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Позивач зазначає, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавство України не передбачає відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, у тому числі, за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до матеріалів справи суд зазначає, що позивач, мав правовідносини з ТОВ "Криус" (код ЄДРПОУ 32376343) та ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" (код ЄДРПОУ 37505972).

Відповідно до актів 13.04.2012 року №838/22-2/32376343 та 28.04.2012 року №1076/НОМЕР_2 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Криус» (код ЄДРПОУ 32376343) щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 року (а.с.118-128) та за період з 28.08.2011 по 31.03.2012 року (а.с.130-137), відповідно, у ТОВ «Криус» (код ЄДРПОУ 32376343) та ТОВ «Компанія «Лігрос-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37505972) встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності у вказаних підприємств управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Як вже було викладено раніше, відповідачем було направлено позивачеві листа №8759/10/17-224 від 20.06.2012 року про необхідність надати відомості з питань правових відносин з ТОВ „Криус", код ЄДРПОУ 32376343 та про подальший рух товару, який було отримано від ТОВ „Криус", код ЄДРПОУ 32376343 у періоді з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року (угоди, накладні, податкові накладні, доручення, виписки банку та платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів, книга придбання товарів та реєстри отриманих та виданих податкових накладних (робіт, послуг), відомості про стан розрахунків та інші документи), однак лист повернувся з відміткою не вручено по закінченню строку зберігання.

Враховуючи те, що а ні на запит відповідача ( лист №8759/10/17-224 від 20.06.2012 року), а ні до позовної заяви позивачем не було додано будь-які документи, які б свідчили про подальший рух товару (дизпаливо), отриманого ним від продавців цього товару ТОВ «Криус» та ТОВ «Компанія Лігрос-ЛТД», суд зобов'язав позивача надати такі документи.

За заявою представника позивача від 09.04.2013 р. ( а.с.67) до матеріалів справи залучено належним чином засвідченні копії документів (усього 42 документи, а.с.68-112).

За результатами вивчення вказаних документів суд зазначає наступне.

Позивачем надано копії договорів оренди (Договір №20 про оренду офісного приміщення площею 19,0 кв.м) та договір оренди №6 про оренду місця під стоянку транспортних засобів).

Також надано до матеріалів справи копії договорів ( Договір № 028; 029; 012; № Т01/11; № ТТ-00-36; № 11;№007; № 009; № 005; № 7;), із змісту яких вбачається, що позивач приймає на себе зобов'язання надавати відповідним замовникам послуги з перевезення вантажів. Відповідно до умов договорів обсяги, вартість та маршрути перевезень вантажів мають визначатись у кожному конкретному випадку перевезення на підставі заявки або іншого документа, узгодженого сторонами. Оплата послуг з перевезення здійснюється або на підставі рахунку або акту виконаних робіт.

Документи ( заявки, акти виконаних робіт; виписки з банківського рахунку та інш.), які б підтверджували хоча б один факт надання позивачем послуги з перевезення вантажів на підставі будь-якого з договорів, копії яких залучено до матеріалів справи, суду не надано.

Також позивачем не надано будь-яких документів, які б свідчили про місце та відповідні умови зберігання товару (дизпалива).

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що позивачем не надано доказів використання ним товару (дизпалива), придбаного у постачальників ТОВ «Криус» та ТОВ «Компанія Лігрос -ЛТД» у своїй господарській діяльності, а саме - для надання послуг з перевезення вантажів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач посилався на те, що несвоєчасне вручення йому копії наказу про проведення перевірки позбавило його можливості надати відповідачеві усі наявні у нього документи, необхідні для проведення перевірки.

При цьому, документи про подальший рух товару (дизпалива), отриманого позивачем від ТОВ «Криус» та ТОВ « «Компанія Лігрос-ЛТД», не зважаючи на наданий судом час для їх подання , суду так і не були надані.

Отже, використання придбаного товару (дизпалива) у своїй господарській діяльності позивачем не підтверджено документами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ( ПК) податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної вартості) товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою відповідно до п. 193.1 ст. 193 ПК протягом звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198,4 ст. 198 ПК - «якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені ( нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника».

Суд вважає, що посилання позивача на належне оформлення ним податкових накладних, якими було оформлене придбання товару у контрагентів ТОВ «Криус» та ТОВ Компанія «Лігрос-Лтд» не є достатньою підставою вважати, що товар дійсно було придбано.

Податкова накладна відповідно до п.201.10. ст.201 ПК Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що підставою для нарахування сум податку податкова накладна є тоді, коли є підтвердження того, що дійсно відбувся факт поставки товару, який оформлено відповідною податковою накладною.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Факт придбання товару (дизпалива), а саме на цьому позивач наполягає, передбачає наявність його у позивача і, відповідно, подальше використання цього товару у господарській діяльності.

Суд вважає, що недоведеність позивачем факту використання цього товару у своїй господарській діяльності є достатньою підставою для висновку про безтоварність операцій, здійснених позивачем з постачальниками товару (дизпалива) ТОВ «Криус» та Компнія Лігрос-ЛТД».

Враховуючи усе вищевикладене, суд погоджується з тим, що позивач не може нести відповідальність за протиправні дії його контрагентів.

При цьому суд зазначає, що правомірність своїх дій позивачем не доведено і не надано суду підтвердження використання придбаного у контрагентів товару у своїй господарський діяльності.

Отже, суд погоджується з висновком відповідача про нікчемність та фіктивність правочинів, укладених позивачем - ФО-П ОСОБА_3- з ТОВ «Криус» та ТОВ « Компанія Лігрос-ЛТД» за період з 01.12.1011 р. по 31.12.2011 р., а, відтак, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби діяла у межах та у спосіб встановлений нормами чинного законодавства України, а відтак позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29 квітня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.