Постанова

від 25.04.2013 по справі 5023/5122/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 5023/5122/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу на ухвалу та на ухвалу у справі господарського суду Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби Господарського суду Харківської області від 07.02.2013 року Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року №5023/5122/12 Харківської області за заявою до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-Торг" Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнумоіл" визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-Торг" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнумоіл", у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2012 року у справі №5023/5122/12 боржника визнано банкрутом відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2013 року у справі №5023/5122/12 (суддя Усатий В.О.) затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнумоіл". Провадження у справі припинено.

Зобов'язано Головне управління статистики по Харківській області виключити з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України товариство з обмеженою відповідальністю "Магнумоіл".

Зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

Не погодившись з даною ухвалою, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року (Колегія суддів - Пуль О.А., Білоусова Я.О., Шевель О.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.02.2013 року у справі №5023/5122/12.

Не погодившись із ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року та господарського суду Харківської області від 07.02.2013 року, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, заявник касаційної скарги посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 78 Податкового кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111 13 Господарського процесуального кодексу України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, господарський процесуальний кодекс (далі - ГПК) України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України, кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Згідно приписів ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори боржника протягом 30 днів від дня здійснення відповідної публікації зобов'язані подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника. Зазначений строк є граничним та поновленню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність доказів звернення заявника з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство в установленому порядку.

Таким чином, як вірно встановив апеляційний господарський суд, заявник не є учасником справи про банкрутство, тому позбавлений можливості оскаржити ухвалу про затвердження звіту, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі.

Разом з тим, доводи заявника касаційної скарги зводяться до порушення права Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на здійснення відповідної перевірки платника податків, визначені приписами ст. 78 Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувач у касаційній скарзі посилається на обставини, що не мають відношення до оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду, оскільки стосуються обставин, викладених в ухвалі місцевого господарського суду про перегляд якої податковий орган звертався із апеляційною скаргою до суду другої інстанції.

Згідно приписів ст. 107 ГПК України, сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, за змістом розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України, ухвали та постанови місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в касаційній інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки, однією з вимог касаційної скарги Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було скасування ухвали господарського суду Харківської області від 07.02.2013 року, відповідно до якої апеляційний розгляд по суті не здійснювався, то касаційне провадження в частині оскарження наведеної ухвали у справі №5023/5122/12, слід припинити.

За таких обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що Харківський апеляційний господарський суд у оскаржуваній ухвалі від 18.03.2013 року дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

У зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам процесуального законодавства.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби, в частині оскарження ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року у справі №5023/5122/12 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року у справі №5023/5122/12 залишити без змін.

В частині оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 07.02.2013 року у справі №5023/5122/12, касаційне провадження припинити.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді

А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук