Рішення

від 25.04.2013 по справі 902/404/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2013 р. Справа № 902/404/13

Провадження № 14/902/27/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлової Т.С.,

позивача: Полутіна О.М., довіреність №26 від 25.02.13, паспорт серії АА 426565 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 07.04.1997 року; Омельченка Л.С., довіреність № 26 від 25.02.13, паспорт серії АА 492606 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 29.05.1997 року;

відповідача: Пинзаря І.В., довіреність № 21 від 20.03.13, паспорт серії АВ 761520 виданий Могилів-Подільським МРВУМВС України у Вінницькій області 15.06.2007року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентрелеватормлинбуд" (вул. Патріса Лумумби, 4/6, м. Київ, 01042)

до : приватного підприємства "Кряж" (вул. Чкалова, 16-б, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600; вул. Максимовича, 4, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 647678,54 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентрелеватормлинбуд" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Кряж" 647678,54 грн. заборгованості за виконанні підрядні роботи.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.03.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/404/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (25.04.2013р.) представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові.

Натомість, представник відповідача проти позову частково заперечив, зазначивши, що в рахунок погашення заборгованості по договору підряду передавалася цегла, про що останній надав суду копії видаткових накладних на підтвердження вказаного.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.12.2010р. між приватним підприємством "Кряж" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду №39/11 (а.с. 12-15).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язується згідно переданої проектно-кошторисної документації та діючих будівельних норм виконати роботи по будівництву елеватора в с. Соколівка, Крижопільського району, Вінницької області.

Згідно із п. 2.1 Договору ціна робіт за договором визначається проектно-кошторисною документацією і становить 10000000 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2.6 Договору сторони обумовили, що відповідач (замовник) здійснює щомісячні платежі за виконанні роботи безпосередньо генпідряднику на підставі графіку фінансування виконаних підрядних робіт та довідок форми КБ-3 та КБ-2в.

Згідно із п. 2.10 Договору остаточний розрахунок з генпідрядником замовник здійснює не пізніше 10 діб після фактичного виконання робіт на підставі підписаних довідок форми КБ-3 та КБ-2в.

На виконання взятих на себе зобов'язань по виконанню робіт на будівництві елеватора в с. Соколівка, Крижопільського району, Вінницької області ТОВ Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд» виконало, а відповідач прийняв підрядних робіт на суму 592993 грн. 21 коп., що стверджується: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2012р. та актами приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2012р. на суму 592993 грн. 21 коп. (а.с. 16-51).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт згідно вищевказаних актів не виконав, відтак у останнього залишилась заборгованість щодо оплати вказаних робіт в сумі 592993 грн. 21 коп.

Поряд з цим, 19.12.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентрелеватормлинбуд" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №20/12, згідно якого до позивача перейшло право вимоги отримання від відповідача 594555 грн. 63 коп. заборгованості, яка виникла перед первісним кредитором згідно договору генерального підряду №39/10 від 10.12.2010р. (а.с. 54-55).

Надаючи оцінку договору про відступлення права вимоги за договором (цесії) від 19.12.2012 р., суд враховує наступне.

Згідно із п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що правочин про відступлення права вимоги вчинено у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, а боржника належним чином повідомлено листом про заміну кредитору у зобов'язанні, про що свідчить підпис представника останнього Булки О.Б. на даному листі-повідомленні (а.с. 53).

Таким чином, судом встановлено, що позивачу у справі належить право вимоги щодо стягнення заборгованості за договором генерального підряду №39/10 від 10.12.2010р., оскільки заміна кредитора відбулася з дотриманням визначеної законом процедури.

При цьому, судом не береться до уваги зазначення сторонами в актах виконаних робіт, довідці про їх виконання та в договорі про відступлення права вимоги номеру договору генерального підряду 39/10, оскільки останній ними зазначено помилково, так як в дійсності даним номером договору є номер 39/11, про що свідчить пояснення директора ТОВ Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд» Даценка В.С., в якому він зазначив, що ніяких договорів, крім договору генерального підряду №39/11 від 10.12.2010р. із замовником- ПП «Кряж» не укладалось.

В зв'язку із не проведенням розрахунків за виконанні підрядні роботи, позивачем направлялася на адресу відповідача вимога від 25.02.2013р. погасити наявну заборгованість перед ТОВ «Агроцентрелеватормлинбуд» (а.с. 62-65).

Однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення заборгованості за виконанні роботи відповідачем так і не відбулося, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно із ст.886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 592993 грн. 21 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому не береться судом до уваги заперечення відповідача відносно того, що в рахунок погашення боргу за даним договором генерального підряду останнім передалася позивачу на підставі видаткових накладних цегла, так як зазначених накладних відсутнє будь-яке посилання на договір генерального підряду №39/11 від 10.12.2010р., а відтак вказані господарські відносини не стосуються предмету позовних вимог і можуть бути предметом окремого позову.

Разом з тим, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 44596 грн. 33 коп. пені за період з 06.05.2012 року по 04.11.2012 року та 3% річних в сумі 10089 грн. за період з 06.05.2012 року по 28.11.2012 року.

Розглянувши дані вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 14.3 Договору при прострочені платежу за виконанні роботи і остаточного розрахунку за завершені роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так, суд за допомогою програми "Ліга.Закон" здійснивши перерахунок пені, застосовуючи вказані позивачем періоди її нарахування з 06.05.2012р. по 04.11.2012р., встановив наявність у відповідача заборгованість по пені в загальній сумі 44474 грн. 49 коп., розмір якої в сукупності є меншим ніж заявлений позивачем, а тому решта заявленої до стягнення пені в розмірі 121 грн. 84 коп. задоволенню судом не підлягає.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних, суд отримав суму (10089 грн. 01 коп.), яка є дещо більшою ніж та, яка заявлена в позові. Відтак, враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягає заявлена позивачем в межах позовних вимог сума 3% річних в розмірі 10089 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, в силу вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 03 коп.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Кряж" (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16-б; м. Вінниця, вул. Максимовича, 4 код ЄДРПОУ 13333298) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентрелеватормлинбуд" (вул. Патріса Лумумби, 4/6, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 33403152) 592993 грн. 21 коп. основного боргу; 44474 грн. 49 коп. пені; 10089 грн. 3% річних та 12951 грн. 13 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 121 грн. 84 коп. пені відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Агроцентрелеватормлинбуд" (вул. Патріса Лумумби, 4/6, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 33403152) з Державного бюджету України 03 коп. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №99 від 04.03.2013 року, про що видати відповідну ухвалу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи