Постанова

від 30.04.2013 по справі 923/19/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р.Справа № 923/19/13-г Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.

за участю представників :

ТОВ "Украгроком"- не з'явився ,

ПП "Агрофірма "Гетьман" - Шаргородський С.В.( директор).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Гетьман" на рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013 р. у справі № 923/19/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" до Приватного підприємства "Агрофірма "Гетьман" про стягнення 107 600,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

03 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Украгроком" (далі позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного підприємства „Агрофірма Гетьман" (далі відповідач) 81 195,70 грн. - основного боргу, 2 035,45 грн. - пені, 4 070,91 грн. - 30% річних 20 298,93 грн. - штрафу та 2 152,02 грн. судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на укладений між сторонами у справі договір поставки № 6/13-4-12 з відстрочкою платежу (далі договір), за умовами якого позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав та передав у власність відповідача товар на загальну суму 95 206,00 грн., що вбачається з видаткових накладних, проте відповідач лише частково сплатив вартість отриманого товару, що вбачається з виписок з банківського рахунку і має зазначену заборгованість на яку нараховані передбачені договором річні, пеня та штраф.

Ухвалою господарського суду Херсонської області за вказаним позовом порушено провадження по справі.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.02.2013 року (повний текст якого складено та підписано суддею Соловйовим К.В. 19.02.2013 р.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 81 195 , 70 грн. основного боргу, 4 059, 78 грн. - 30 % річних, 2 029,89 грн. пені, 20 298, 93 грн. штрафу, а також 21 51,59 грн. компенсації по сплаті судового збору при поданні позову, а в стягнення решти річних відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач виконав умови договору, а саме передав відповідачу вказаний у специфікаціях на товар № 1 та 2 товар на загальну суму 95 206,00 грн. на підставі видаткових накладних № Хс000152 від 22.05.2012 р. на суму 44 746,00 грн., № Хс000153 від 22.05.2012 р. на суму 1 550,00 грн., № Хс000140 від 18.06.2012р. на суму 39 160,00 грн., №Хс000158 від 18.06.2012р. на суму 9 750,00 грн. також місцевий господарський суд зазначив, що відповідач проти отримання товару не заперечував, відзив на позовну заяву не надав та з посилання на норми чинного законодавства України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права України, а саме суд не врахував, що позивач не звертався до нього з претензією щодо погашення заборгованості, пені, штрафу та річних, тобто не дотримався передбаченого нормами ГПК України досудового врегулювання спору, а відтак в нього не виникло право на стягнення зазначених ним у позові сум, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.04.2013 р. о 11:30 год., про що сторони в порядку ст. 98 ГПК України були повідомлені своєчасно та належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення.

До відзиву позивач надав докази свого звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості та відповідь останнього на це звернення.

08.04.2013 р. до суду надійшло клопотання директора скаржника про відкладення розгляду справи у зв'язку з його відрядженням до м. Харкова.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 р. розгляд справи у зв'язку з нез'явленням сторін відкладено на 30.04.2013 р. о 10.30, про що сторони в порядку ст. 98 ГПК України були повідомлені належним чином.

26.04.2013 р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю.

Фіксація судового засідання 30.04.2013р. здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Позивач в судове засідання не з'явився і колегія суддів, враховуючи його клопотання, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови .

Заслухавши пояснення представника відповідача , обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, запереченнях на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

Матеріали справи свідчать, і ці обставини встановив та дослідив суд першої інстанції, що між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) 13 квітня 2012 року укладено договір поставки № 6/13-4-12 з відстрочкою платежу (далі договір), згідно умов якого Продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність Покупця Товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони встановили, що найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має платити Покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки товару.

У п. 2.2. Договору сторони обумовили порядок оплати Товару, згідно якого покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Продавця, вказаний в рахунку-фактурі. Оплата згідно рахунку-фактури дійсна в межах терміну, визначеного в ньому.

У п. 2.5 договору сторони визначили , що оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила та цей факт вірно встановлено судом першої інстанції, що згідно Специфікації на товар, що поставляється Постачальником в адресу Покупця - Додаток № 1 від 13.04.2012р. до договору (надалі - Специфікація № 1) позивач зобов'язався продати та передати у власність відповідача товар за плату у сумі 83 906,00 грн., а згідно Специфікації на товар, що поставляється Постачальником в адресу Покупця - Додаток № 2 від 13.04.2012р. до договору (надалі - Специфікація № 2) - продати та передати у власність відповідача товар за плату у сумі 11 300,00 грн. А всього (по двом цим Специфікаціям) - продати та передати у власність відповідача товар на загальну суму 95 206,00 грн., вище вказані специфікації №№ 1,2 підписані обома сторона та скріплені печатками установ.

Згідно п. 3 Специфікації № 1 оплата вказаного у цій специфікації товару здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 16 (шістнадцяти) % від вартості товару (еквівалент 1 673,20 дол. США, що відповідає 70 481,00 грн.) до 20.10.2012 року, а також сплати залишку вартості товару, 84 (вісімдесят чотири) % від його вартості (еквівалент 8784,32 дол. США, що відповідає 70 481,00 грн.) до 20.10.2012 року, термін відвантаження товару до 20.06.2012 року.

Згідно п. 3 Специфікації № 2 оплата вказаного у цій специфікації товару здійснюється шляхом попередньої оплати 6 (шести) % від вартості товару (еквівалент 84,49 дол. США, що відповідає 678,00 грн.) до 25.05.2012р., а також сплати залишку вартості товару, 94 (дев'яноста чотири) % від його вартості (еквівалент 1323,71 дол. США, що відповідає 10622,00 грн.) до 20.10.2012 року, термін відвантаження товару до 20.06.2012 р.

Відповідно п. 2.3. договору, при визначенні у Специфікації еквіваленту ціни товару (її частини) в доларах США, сума ціни товару (її частина), яку має сплатити відповідач у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її частини), вираженого у доларах США, що зазначений у Специфікаціях, на курс продажу гривні до долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет - ресурсу www.currency.in.ua) на день, що передує дню оплати товару (її частини).

У п. 4 Специфікацій №/№ 1 та 2 визначено, що курс долару США (міжбанк) на дату підписання специфікації складає 802,35 грн. за 100 дол. США, цей курс незмінний впродовж строків оплати товару вказаних у п. 3 цих специфікацій, за умови дотримання відповідачем цих строків оплати.

Згідно абзацу другого п. 4.4 договору приймання Товару Покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною.

Аналіз вищезазначених умов договору та специфікацій до нього надає можливість зробити висновок, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки .

З матеріалів справи вбачається та це також встановив місцевий господарський суд, що позивач на виконання умов договору, передав відповідачу вказаний у Специфікаціях №/№ 1 та 2 товар на загальну суму 95 206,00 грн. на підставі видаткових накладних № Хс000152 від 22.05.2012р. на суму 44 746,00 грн., № Хс000153 від 22.05.2012р. на суму 1 550,00 грн., № Хс000140 від 18.06.2012р. на суму 39 160,00 грн., №Хс000158 від 18.06.2012р. на суму 9 750,00 грн. (а.с.19-22). Відповідач прийняв від позивача цей товар без будь-яких зауважень та заперечень.

Викладене свідчить, що позивач, передавши відповідачеві товар на підставі вказаних накладних, належним чином виконав свої зобов'язання за договором.

Водночас з наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається наступне.

- з банківської виписки від 21.05.2012 р. вбачається, що відповідач здійснив попередню оплату у розмірі 14 100,00 грн. за вказаний у Специфікації № 1 товар, що за зазначеним у п. 4 цієї специфікації міжбанківським курсом долару США до національної валюти України, гривні, еквівалентно 1 757,34 дол. США;

- з банківської виписки від 22.05.2012 р. вбачається, що відповідач здійснив попередню оплату у розмірі 775,00 грн. за вказаний у Специфікації № 2 товар, що за зазначеним у п. 4 цієї специфікації міжбанківським курсом долару США до національної валюти України, гривні, еквівалентно 96,59 дол. США.

Докази того що відповідач повністю виконав умови договору а саме , сплатив позивачу решту частину вартості вказаного у Специфікації № 1 товару ( а ні у передбачений п.3 цієї специфікації строк - до 20.10.2012р., а ні на час подання позовної заяви до суду) та решту частину вартості вказаного у Специфікації № 2 товару (а ні у передбачений п.3 цієї специфікації строк - до 20.10.2012р., а ні на час подання позовної заяви до суду ), відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав , а позивач заперечує факт здіснення відповідачем цієї оплати.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки до договору поставки застосовуються загальні положення як до договору купівлі-продажу, то згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Зі змісту ст. 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме поставив відповідачу товар на обумовлених та зазначених в договорі умовах, що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами, а відповідач виконав свої зобов'язання лише частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 7 ст. 193 цього ж кодексу не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладене (вищезазначені обставини та норми права), колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав всі правові підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості та передбачених договором річних, пені та штрафу.

Оцінюючі єдину зазначену скаржником у скарзі підставу для скасування рішення місцевого суду, щодо нездійснення позивачем досудового врегулювання спору, колегія суддів дійшла висновку, що цю підставу не можна приймати до уваги, оскільки, по-перше, чинне законодавство України, в т.ч. норми ГПК України, не передбачають обов'язкового досудового врегулювання такого виду спору , а тому нездійснення такого врегулювання не є підставою для відмови в задоволенні обґрунтованих вимог, а по-друге, з наданих позивачем суду апеляційної інстанції доказів вбачається, що позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку.

Водночас переглядаючи відповідно до приписів ст.101 ГПК України справу повторно в повному обсягу, тобто не тільки з урахуванням доводів зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів встановила наступне.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Специфікацією №/№ 1 та 2 становить 81 195,70 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав суду доказів сплати цієї заборгованості і представник відповідача підтвердив цей факт в суді апеляційної інстанції місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість у розмірі 81 195,70 грн.

Згідно з п. 5.2. договору за порушення строків (термінів) платежів відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків від суми несплаченого платежу та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку відповідач сплатив із запізненням. Якщо на момент подання позивачем вимоги або позову до суду щодо сплати відповідачем пені, ціна товару (її частина) не сплачена відповідачем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи положення норм чинного законодавства України та умови договору, колегія суддів перевірила правильність розрахунку штрафу та пені за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та дійшла до висновку, що розрахунок штрафу та пені зроблено вірно

Сторони умовами договору п. 5.3. встановили, що, у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена договором, покупець на вимогу продавця сплачує 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача та суду першої інстанції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та дійшла до висновку, що розрахунок 30 % річних також зроблено вірно.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд всебічно та повно дослідив всі обставини справи , дав належну оцінку наявним у ній доказам і правильно застосувавши норми матеріального права обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсягу і правові підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013 р. у справі №923/19/13-г залишити без змін , а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Гетьман" без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 30.04.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.