Постанова

від 25.04.2013 по справі 5017/3330/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Справа № 5017/3330/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Л. Воронюка

О.Ю Аленіна

При секретарі С. В. Гавричкові

За участю представників сторін:

Від Приватного акціонерного товариства "Одеська будівельна фірма "Будпресмаш"- Іванченко В.М.; довіреність б/н від 04.02.2013р.

Від ТОВ „Автомагістраль"- Прохорова Н.В.; довіреність №0503-13 від 21.03.2013р.

Представник БК „Бастіон" ПП в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Одеська будівельна фірма "Будпресмаш"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.03.2013р.

по справі №5017/3330/2012

За заявою кредитора: ТОВ „Автомагістраль",

до боржника: БК „Бастіон" ПП,

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 листопада 2012 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» (далі за текстом - ТОВ «Автомагістраль») було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства будівельна компанія «Бастіон» (в подальшому - ПП БК «Бастіон») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство у редакції Закону до набуття чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) у зв'язку з неможливістю боржника погасити кредиторську заборгованість в сумі 88606 грн. та відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Одеської області від 04.12.2012 р. ПП БК «Бастіон» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора із зобов'язанням останнього повідомити усіх відомих кредиторів та здійснити інші заходи, передбачені Законом про банкрутство.

Після цього, до господарського суду надійшла заява про визнання грошових вимог Приватного акціонерного товариства «Одеська будівельна фірма «Будпресмаш» (далі - ПрАТ «ОБФ «Будпресмаш»), які були розглянуті кредитором та визнані у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2013 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, юридичну особу - ПП БК «Бастіон» припинено; зобов'язано держреєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи; кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну, а вимоги, незадоволені за відсутністю майна, визнано погашеними; припинені повноваження ліквідатора та провадження у справі.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ПрАТ «ОБФ «Будпресмаш» в апеляційній скарзі просить її скасувати та передати справу на новий розгляд зі стадії ліквідаційної процедури, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом усіх обставин справи, оскільки ані ліквідатором ані судом не дано належної правової оцінки наявності у банкрута нерухомого майна - земельної ділянки на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 18.04.2006 р.

В запереченні на апеляційну скаргу ТОВ „Автомагістраль" просить залишити ухвалу господарського суду Одеської області без змін, а пеляційну скаргу ПрАТ «ОБФ «Будпресмаш» без задоволення з мотивів викладених у запереченнях.

Представник ПП БК «Бастіон» в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виносячи оскаржену ухвалу та припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором за даними відповідних державних органів та служб не виявлено будь-якого майна, з якого можливе задоволення вимог кредиторів.

Аналізуючи матеріали справи у сукупності, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на таке.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію і припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

У зв'язку з відсутністю боржника у ліквідатора немає будь-яких документів стосовно його діяльності, тому ліквідатор здійснює їх розшук для з'ясування активу і пасиву боржника шляхом направлення відповідних запитів до явних та потенційних кредиторів боржника, а також до відповідних державних органів.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна в порядку ст. 17 Закону про банкрутство тощо). Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та згідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Між тим, ліквідатором не отримано взагалі інформацію від Інспекції державного технічного нагляду Одеської облдержадміністрації щодо наявності реєстрації за банкрутом тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, не запитана інформація на предмет наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, авіаційної техніки чи морських або річкових плавзасобів. Не перевірено наявність, на підставі даних органу податкової служби, інших поточних рахунків у банкрута та грошових коштів на них. Не здійснено запиту інформації з реєстрів обтяження рухомого та нерухомого майна.

Крім цього, не надано належної правової оцінки місцевим господарським судом доводам, викладеним у заяві ПрАТ «ОБФ «Будпресмаш» від 08.02.2013 р., про перебування у власності банкрута земельної ділянки на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18.04.2006 р., укладеного між ПП БК «Бастіон» та гр. Мішуглі Г.М., Мішуглі В.П.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 182 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення згаданого договору купівлі-продажу земельної ділянки), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 3 статті 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Між тим, згідно із ч. 1 ст. 210 цього Кодексу правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 1 статті 131 Земельного кодексу України, як спеціального нормативно-правового акту, регулюючого земельні правовідносини, в редакції, чинній на момент укладення зазначеного договору, передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 зазначеного Кодексу угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Зміни до статті 132 ЗК України, як і до статті 125 цього Кодексу, щодо обов'язкової державної реєстрації угод про перехід права власності на земельну ділянку були внесені лише 05.03.2009 р. на підставі Закону № 1066-VI.

Згідно із ч. 3, 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

За таких обставин, коли перехід права власності на нерухоме майно відбувся, проте за результатом такого переходу державну реєстрацію прав не проведено, державна реєстрація прав після 01 січня 2013 року може проводитися державним реєстратором на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно.

Обставини щодо можливості чи відсутності права на здійснення державної реєстрації власності за банкрутом на земельну ділянку ні ліквідатором ПП БК «Бастіон», ні судом першої інстанції не розглядалися, належної правової оцінки не отримали, що свідчить про неповноту встановлених обставин по справі, передчасність винесення оскарженої ухвали та викликає її скасування.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвал про припинення провадження у справі - справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно до частин 2, 3 ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служб, Пенсійного фонду України про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Одеська будівельна фірма «Будпресмаш» задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 19.03.2013 р. по справі № 5017/3330/2012 - скасувати.

Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Будівельної компанії «Бастіон» у формі приватного підприємства (м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 3А, офіс 9/12, ідентифікаційний код 23862922), проведену на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 19.03.2013 р. по справі № 5017/3330/2012.

Справу передати господарському суду Одеської області для розгляду.

Копію постанови направити Відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15).

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя О.Ю. Аленін