Рішення

від 30.04.2013 по справі 257/211/13- ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

ЄУ№ 257/211/13-ц

Провадження № 2/257/645/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі

головуючого судді Попревича В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Полупан С.Ю.

представника позивача за основним позовом - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в особі законного представника - ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ТОВ «Федар», третя особа: орган опіки та піклування Київської Районної у м. Донецьку ради про витребування майна та позовом ОСОБА_7, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ТОВ «Федар», про витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ТОВ «Федар», про зобов’язання відповідача 1, а саме ОСОБА_6 повернути 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: 83114, АДРЕСА_1.

15.04.2013р позовні вимоги були збільшені, та позивачка просила суд витребувати з володіння ТОВ «Федар» на користь ОСОБА_4 об’єкт нерухомості - 1/2 частину квартири № 107 в будинку № 21 корпус 5 по вулиці Панфілова м. Донецька.

Крім того, ОСОБА_4 в особі законного представника батька - ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Федар» про визнання права власності за нею на 1/2 частини двокімнатної квартири загальною площею 84,0 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, ці позовні вимоги були змінені, та позивачка просила також витребувати з володіння ТОВ "Федар", на її користь об'єкт нерухомості - 1/2 частину квартири № 107 в будинку № 21 корпус 5 по вулиці Панфілова

06.02.2013 позови були об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представники законного представника позивача підтримали вимоги повністю.

Представники відповідачі проти позовних вимог заперечили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов’язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлення клопотань.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів

Судом встановвлено, що у травні 2011року неповнолітня ОСОБА_4, звернулась до виконавчого комітету Київської районної у місті ОСОБА_8 ради із заявою про надання згоди на укладання договору купівлі-продажу належній їй 1/2 частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної у місті ОСОБА_8 № 190/1 від 22.06.2011, надано дозвіл неповнолітній ОСОБА_4 укласти договір купівлі - продажу частки квартири, яка розташована за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, в якості продавця. Рішенням № 194 від 22.06.2011 надано дозвіл неповнолітній ОСОБА_4 видати довіреність на ім'я свого батька - ОСОБА_7 на укладання від її імені договору купівлі - продажу частки квартири в якості продавця.

09.07.2011 ОСОБА_4 видано довіреність ОСОБА_7, якою останній був уповноважений здійснити продаж належної їй 1/2 частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2.

09.07.2011 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений попередній договір купівлі-продажу, предметом якого є зобов'язання сторін укласти основний договір купівлі-продажу 1/2 частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2 в строк до 09.07.2013. Умовами попереднього договору була також, узгоджена вартість майна, що продається в розмірі 100000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011 у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 визнано дійсним договір купівлі - продажу 1/2 частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, що був укладений 09.07.2011 у простій письмовій формі між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який діяв від імені неповнолітньої ОСОБА_4 Цим же рішенням було визнано право власності ОСОБА_6 на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012 у справі № 22-Т1513 2012 року, за результатами розгляду апеляційних скарг органу опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради та ОСОБА_5, яка є законним представником ОСОБА_4, було скасовано рішення Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011 у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7

Зазначеним рішенням Апеляційного суду Донецької області відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання угоди дійсною та визнання права власності. Підставою для скасування рішення першої інстанції стало помилкове застосування судом до спірних правовідносин ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогами, зокрема, про витребування з володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Федар», Код ЄДРПОУ 38311517, 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 59, на користь ОСОБА_4, 83114, АДРЕСА_3, об'єкта нерухомості - 1/2 частину квартири № 107 в будинку № 21 корпус 5 по вулиці Панфілова.

Ці позовні вимоги базуються на рішенні Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012, яким скасовано рішення Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011. Позов обґрунтований тим, що законним власником спірного майна є позивач, майно вибуло не з його волі та без достатніх правових підстав.

В якості правової підстави витребування спірного майна у ТОВ «Федар» позивач посилається на положення ст.ст. 330, 388, 1212 ЦК України.

Заявлені до ТОВ «Федар» позовні вимоги за своєю правовою природою є віндикаційним позовом, який є позовом «неволодіючого власника» до «володіючого не власника».

Тобто, необхідною умовою віндикації є встановлення відсутності прав власності на річ у особи, яка нею володіє.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2012 у справі № 5006/37/116пд/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2012 у справі № 5006/37/116пд/2, за ТОВ «Федар» визнано право власності на двокімнатну квартиру за адресою м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, реєстраційний номер 23896607.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2012 у справі № 5006/37/116пд/2012 переглядалось за нововиявленими обставинами за заявою Прокурора Донецької області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, та залишено без змін Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.02.2013, залишеною, у свою чергу, без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013.

Крім того, ухвалою Вищого господарського суду по справі № 5006/37/116пд/2012 від 26.03.2013 апеляційну скаргу законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 повернуто через встановлення відсутності порушених прав та охоронюваних законом інтересів неповнолітнього.

При розгляді наведеної справи у апеляційному та касаційному провадженнях, провадженні за нововиявленими обставинами брали участь, зокрема, ТОВ «Федар», ОСОБА_6, неповнолітня ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 та орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради.

Рішення про визнання за ТОВ «Федар» права власності на спірне майно є таким, що не скасовано та є чинним.

З огляду на викладене, ТОВ «Федар», є безумовним власником двокімнатної квартири за адресою м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2 право власності якого встановлено судовим рішенням, яке набуло законної сили.

Крім того, особа, яка вважає себе власником майна та подає віндикаційний позов, повинна довести існування підстав для витребування спірного майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише в таких випадках:

1) воно загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) воно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) воно вибуло з володіння власника або особі, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, для витребування власником свого майна йому потрібно довести (підтвердити), що він є власником майна, яке витребовується, та наявність обставин, передбачених ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати йому своє майно. Зокрема, одна з підстав витребування свого майна - це доведення, що воно вибуло з володіння власника не з його волі.

Така правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 28.03.2011 у справі № 18/76-09, від 06.12.2010 у справі № 3-13гс10, від 03.10.2006 у справі № 3-3327к06.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу приписів ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

27.12.2012 господарським судом Донецької області прийнято рішення у справі № 5006/32/207пн/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федар» до ОСОБА_6 про зобов'язання учасника (засновника) товариства виконати рішення загальних зборів учасників товариства.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2012 у справі № 5006/32/207пн/2012, переглянуто в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, та залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012.

Так, Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2012 у справі № 5006/32/207пн/2012 встановлено ту обставину, що при формуванні ОСОБА_6 статутного капіталу ТОВ «Федар» майном, шляхом передачі до статутного капіталу двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, ТОВ «Федар» є добросовісним набувачем цього майна у розумінні статті 388 ЦК України. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012, було підтверджено вказаний висновок суду.

Разом з тим, Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012, якою переглянуто в апеляційному порядку рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2012 у справі № 5006/32/207пн/2012, було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Федар» за результатами проведення загальних зборів учасників вирішено питання щодо внесення відповідачем майна до статутного капіталу позивача, а саме квартири двокімнатної, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, право власності на наведене майно зареєстровано відповідно до закону, внаслідок чого, він є власником цього майна.

Також, Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.02.2013 у справі № 5006/37/116пд/2012, було встановлено ту обставину, що при формуванні ОСОБА_6 статутного капіталу позивача майном, шляхом передачі до статутного капіталу двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, ТОВ "Федар" є добросовісним набувачем цього майна у розумінні статті 388 ЦК України.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Тобто, Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2012 у справі № 5006/32/207пн/2012, яке набрало законної сили, Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012 та Ухвала господарського суду Донецької області від 14.02.2013 у справі № 5006/37/116пд/2012, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиційне значення для вирішення цього спору щодо обставин, встановлених, зокрема, щодо ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Федар», які брали участь у розгляді даної господарської справи. Такі обставини не доводяться при розгляді даної справи.

Тобто, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню у даній справі обставина того, що ТОВ «Федар» у розумінні статті 388 ЦК України є добросовісним набувачем двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, яка встановлена Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2012 та Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012, Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.02.2013 у справі № 5006/37/116пд/2012.

За таких обставин, ТОВ «Федар» є добросовісним набувачем майна - двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2.

Частиною 3 статті 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна від добросовісного набувача у всіх випадках. Так, відповідно до вказаної норми, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник майна має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Федар» відплатно набуто майно - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2.

Так, обставини оплатного набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Федар» майна - двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, встановлені Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2012 у справі № 5006/32/207пн/2012 та Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2012 у справі № 5006/32/207пн/2012 та Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012, встановлено, що передача нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи є оплатним правочином.

Судами у вказаних судових рішеннях встановлено, що внесення ОСОБА_6 до статутного капіталу ТОВ «Федар» майна, квартири двокімнатної, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2 є оплатним договором між ОСОБА_6 та ТОВ «Федар» у розумінні ст. 388 ЦК України.

Тобто, Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2012 та Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, мають преюдиційне значення для вирішення цього спору щодо обставин, встановлених, зокрема, щодо ОСОБА_6 та ТОВ «Федар», встановлено обставину того, що майно, квартира двокімнатна, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, було набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Федар» у ОСОБА_6 за відплатним договором. Відповідно, вказана обставина не підлягає доказуванню у даній справі

Таким чином, оскільки спірне майно набуто ТОВ «Федар» за відплатним договором, це виключає можливість застосування у даному випадку ч. 3 ст. 388 ЦК України щодо витребування майна від добросовісного набувача у всіх випадках.

Можливість витребування майна у добросовісного набувача, яким майно отримано за відплатним договором обмежена частиною 1 статті 388 ЦК України, згідно якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише в таких випадках: воно загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; воно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; воно вибуло з володіння власника або особі, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, підставою для витребування майна від добросовісного набувача, яким таке майно отримано за відплатним договором, є обставина вибуття майна з володіння особи, якою майно вимагається до витребування, не з його волі.

При цьому, перелік підстав, за якими майно може бути витребувано у добросовісного набувача, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За твердженнями законних представників позивача, спірне майно вибуло з володіння позивача не його волі.

Такі твердження спростовуються з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підписанню у простій письмові формі між ОСОБА_7, що діяв від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу належного позивачу нерухомого майна: 1/2 частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, передували обставини подання всіх необхідних заяв, отримання всіх необхідних дозволів та згод на продаж ОСОБА_4 вказаного майна.

Так, рішеннями виконкому Київської районної у місті ОСОБА_8 № 190/1 від 22.06.2011, неповнолітній ОСОБА_4 дозволено укласти договір купівлі - продажу 1/2 частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, за умови зарахування коштів від продажу на відкритий на її ім'я рахунок у ПАТ «Приватбанк» № 26202601978718. Рішенням № 194 від 22.06.2011р. дозволено неповнолітній ОСОБА_4 видати довіреність на ім'я свого батька - ОСОБА_7 на укладання від її імені договору купівлі - продажу за таких же умов.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної у місті ОСОБА_8 ради № 362 від 12.12.2012 було скасовано рішення виконкому Київської районної у місті ОСОБА_8 від 22.06.2011 № 190/1 та № 194.

Проте, Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2013 у справі № 2а/0570/17666/2012 рішення виконавчого комітету Київської районної у місті ОСОБА_8 ради № 362 від 12.12.2012 визнано нечинним. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2013 у справі № 2а/0570/17666/2012 залишено без змін в частині визнання нечинним рішення виконавчого комітету Київської районної у місті ОСОБА_8 ради № 362 від 12.12.2012.

За таких обставин суд не приймає до уваги жодні посилання позивача на рішення виконавчого комітету Київської районної у місті ОСОБА_8 ради № 362 від 12.12.2012 з огляду на визнання його нечинним у судовому порядку.

Окрім цього, відчуження належного ОСОБА_4 майна - 1/2 частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, відбувалось на підставі:

- наданої матір’ю неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 нотаріально посвідченої заяви від 19.05.2011про згоду на продаж належної ОСОБА_4 1/2 частини квартири з правом на свій розсуд визначати умови продажу належного їй майна.

- виданої позивачем нотаріально посвідченої довіреності 09.07.2011 на ім’я ОСОБА_7, якою останній уповноважений здійснити продаж спірного майна з визначенням істотних умов на власний розсуд, та яка була підписана особисто ОСОБА_4, її законними представниками - ОСОБА_5 (мати) та ОСОБА_7 (батько).

Наведеними обставинами підтверджується наявність справжньої волі ОСОБА_4 на вибуття із свого володіння належного їй нерухомого майна: 1/2 частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012 у справі № 22-Т1513 2012, прийнятим за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5, поданої нею яка є законним представником ОСОБА_4, та апеляційної скарги органу опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку радибуло скасовано рішення Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7

Водночас, тим же рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012 у справі № 22-Т1513 2012, на яке, наразі, посилається позивач як на підставу своїх вимог про витребування майна, судом встановлено наявність дійсного волевиявлення неповнолітньої ОСОБА_4 вчинити правочин, направлений на вибуття належної їй 1/2 частини квартири за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2 із свого володіння, за попередньої згоди її законних представників та органу опіки та піклування, наявність волі неповнолітньої ОСОБА_4 та її законних представників на відчуження належного їй майна.

Також, як зазначалось, 19.02.2013 ОСОБА_8 апеляційним господарським судом, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, що подана в інтересах ОСОБА_4, було переглянуто рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2012 у справі № 5006/32/207пн/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федар» до ОСОБА_6.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012, прийнятою за результатами такого перегляду було встановлено, що неповнолітньою ОСОБА_4 з власної волі вчинено правочин, направлений на набуття належної їй 1/2 частині квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, із свого володіння.

Тобто, рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012 у справі № 22-Т1513 2012 року та Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року у справі № 5006/32/207пн/2012 встановлена та обставина, що майно - 1/2 частина двокімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2 вибула з володіння її власника - ОСОБА_4 з її волі.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012 у справі № 22-Т1513 2012 року та Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5006/32/207пн/2012, які набрали законної сили, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиційне значення для вирішення цього спору щодо обставин, встановлених, зокрема, щодо ОСОБА_4, яка брала участь при відповідних судових розглядах, та такі обставини не доводяться при розгляді даної справи.

Відповідно, встановлена цими судовими рішеннями обставина того, що спірне майно вибуло з володіння його власника - ОСОБА_4, з її волі, не підлягає доказуванню у даній справі відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини справи, оскільки, по-перше, ТОВ «Федар» є добросовісним набувачем спірного майна за відплатним договором, по-друге, спірне майно вибуло з володіння позивача з його волі, то відсутні підстави, з якими Закон, ст. 388 ЦК України, пов’язує можливість витребування у ТОВ «Федар» майна - двокімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, як в цілому, так і в будь-якій частині.

Щодо посилання Позивача на положення статті 1212 ЦК України, суд зазначає наступне.

Глава 83 ЦК України, яка містить вказану статтю, регулює окремий вид недоговірного зобов'язання, що виникає внаслідок набуття або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав. Отже, зобов’язання за даними нормами виникають у разі набуття майна особою за рахунок іншої з відсутністю для цього підстав, встановлених законом або договором.

Для застосування даної норм законодавства обов'язково має бути відсутньою правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мова йде про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна особою, поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Разом з тим, ст. 330 ЦК України встановлює ряд умов, за наявності яких вона повинна обов’язково застосовуватись і завдяки наявності яких добросовісний набувач стає власником майна.

Приймаючи до уваги те, що факт виникнення у ТОВ «Федар» права власності на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2 на відповідній правовій підставі, за оплатним договором, підтверджений, то положення статті 1212 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають.

Зважаючи на встановлені судом обставини добросовісності набуття ТОВ «Федар» за відплатним договором майна, двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 21АДРЕСА_2, та вибуття такого майна від позивача з волі останнього, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог про витребування з володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Федар» на користь ОСОБА_4 спірного об'єкта нерухомості.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача 1, ОСОБА_6, повернути 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: 83114, АДРЕСА_1, то такі вимоги обґрунтована тим, що оскільки Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012 скасовано рішення Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011 у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на майно, та такий договір є неукладеним і ОСОБА_4 поновлена в своєму праві власності та у розпорядженні 1/2 часткою квартири.

При цьому, позивач посилається на ч. 1 ст. 216 ЦК України та зазначає, що ОСОБА_4 внесено на депозитний рахунок нотаріуса отримані за вказаним правочином грошові кошти в сумі 100000 грн. для передання їх ОСОБА_6

З цього приводу суд зазначає, що, зважаючи на встановлені обставини у даній справі, ОСОБА_6, що діяла в межах наявних прав власника майна, було відчужене спірне майно за оплатним правочином на користь ТОВ «Федар».

Як вже встановлено, спірне майно набуто та знаходиться у власності ТОВ «Федар», який є добросовісним набувачем такого майна.

Наведені обставини виключають можливість зобов’язання відповідача 1, ОСОБА_6, повернути майно, яке не знаходиться у неї.

Щодо посилань, в обґрунтування заявленої вимоги про зобов’язання відповідача 1 повернути мано, на положення статті 216 ЦК України, якою врегульовано правові наслідки недійсності правочину, суд зазначає наступне.

Посилання позивача на недійсність правочину, на застосуванні наслідків недійсності якого наполягає позивач, є помилковими. Визнання недійсним правочину купівлі-продажу майна, щодо якого заявлено позов у даній справі, не вбачається.

З огляду на таке та з урахуванням позиції Пленуму Верховного суду України, що викладена у п.п. 8, 13 Постанови Пленуму від 06.11.2009 N 9, є помилковими посилання позивача на недійсність правочину, про застосуванні наслідків недійсності якого заявлено позовну вимогу до відповідача 1, що виключає можливість застосування до даних правовідносин положень ст. 216 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов’язання відповідача 1, ОСОБА_6, повернути 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: 83114, АДРЕСА_1, також є такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, позови ОСОБА_4 в особі законних представників - ОСОБА_7, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Федар», за участю третьої особи без самостійних вимог, Органу опіки та піклування Київської районної у місті ОСОБА_8 ради, про витребування майна задоволенню не підлягають в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 328, 329, 330,388 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 66, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_4 в особі законного представника - ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДАР» (код ЄДРПОУ 38311517), третя особа: орган опіки та піклування Київської Районної у м. Донецьку ради про зобов’язання ОСОБА_6 повернути 1/2 частину квартири 107 будинку 21 корпус 5 по проспекту Панфілова м. Донецьк, та витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Федар» на користь ОСОБА_4 1/2 частини квартири 107 в будинку 21 корпус 5 по проспекту Панфілова в м. Донецьку - відмовити.

ОСОБА_7, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДАР» (код ЄДРПОУ 38311517) про витребування з володіння товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДАР» 1/2 частину квартири 107 будинку 21 корпус 5 по проспекту Панфілова в м. Донецьку - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.М. Попревич