Ухвала

від 30.04.2013 по справі 308/2441/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

30.04.2013 м. Ужгород

Суддя апеляційного суду Закарпатської області Гошовський Г.М. розглянув кримінальне провадження № 11 кп/777/62/2013 щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця п. Лоухі (Карелія, РФ), мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, обвинуваченого в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, яке надійшло до апеляційного суду з апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.03.2013.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_2 про визнання недопустимим доказом векселя простого серії АА № 028630 від 02.07.2009 на тій підставі, що його було вилучено під час обшуку, проведеного з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала мотивована тим, що обшук, під час якого вилучено вексель, було проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою клопотання захисника задовольнити і визнати вексель простий серії АА № 028630 від 02.07.2009 недопустимим доказом. Посилається на те, що приміщення, де було проведено санкціонований прокурором обшук і вилучено вексель, належить на праві приватної власності фізичній особі, отже обшук там мав проводитись на підставі постанови суду.

Частиною 1 ст. 89 КПК України, на яку посилається захисник у клопотанні, передбачено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато (ч.2 ст. 89 КПК України).

Згідно ч.3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Оскарження судового рішення, постановленого за наслідками розгляду такого клопотання, цим Кодексом не передбачено.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвалені судами першої інстанції: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; б) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру; в) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, які не набрали законної сили.

Згідно ч.2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Отже, ухвала суду першої інстанції, постановлена під час судового провадження до ухвалення судового рішення, передбаченого частиною 1 ст. 392 КПК України, за наслідками розгляду клопотання сторони кримінального провадження про визнання доказу недопустимим, окремому оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 399, 418 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.03.2013, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_2 про визнання недопустимим доказом векселя простого серії АА № 028630 від 02.07.2009, відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати обвинуваченому ОСОБА_1. .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців .

Суддя: