Постанова

від 02.04.2013 по справі 801/1931/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2013 р. (10:33) Справа №801/1931/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

при секретарі Устінової І.В.,

за участю представника позивача Позовського Г.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 14.02.2013 № 0001952204, № 0001962204, № 0001972204. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач в ході перевірки дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ через встановлення взаємовідносин з контрагентом, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочинів та безтоварність здійснених операцій. Позивач зазначає, що встановлені відповідачем обставини не свідчать про порушення ним встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про місце дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обв'язки. Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, визначені КАС України, пояснення позивача, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю у м. Сімферополі АРК ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» відповідно до довідки з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України серії АА № 684754 від 14.11.2012 є юридичною особою (код за ЄДРПОУ 32168208), зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 23.09.2002 р. (а.с.78).

Суд зазначає, що основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами ((КВЕД 46.12), роздрібна торгівля пальним ( КВЕД 47.30).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органі платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

У січні 2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Хорс-Енерджи» (код за ЄДРПОУ - 37435298) їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2012 року, за результатами якої складений акт від 25.01.2013 № 418/22-3/32168208 (а.с.8-27).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001952204 від 14.02.2013 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на додану вартість на суму 14 953,50 грн., в тому числі за основним платежем - 9 969,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 984,50 грн. (а. с. 28);

№ 0001962204 від 14.02.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на прибуток приватних підприємств на суму 254 687,50 грн., у тому числі за основним платежем - 169 787,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 84 893,50 грн. (а.с.29);

№ 0001972204 від 14.02.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 151 733,00 грн. (а.с. 30).

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 14 953,50 грн., в тому числі за основним платежем - 9 969,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 984,50 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Нафта-Трейд» п. 14.1.185 ст. 14; п. 185.1 ст. 185; п.188.1 ст. 188, п. 198.2. п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з ПДВ за вересень 2012 р. у розмірі 9969,00 грн. та зменшене від'ємне значення ПДВ у сумі 151 733,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 254 687,50 грн., у тому числі за основним платежем - 169 787,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 84 893,50 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Нафта-трейд» пп. 14.1.185 п.14.1 ст. 14; пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138; пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим донараховано податку на прибуток за 3 кв. 2012 р. на загальну суму 169 787,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення упередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 р. № 0001952204, № 0001962204 та № 0001972204 судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з ТОВ «Хорс-Енерджи» були сформовані позивачем у 3 кварталі 2012 року, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст. 1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд» був укладений договір поставки № ДГ-11 від 26.03.2012 (а.с.41-44), предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (товару). Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник поставляє Товар в пункт прийому - передачі, а Покупець приймає у відповідному порядку. Передача Товару Покупцю здійснюється в пункті прийому - передачі Товару Покупця, що вказаний в заявці.

Згідно п. 2.2. Договору Постачальник вважається виконавшим свої зобов'язання по поставці Товару з моменту передачі Товару Покупцю (представнику Покупця). Факт передачі Товару підтверджується підписаною видатковою накладною.

Відповідно до п. 3.4 Договору Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару протягом 1-го банківського дня з дати поставки Товару, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної Постачальника.

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеному договору між позивачем та контрагентом, зокрема таких як відсутність фактичного виконання робіт та непроведення розрахунків.

Як вбачається з Акту перевірки «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Нафта-Трейд» (ЄДРПОУ 32168208) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Хорс-Енерджи» (ЄДРПОУ 37435298), їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень 2012 року» від 25.01.2013 № 418/22-3/32168208, на виконання умов договору ТОВ «Хорс-Енерджи» поставило у вересні 2012 року позивачу Товар (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95) на загальну суму 970 212,00 грн., в т.ч. ПДВ - 161 702,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-010 від 27.09.2012 р. на суму 351 015,00 грн. (в т.ч. 292 512,50 грн. - без ПДВ, 58 502,50 грн. - ПДВ), товар: бензин А - 80 у кількості 7300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95- 14 600 л. на суму 120 450,00 грн. (без ПДВ) (а.с.38);

- № РН-011 від 27.09.2012 р. на суму 268 182,00 грн. ( в т.ч. 223 485,00 грн. - без ПДВ, 44 697,00 грн. - ПДВ), товар: бензин А-80 - у кількості 18 300 л. на суму 138 775,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 10 320 л. на суму 84 710,00 грн. (без ПДВ) (а.с.39);

- № РН-013 від 30.09.2012 р. на суму 351 015,00 грн. ( в т.ч. 292 512,50 грн. - без ПДВ, 58 502,50 - ПДВ), товар: бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі: бензин А-80 у кількості 7 300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 14 600 л. на суму 120 450,00 (без ПДВ) (а.с.40).

Отримання бензину також підтверджується:

товарно-транспортною накладною № ТТН-010 від 27.09.2012 р. (а.с.45): замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції: бензин А - 80 у кількості 7300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95- 14 600 л. на суму 120 450,00 грн. (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній № РН-010 від 27.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 010 від 27.09.2010 р. (а.с.48);

товарно-транспортною накладною № ТТН-011 від 27.09.2012 р.(а.с.46): замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта - Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80, А-95, в тому числі: бензин А-80 - у кількості 18 300 л. на суму 138 775,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 10 320 л. на суму 84 710,00 грн. (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній № № РН-011 від 27.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 011 від 27.09.2012 р. (а.с.49);

товарно-транспортною накладною № ТТН-013 від 30.09.2012 р. (а.с.47): замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі: бензин А-80 у кількості 7 300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 14 600 л. на суму 120 450,00 (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній РН-013 від 30.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 013 від 30.09.2012 р. (а.с.50).

Таким чином, судом встановлено, що об'єм та вартість отриманого бензину, його марка повністю співпадає з тією, яка зазначена у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують товарність спірних операцій з вказаним контрагентом.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Хорс-Енерджи» грошових коштів за отриманий бензин, що підтверджується банківськими виписками:

№ 495 від 27.09.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-010 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 100 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.) (а.с.59);

№ 496 від 28.09.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-011 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 1168 182,00 грн. (у т.ч. ПДВ 28 030 грн.) (а.с.60);

№ 497 від 01.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-010 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 100 000,00 грн. (а.с.61);

№ 498 від 02.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-010 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 66 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11 000,00 грн.) (а.с.62);

№ 499 від 02.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-010 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 185 015,00 грн. (у т.ч. ПДВ 30 835,83 грн.) (а.с.62);

№ 503 від 05.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-013 від 30.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.) (а.с.63);

№ 513 від 08.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-013 від 30.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 306015,00 грн. (у т.ч. ПДВ 51 002,50 грн.) (а.с.64).

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ТОВ «Хорс-Енерджи» на суму 808510,00 (без ПДВ) у 3 кварталі 2012р., з господарською діяльністю позивача та використання вказаного товару в оподаткованих операціях, що є підставою для формування валових витрат, судом встановлене наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА № 684754 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (а.с.78) основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), роздрібна торгівля пальним ( КВЕД 47.30).

Отже, отримані від ТОВ «Хорс-Енерджи» товари з метою їх реалізації відповідають основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має матеріально-технічні можливості для здійснення вказаного виду діяльності, що підтверджується наступним.

Згідно договорів оренди від 01.01.2012 р. та актів прийому-передачі від 01.01.2012 р. ТОВ «Компанія Борис» передала ТОВ «Нафта-Трейд» майновий комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, 44, та майновий комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, 209е (а.с. 81-86).

Судом встановлено, що саме за адресою цих автозаправних станцій здійснювалася доставка бензину, що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними.

Судом встановлено, що позивач має торгові патенти серії ТПВ №012985 від 29.03.2011 р. (а.с.53) та серії ТПВ №037134 від 13.09.2012 р. (а.с.54) на здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами за адресою вказаних автозаправних станцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має резервуари для зберігання нафтопродуктів, об'єм яких достатній для отримання та реалізації бензину, поставленого ТОВ «Хорс - Енерджи» у вересні, жовтні 2012 р. Вказані резервуари пройшли перевірку, про що свідчать свідоцтва та градуювальні таблиці (а.с.65-75). Крім того, автозаправні станції обладнані паливнороздавальними колонками, про що свідчать акти виконаних пусконалагоджувальних робіт та паспорти обладнання та агрегатів (а.с.76-77). Позивач також має співробітників, які здійснюють отримання та реалізацію нафтопродуктів на автозаправних станціях, що підтверджується відомостями на виплату грошей за вересень, жовтень 2012 р., табелем обліку робочого часу (а.с.87-91).

Відповідно до реєстраційних посвідчень №0109012384 (а.с.57) та № 0109014496 (а.с.58) за вказаними адресами автозаправних станцій зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.

Згідно звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за вересень, жовтень 2012 р. (а.с.51-52) та фіскальних чеків (а.с.55-56), отриманий бензин був реалізований позивачем у тому ж звітному періоді.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з реалізацією товару, отриманого від ТОВ «Хорс - Енерджи», були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями.

Таким чином, за результатом господарських операцій з ТОВ «Хорс - Енерджи» по факту реалізації нафтопродуктів позивач отримав дохід, тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 808 510,00 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, пов'язані з веденням господарської діяльністі останнього та використані в оподаткованих операціях (понесені витрати спрямовані на отримання прибутку шляхом реалізації нафтопродуктів, товари реалізовані в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 808 510,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс - Енерджи» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених платником податків у вересні 2012 р.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «Нафта-Трейд» виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товару у ТОВ «Хорс-Енерджи» на суму 808 510,00 рн. (вартість без ПДВ), оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

У зв'язку з чим, суд вказує, що отримання товарів та їх реалізація в оподаткованих операціях з метою отримання прибутку пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Отже, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 808 510,00 грн. , у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 254 680,50 грн., в тому числі за основним платежем - 169 787,00 грн. ( 808510 х 21%), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 84 893,50 грн. ( 169787,00 грн. х 50%) є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0019522204 від 14.02.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на додану вартість на суму 14 953,50 грн., у тому числі за основним платежем - 9 969,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4984,5 грн., а також податкового повідомлення-рішення № 0001972204 від 14.02.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 151 733,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Хорс-Енерджи» був сформований позивачем у період вересня 2012 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4 - 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрах податкових накладних.

Згідно до положень п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам, з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

ТОВ «Нафта-Трейд» (код за ЄДРПОУ 32168208) задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2012 р. у сумі 278866,00 грн. В ході перевірки не встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагента, суд зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд» був укладений договір поставки № ДГ-11 від 26.03.2012 (а.с.41-44), предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (товару). Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник поставляє Товар в пункт прийому - передачі, а Покупець приймає у відповідному порядку. Передача Товару Покупцю здійснюється в пункті прийому - передачі Товару Покупця, що вказаний в заявці.

На виконання умов договору ТОВ «Хорс-Енерджи» поставило у вересні 2012 року позивачу Товар (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95) на загальну суму 970 212,00 грн., в т.ч. ПДВ - 161 702,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-010 від 27.09.2012 р. на суму 351 015,00 грн. (в т.ч. 292 512,50 грн. - без ПДВ, 58 502,50 грн. - ПДВ), товар: бензин А - 80 у кількості 7300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95- 14 600 л. на суму 120 450,00 грн. (без ПДВ) (а.с.38);

- № РН-011 від 27.09.2012 р. на суму 268 182,00 грн. ( в т.ч. 223 485,00 грн. - без ПДВ, 44 697,00 грн. - ПДВ), товар: бензин А-80 - у кількості 18 300 л. на суму 138 775,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 10 320 л. на суму 84 710,00 грн. (без ПДВ) (а.с.39);

- № РН-013 від 30.09.2012 р. на суму 351 015,00 грн. ( в т.ч. 292 512,50 грн. - без ПДВ, 58 502,50 - ПДВ), товар: бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі: бензин А-80 у кількості 7 300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 14 600 л. на суму 120 450,00 (без ПДВ) (а.с.40).

Отримання бензину також підтверджується:

товарно-транспортною накладною № ТТН-010 від 27.09.2012 р. (а.с.45): замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції: бензин А - 80 у кількості 7300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95- 14 600 л. на суму 120 450,00 грн. (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній № РН-010 від 27.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 010 від 27.09.2010 р. (а.с.48);

товарно-транспортною накладною № ТТН-011 від 27.09.2012 р.(а.с.46): замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта - Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80, А-95, в тому числі: бензин А-80 - у кількості 18 300 л. на суму 138 775,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 10 320 л. на суму 84 710,00 грн. (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній № № РН-011 від 27.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 011 від 27.09.2012 р. (а.с.49);

товарно-транспортною накладною № ТТН-013 від 30.09.2012 р. (а.с.47): замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі: бензин А-80 у кількості 7 300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 14 600 л. на суму 120 450,00 (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній РН-013 від 30.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 013 від 30.09.2012 р. (а.с.50).

Крім того, реалізація отриманого бензину також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с.108).

ТОВ «Хорс-Енерджи» (код за ЄДРПОУ 37435298) на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Нафта-Трейд» були виписані податкові накладні:

№ 10 від 27.09.2012 на суму 35 015,00 грн., у т.ч. ПДВ - 58 502,50 грн. (а.с.35);

№ 11 від 27.09.2012 на суму 268 182,00 грн., у т.ч. ПДВ - 44 697 грн. (а.с.36);

№ 13 від 30.09.2012 на суму 35 015,00 грн., у т.ч. ПДВ - 58 502,50 грн. (а.с.37).

Наведені податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с.92-98).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вище вказані податкові накладні № 10 від 27.09.2012, № 11 від 27.09.2012, № 13 від 30.09.2012 містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Хорс-Енерджи» під час виписки податкових накладних № 10 від 27.09.2012, № 11 від 27.09.2012, № 13 від 30.09.2012 було зареєстроване як платник ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом № 200071327 від 20.09.2012 ( а.с. 137).

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податку на додану вартість в розмірі 161 702,00 грн. підтверджується податковими накладними, складеними вказаним підприємством.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, перевіряти місцезнаходження контрагента, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд підкреслює, що відповідачем під час перевірки не встановлено та не надано суду у порядку ч.2 ст.71 КАС України, доказів відсутності реального виконання господарських операцій між ТОВ «Нафта-Трейд» (код за ЄДРПОУ 32168208) та ТОВ «Хорс-Енерджи» (код за ЄДРПОУ 37435298), на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2012 р. правомірно та обґрунтовано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення на момент укладення угод з позивачем до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - ТОВ «Хорс-Енерджи».

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру такого запису, а навпаки вказано ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача, який привласнюється внаслідок реєстрації юридичної особи в даному Реєстрі.

З аналізу укладеного між позивачем та контрагентом договору (а.с.41-44) також вбачається, що він має всі необхідні реквізити.

Отже, на час виникнення спірних відносин юридична особа - ТОВ «Хорс-Енерджи» було внесена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, про що свідчать також Довідки серії АА № 472039 від 26.01.2012 (а.с.138) та серії АА № 053208 від 20.12.2010 (а.с.140), Витяг з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України серії АЖ № 723558 від 01.04.2013 р. (а.с.141-143).

Таким чином, контрагент позивача на момент укладення з ним угоди був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

До того ж, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Хорс-Енерджи» договору на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями самостійно, в позасудовому порядку визначати нікчемними правочини й дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Таким чином, суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Хорс-Енерджи» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-Трейд» (код за ЄДРПОУ 32168208) з податку на прибуток у розмірі 254 687,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 169 787,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 84 893,50 грн.), збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 953,50 грн.( у т.ч. за основним платежем - 9 969,00 грн., за штрафними санкціями - 4 984,50 грн.) та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 151 733,00 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 14.02.2013 № 0001952204, № 0001962204 від 14.02.2013 р. та № 0001972204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанцією № к9/J/16 від 19.02.2013 (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 02.04.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 08.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 14.02.2013 р. № 0001952204, № 0001962204 та № 0001972204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Трубаченка,21; ЄДРПОУ 32168208; сет № 26003412177001 в КРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», м.Сімферополь, МФО 384436) 2294,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.