Ухвала

від 19.09.2013 по справі 801/1931/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1931/13-а

19.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кузнякова С.Ю. ) від 02.04.2013 по справі № 801/1931/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-трейд" (вул. Трубаченко, 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95048)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-трейд" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 14.02.2013 р. № 0001952204, № 0001962204 та № 0001972204.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 19.09.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Хорс-Енерджи» (код за ЄДРПОУ - 37435298) їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2012 року, за результатами якої складений акт від 25.01.2013 № 418/22-3/32168208.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001952204 від 14.02.2013 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на додану вартість на суму 14 953,50 грн., в тому числі за основним платежем - 9 969,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 984,50 грн.;

- № 0001962204 від 14.02.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на прибуток приватних підприємств на суму 254 687,50 грн., у тому числі за основним платежем - 169 787,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 84 893,50 грн.;

- № 0001972204 від 14.02.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 151 733,00 грн.

Підставою для збільшення вказаних грошових зобов'язань сталися висновки податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по фінансово - господарським взаємовідносинам позивача із ТОВ «Хорс-Енерджи», правочини з яким податкова інспекція вважає безтоварними та нікчемними.

Згідно акту перевірки такий висновок податкової інспекції ґрунтується на висновках акту ДПІ у Київському районі м. Донецьк від 02.01.2013 № 6/15-213/37435298 щодо сумніву про правомірність формування податкових зобов'язань ТОВ «Хорс-Енерджи» по деклараціям за вересень, жовтень 2012 .

Судова колегія зазначає, що висновок податкової інспекції про безтоварний характер взаємовідносин позивача з ТОВ «Хорс-Енерджи» з продажу товарів та нікчемність правочину повинен бути доведений належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що валові витрати по операціям з ТОВ «Хорс-Енерджи» були сформовані позивачем у період 3 кварталу 2012 роки, податковий кредит у серпні 2012 року, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Хорс-Енерджи» суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочи є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оскаржено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру позивачем та його контрагентом порушити публічний порядок суду не наведено.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були здійсненні між позивачем та ТОВ «Хорс-Енерджи», спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Так, між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд» був укладений договір поставки №ДГ-11 від 26.03.2012, предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (товару). Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник поставляє Товар в пункт прийому - передачі, а Покупець приймає у відповідному порядку. Передача Товару Покупцю здійснюється в пункті прийому - передачі Товару Покупця, що вказаний в заявці.

Згідно п. 2.2. Договору Постачальник вважається виконавшим свої зобов'язання по поставці Товару з моменту передачі Товару Покупцю (представнику Покупця). Факт передачі Товару підтверджується підписаною видатковою накладною.

Відповідно до п. 3.4 Договору Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару протягом 1 - го банківського дня з дати поставки Товару, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної Постачальника.

На виконання умов договору ТОВ «Хорс-Енерджи» поставило у вересні 2012 року позивачу Товар (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95), що підтверджується видатковими накладними № РН- 010 від 27.09.2012 р. на суму 351015,00 грн., в т.ч. ПДВ 58502,50 грн. (вартість без ПДВ 292512,50 грн.) (в т.ч. бензин А-80 - 7300 л. на суму 55662,50 грн. без ПДВ, бензин А-92 - 14400,00 л. на суму 116400,00 грн. без ПДВ, бензин А-95 -14600,00 л. на суму 120450,00 грн. без ПДВ )), № РН-011 від 27.09.2012 на суму 268182,00 грн., в т.ч. ПДВ 44697,00 грн., (вартість без ПДВ 223485,00 грн. ( в тому числі бензин А-80 18300 л. на суму 138775,00 грн. без ПДВ, А-95 - 10320 л. на суму 84710,00 грн. без ПДВ)), №РН-013 від 30.09.2012 р.на суму 351015,00 грн., в т.ч. ПДВ 58502,50 грн. (вартість без ПДВ 292512,50 грн.) (в т.ч. бензин А-80 - 7300 л. на суму 55662,50 грн. без ПДВ, бензин А-92 - 14400,00 л. на суму 116400,00 грн. без ПДВ, бензин А-95 -14600,00 л. на суму 120450,00 грн. без ПДВ)).

Отримання бензину також підтверджується товарно-транспортною накладною № ТТН-010 від 27.09.2012 р.: замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції: бензин А - 80 у кількості 7300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95- 14 600 л. на суму 120 450,00 грн. (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній № РН-010 від 27.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 010 від 27.09.2010 р.; товарно-транспортною накладною № ТТН-011 від 27.09.2012 р.: замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта - Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80, А-95, в тому числі: бензин А-80 - у кількості 18 300 л. на суму 138 775,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 10 320 л. на суму 84 710,00 грн. (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній № № РН-011 від 27.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 011 від 27.09.2012 р.; товарно-транспортною накладною № ТТН-013 від 30.09.2012 р.: замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі: бензин А-80 у кількості 7 300 л. на суму 55 662,50 грн. (без ПДВ), А-92 - 14 400 л. на суму 116 400,00 грн. (без ПДВ), А-95 - 14 600 л. на суму 120 450,00 (без ПДВ), що відповідає видатковій накладній РН-013 від 30.09.2012 р. та акту прийому-передачі № 013 від 30.09.2012 р.

Отже судом першої інстанції встановлено, що об'єм та вартість отриманого бензину, його марка повністю співпадає з тою, яка зазначена у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Хорс-Енерджи» грошових коштів за отриманий бензин, що підтверджується банківськими виписками: № 495 від 27.09.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-010 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 100 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.); № 496 від 28.09.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-011 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 1168 182,00 грн. (у т.ч. ПДВ 28 030 грн.); № 497 від 01.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-010 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 100 000,00 грн.; № 498 від 02.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-010 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 66 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11 000,00 грн.); № 499 від 02.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-010 від 27.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 185 015,00 грн. (у т.ч. ПДВ 30 835,83 грн.); № 503 від 05.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-013 від 30.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.); № 513 від 08.10.2012, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку № СФ-013 від 30.09.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 306015,00 грн. (у т.ч. ПДВ 51 002,50 грн.).

Відповідно до довідки серії АА № 684754 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), роздрібна торгівля пальним ( КВЕД 47.30).

Таким чином, отримані від ТОВ «Хорс-Енерджи» товари з метою їх реалізації відповідають основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Згідно договорів оренди від 01.01.2012 та актів приймання-передачі від 01.01.2012 ТОВ «Компанія Борис» передала ТОВ «Нафта-Трейд» майновий комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, 44, та майновий комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, 209е.

Саме за адресою цих автозаправних станцій здійснювалася доставка бензину, що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними.

Отже судом першої інстанції встановлено, що позивач має торгові патенти серії ТПВ №012985 від 29.03.2011 р. та серії ТПВ №037134 від 13.09.2012 р. на здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами за адресою вказаних автозаправних станцій.

Відповідно до реєстраційних посвідчень №0109012384 (а.с.57) та № 0109014496 за вказаними адресами автозаправних станцій зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.

Отримані позивачем нафтопродукти обліковувалися у змінних звітах АЗС та журналі обліку надходження нафтопродуктів

Отримані позивачем нафтопродукти у подальшому були реалізовані позивачем через АЗС, про що свідчать відповідні документи з використання РРО.

Зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з реалізацією товару, отриманого від ТОВ «Хорс - Енерджи», відображені в документах податкової звітності платника податків, що підтверджується податковими деклараціями.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Як вказувалося вище, судом першої інстанції ретельно досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Хорс - Енерджи» наявність яких податковою інспекцією не спростовується, та у повному обсязі з'ясовано питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг). Суду не надані докази, яки б спростовували факт отримання від контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання останніх у власній господарській діяльності.

Наявні у матеріалах справи письмові докази - первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що надані за кожною фінансово-господарською операцією, підтверджується як фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) так і використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Суд першої інстанції ретельно дослідив вказані докази та повно з'ясував обставини справи, надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам.

Але під час здійснення перевірки позивача податкова інспекція не досліджувала питання використання позивачем отриманих нафтопродуктів у власній господарській діяльності.

Доводи податкової інспекції щодо наявності у діях контрагентів позивача ознак фіктивної діяльності є передчасними, оскільки не ґрунтуються на належному доказі, під яким положеннями частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України розуміється відповідний вирок суду у кримінальній справі.

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи компанії «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2013 по справі № 801/1931/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська