Постанова

від 26.03.2013 по справі 2а-9651/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2013 р. (11 год. 41 хв.) Справа №2а-9651/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представника позивача Павловської Ю.М., представника відповідача Бабаян А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2012р. № 00001082201 по податку на додану вартість у розмірі 458505,00 грн., у тому числі за основним платежем - 380754,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 77751,00 грн. та № 00001092201 по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 484911,00 грн., у тому числі за основним платежем - 454602,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 30309,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 612/22-01/35526414 від 10.08.2012р., які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що усі дані, що відображались у податковій звітності, базуються виключно на підставі договорів укладених із БВП "Строитель - плюс", ТОВ «Кміс-Торгмаш МК», первинних та інших документах, що складались з дотриманням вимог податкового законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов (т.1 а.с. 174-177), а також у запереченнях на висновок експертизи (т.2 а.с. 64-67).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям таких повідомлень -рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 10) та Статутом (т. 1 а.с. 11-27).

Позивач перебуває на обліку у відповідача як платника податків з 12.07.2007р. за реєстраційним номером 4462 та зареєстрований платником податку на додану вартість з згідно із Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100283074 від 12.05.2010р. (т. 1 а.с. 29,30).

Видами діяльності за КВЕД позивача є - 26.61.0 виробництво виробів з бетону для будівництва, 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 03.08.2012р. на підставі наказу ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 03.08.2012р. № 463 та повідомлення від 03.08.2012р. № 66/22-1, виданого ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС, згідно із п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п.п. 72.1.1.3 п..п. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой" (код ЄДРПОУ 35526414) з питань підтвердження показників податкової звітності при взаємовідносинах з БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808), за липень, жовтень, грудень 2010р., січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011р., січень 2012р; з ТОВ «Кміс-Торгмаш-КМ» (ЄДРПОУ 37740366) за квітень 2012р., за результатами якої складено акт перевірки № 612/22-01/35526414 від 10.08.2012р. (т. 1 а.с. 32-60).

У висновках наведеного акту зазначено:

1. Враховуючи те, що ТОВ «Боспореконстрой" формувало податковий кредит за рахунок суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності», проводив операції з придбання товарів (робіт, послуг) від БВП «Строитель - плюс» (ЄДРПОУ 31263808), за липень, жовтень, грудень 2010р., січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011р., січень 2012р; з ТОВ «Кміс-Торгмаш-КМ» (ЄДРПОУ 37740366) за квітень 2012р., у яких та їх безпосередніх контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за юридичною адресою, згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди є нікчемними.

Перевіркою встановлено відсутність поставок (робіт, послуг) та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на прибуток та на додану вартість.

2. Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Боспорекспорт» встановлені порушення:

- п. 7.4.1 п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 68/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями)

- ст.185, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р № 2755-VІ, в зв'язку з чим необґрунтовано занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 380754 грн., у т. ч. по періодам: липень 2010р. на суму 7012 грн., серпень 2010р. на суму 7500 грн., жовтень 2010р. на суму 5000 грн., листопад 2010р. на суму 10000 грн., грудень 2010р. на суму 112171 грн., січень 2011р. на суму 9000 грн., лютий 2011р. на суму 16667 грн., квітень 2011р. на суму 15000 грн., травень 2011р. на суму 9833 грн., червень 2011р. на суму 19257 грн., липень 2011р. на суму 14500 грн., серпень 2011р. на суму 16917 грн., вересень 2011р. на суму 33333 грн., жовтень 2011р. на суму 19333 грн., листопад 2011р. на суму 40133 грн., грудень 2011р. на суму 27667 грн., січень 2012р. на суму 10300 грн., квітень 2012р. на суму 7131 грн.

- п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями)

- ст. 134 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, а саме завищення валових витрат та завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, а також до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 454602 грн., в т.ч.: 3 кв. 2010р. у сумі 18140 грн., 4 кв. 2010р. у сумі 158963 грн., 1 кв. 2011р. у сумі 32083 грн., 2 кв. 2011р. у сумі 50704 грн., 3 кв. 2011р. у сумі 74463 грн., 4 кв. 2011р. у сумі 100203 грн., 1 кв. 2012р. у сумі 11845 грн., 2 кв. 2012р. у сумі 8201 грн.

Висновки акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 27.08.2012р., а саме:

- № 00001082201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем в сумі 380754 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 77751 грн.(т. 1 а.с. 61),

- № 00001092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток за основним платежем в сумі 454602 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30309 грн. (т. 1 а.с. 62).

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як зазначалося вище, відповідачем було проведено перевірку за липень, жовтень, грудень 2010р., січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011р., січень 2012р та квітень 2012р.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У період що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки перевірка охоплює період з 01.071.2010р. по 30.06.2012р., то при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України "Про податок на додану вартість". З положень даного закону вбачається наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Згідно з вимогами пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податковим кодексом України встановлені наступні положення щодо порядку нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно із п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням викладених вище положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та норм ПК України щодо підстав формування витрат, суд зазначає, про що раніш вже зазначалося, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в норм вказаних нормативно - правових актів є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Норми вказаних нормативно - правових актів, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, в силу викладених вище норм Закону України "Про податок на додану вартість" та ПК України, оформлена належним чином податкова накладна є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Виходячи з вказаних норм, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи, підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що у період, що перевірявся, позивачем були укладені договори з БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808) та з ТОВ «Кміс-Торгмаш-КМ» (ЄДРПОУ 37740366).

Відтак, між ТОВ «Боспорекострой» (Замовник) та БВП "Строитель-Плюс" (Виконавець) був укладений Договір № 736 від 01.06.2010р., предметом якого є надання Виконавцем послуг з перевезення сипучих вантажів, бетонних сумішей та будівельних матеріалів (т.1 а.с. 66).

На виконання цього договору БВП "Строитель - плюс" (Виконавцем) в період з липня 2010 р. по січень 2012 р. були надані ТОВ «Боспорекострой» (Замовнику) транспортні послуги з доставки продукції його покупцям на загальну суму 1777618 грн., в т.ч. ПДВ 296269,66 грн.

Фактичне перевезення продукції (бетон, сипучі будівельні матеріали) в період з липня 2010 р. по січень 2012 р. підтверджено належно оформленими ТТН БВП "Строитель - плюс".

Суд зазначає, що під час проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2012р. судовим експертом Жиліною А.Г. були досліджені усі товарно-транспортні накладні та відображені у додатку 1 до експертизи № 230/12 «Відомість дослідження придбання транспортних послуг у БВП «Строитель - плюс» в період з липня 2010р. по січень 2012р (за даними первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Боспорекспортстрой»)» (т.2 а.с. 9-51).

Суд звертає увагу, що судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

Надання транспортних послуг з перевезення сипучих будівельних матеріалів та бетону підтверджено щомісячними двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 97-111, 113, 115) та податковими накладними на загальну суму з ПДВ 1777618 грн., в т.ч. ПДВ 296269,66 грн., а саме: № -3300 від 30.07.2010р. на суму з ПДВ - 42070,00 грн., у т.ч. ПДВ 7011,67 грн., № 4080 від 27.08.2010р. на суму з ПДВ 45000,00 грн., у т.ч. ПДВ 7500,00 грн., № 5713 від 28.10.2010р. на суму з ПДВ 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,00 грн., № 6428 від 28.11.2010р. на суму з ПДВ 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн., № 8235 від 30.12.2010р. на суму з ПДВ 360000,00 грн., у т.ч. ПДВ 60000,00 грн., №320 від 28.01.2011р. на суму з ПДВ 54000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9000,00 грн., № 665 від 15.02.2011р. на суму з ПДВ 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., № 499 від 29.04.2011р. на суму з ПДВ 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15000,00 грн., № 416 від 30.05.2011р. на суму з ПДВ 59000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9833,33 грн., № 454 від 30.06.2011р. на суму з ПДВ 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн., № 451 від 27.07.2011р. на суму з ПДВ 87000,00 грн., у т.ч. ПДВ 14500,00 грн., № 480 від 31.08.2011р. на суму з ПДВ 101500,00 грн., у т.ч. ПДВ 16916,67 грн., № 365 від 29.09.2011р. на суму з ПДВ 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн., № 372 від 31.10.2011р. на суму з ПДВ 116000,00 грн., у т.ч. ПДВ 19333,33 грн., № 187 від 13.12.2011р. на суму з ПДВ 137900,00 грн., у т.ч. ПДВ 22983,33 грн., № 169 від 24.01.2012р. на суму з ПДВ 12448,00 грн., у т.ч. ПДВ 2074,67 грн., (т.1 а.с. 69, 70, 71, 72, 76, 77, 78, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 88, 91).

Крім того, між ТОВ «Боспорекострой» (Замовник) та БВП "Строитель - плюс" (Виконавець) був укладений Договір № 1335 від 01.11.2011р., предметом якого є надання Виконавцем послуг бетононасосу (т.1 а.с. 67 - 68).

На виконання цього договору БВП "Строитель-Плюс" (Виконавцем) в листопаді - грудні 2011 р. були надані ТОВ «Боспорекострой» (Замовнику) послуги бетононасосу на загальну суму 56200 грн., в т.ч. ПДВ 9366,67 грн., що підтверджено відповідними двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 112, 114) та податковими накладними № 336 від 29.11.2011р. на суму з ПДВ 240800,00 грн., у т.ч. ПДВ 40133,33 грн. та № 188 від 13.12.2011 р. на суму з ПДВ 28100,00 грн., у т.ч. ПДВ 4683,33 грн., (т.1 а.с. 87, 90).

15.06.2011р. між БВП "Строитель - плюс" (Постачальник) та ТОВ «Боспороекострой» (Покупець) був укладений Договір поставки № 822 від 15.06.2011, предметом якого є поставка будівельних матеріалів (щебінь, пісок) (т.1 а.с. 64-65).

На виконання цього договору БВП "Строитель - плюс" в період з 24.12.2010р. по 16.01.2012р. поставило ТОВ «Боспорекострой» передбачені договором будівельні матеріали на загальну суму 407914,48 грн., в т.ч. ПДВ 67985,75 грн.

Поставка будівельних матеріалів підтверджена відповідними видатковими накладними № ПН-7088 від 24.12.2010р. на суму з ПДВ 32581,74 грн., у т.ч. ПДВ 5430,29 грн., № РН - 8015 від 27.12.2010р. на суму з ПДВ 75442,74 грн., у т.ч. ПДВ 12573,79 грн., № 13 від 29.12.2010р. на суму з ПДВ 205000,00 грн., у т.ч. ПДВ 34166,67 грн., № б/н від 30.06.2011р. на суму з ПДВ 45540,00 грн., у т.ч. ПДВ 7590,00 грн., № 168 від 16.01.2012р. на суму з ПДВ 49350,00 грн., у т.ч. ПДВ 8225,00 грн. (т.1 а.с. 92 - 96) та податковими накладними № 7088 від 24.12.2010р. на суму з ПДВ 32581,74 грн., у т.ч. ПДВ 5430,29 грн., № 8015 від 27.12.2010р. на суму з ПДВ 75442,74 грн., у т.ч. ПДВ 12573,79 грн., № 8865 від 29.12.2010р. на суму з ПДВ 205000,00 грн., у т.ч. ПДВ 34166,67 грн., № 455 від 30.06.2011р. на суму з ПДВ 45540,00 грн., у т.ч. ПДВ 7590,00 грн., № 168 від 16.01.2012р. на суму з ПДВ 49350,00 грн., у т.ч. ПДВ 8225,00 грн. (т.1 а.с. 73, 74, 75, 81, 89).

02.04.2012р. між ТОВ «Боспорекострой» (Покупець) та ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 020401-Т від 02.04.2012, предметом якого є продаж товарів непродовольчої групи (спецодяг), номенклатура, кількість та ціна яких вказується у рахунках-фактурах та накладних (т.1 а.с. 159-161).

На виконання цього договору ТОВ "Кміс - Торгмаш МК" поставило ТОВ «Боспорекострой» спецодяг (костюми, халати, комбінезони, футболки) на загальну суму 42785,82 грн., в т.ч. ПДВ 7130,97 грн., що підтверджено видатковою накладною № 360 від 30.04.2012 та податковою накладною продавця № 189 від 30.04.2012 (т.1 а.с. 162-165, 167).

З журналів-ордерів по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" вбачається, що придбання послуг БВП "Строитель - плюс" в бухгалтерському обліку ТОВ «Боспорекострой» відображалося наступними бухгалтерськими проводками (т. 1 а.с. 143-158):

Дт 84 - Кт 631 - вартість послуг без ПДВ у сумі 1528181,67 грн.,

Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості послуг у сумі 305636,33 грн.

Придбання будівельних матеріалів у БВП "Строитель - плюс" в бухгалтерському обліку ТОВ «Боспорекострой» відображалося наступними проводками:

Дт 20 - Кт 631 - вартість матеріалів без ПДВ у сумі 339928,73 грн.,

Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості матеріалів у сумі 67985,75 грн.

Придбання спецодягу у ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" в бухгалтерському обліку ТОВ «Боспорекострой» відображено наступними проводками:

Дт 28 - Кт 631 - вартість товарів без ПДВ у сумі 35654,85 грн.,

Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості товарів у сумі 7130,97 грн.

Оплата постачальникам вартості придбаних товарів та послуг відображена в бухгалтерському обліку ТОВ «Боспорекострой» проводкою Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - Кт 311 "Поточний рахунок" та також підтверджена банківськими виписками (т.1 а.с. 116-142).

Наведені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (ТТН, акти здачі-прийняття робіт, витратні та податкові накладні) відповідають законодавчим вимогам до первинних документів, і є належним підтвердженням фактичного здійснення ТОВ «Боспорекострой» господарських операцій з придбання товарів (послуг) у наступних контрагентів, а саме:

- БВП "Строитель - плюс" - придбання транспортних послуг на загальну суму 1777618 грн., в т.ч. ПДВ 296269,66 грн.,

- БВП "Строитель - плюс" - придбання послуг бетононасосу на загальну суму 56200 грн., в т.ч. ПДВ 9366,67 грн.,

- БВП "Строитель - плюс" - придбання будівельних матеріалів на загальну суму 407914,48 грн., в т.ч. ПДВ 67985,75 грн.,

- ТОВ "КМІС-Торгмаш МК" - придбання спецодягу на загальну суму 42785,82 грн., в т.ч. ПДВ 7130,97 грн.

З урахуванням викладених вище положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та норм ПК України щодо підстав формування витрат обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в нормах вказаних нормативно - правових актів є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Норми вказаних нормативно - правових актів, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Суд приходить до висновку, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808) та ТОВ «Кміс-Торгмаш-КМ» (ЄДРПОУ 37740366) договорів, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Також, оцінюючи висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808) та ТОВ «Кміс-Торгмаш-КМ» (ЄДРПОУ 37740366) мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, що підтверджує реальність таких операцій.

Надані суду первинні документи також є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та його контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування витрат та податкового кредиту.

До того ж, під час розгляду справи судом була призначена судово-економічна експертиза, згідно із висновкам № 230/12 від 01.02.2013р. якої, встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Боспорекострой» підтверджуються факти здійснення ним господарських операцій придбання товарів та послуг за договорами з БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808) за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 р., січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 р. та з ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" (ЄДРПОУ 37740366) за квітень 2012р.; господарські операції з придбання та оплати товарів та послуг за договорами з БВП "Строитель -плюс" та ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" призвели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) ТОВ «Боспорекострой»; товари та послуги були придбані ТОВ «Боспорекострой» у контрагентів БВП "Строитель- плюс" та ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" з метою їх використання у його господарській діяльності, та були фактично використані в господарській діяльності ТОВ «Боспорекострой»; з урахуванням часу, простору, складських та виробничих потужностей контрагента ТОВ «Боспорекострой» підтверджується реальність господарських операцій з придбання товарів та послуг у БВП "Строитель - плюс" та у ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК"; викладені в Акті перевірки № 612/22-01/35526414 від 10.08.2012 висновки про заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 380754 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 454602 грн. не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Боспорекострой».

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, оцінивши в порядку ст. 86 КАС України висновок судово-економічної експертизи № 258/12 від 15.03.2013 року, суд зазначає, що висновок експерта узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, тому суд погоджується з наведеним висновком судово-економічної експертизи та приймає його до уваги при винесенні рішення.

Посилання в акті ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС на відсутність у БВП «Строитель- плюс» (ЄДРПОУ 31263808) та ТОВ «Кміс-Торгмаш-КМ» (ЄДРПОУ 37740366) необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів суд не бере до уваги, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання відповідача в своїх висновках на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод та матеріали кримінальних справ, суд не бере до уваги, оскільки п.4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки порушень норм податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, а факти виявлених порушень податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагентів стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу робіт (послуг).

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній в акті перевірки кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Разом з цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено позивачу податковими повідомленнями-рішеннями від 27.08.2012р. суму грошового зобов'язання, а саме: № 00001082201 - за податком на додану вартість за основним платежем в сумі 380754 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 77751 грн., а також № 00001092201 - за податком на прибуток за основним платежем в сумі 454602 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30309 грн., оскільки це суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах, а тому й застосування штрафних (фінансові) санкції за вказаними податковими рішеннями в сумі 81364 грн. та в сумі 105297 грн. (відповідно) є безпідставним.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати, пов'язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2012р. по справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" (т. 1 а.с. 211).

Відповідно до резолютивної частини зазначеної ухвали, витрати по проведенню судово-економічної експертизи віднесено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой".

05.02.2013р. справа № 2а-9651/21/0170/19 повернулась з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" з висновком № 230/12 від 01.02.2013р. судово-економічної експертизи за адміністративною справою № 2а-9651/11/0170/19 (т.2 а.с. 1-8).

Позивач здійснив оплату вартості проведення судово-економічної експертизи у справі в загальному розмірі 28374,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 141 від 07.12.2012р. на суму 15000,00 грн. із призначенням платежу - оплата по р. 141/230 від 06.12.12 за підготовку висновку судово-економічно експертизи по ухвалі суду № 2а-9651/12/0170/19, № 217 від 22.01.2013р. на суму 13374,50 грн. з призначенням платежу - остаточний розрахунок по р. 1/230 від 18.01.13 за підготовку висновку судово-економічно експертизи по ухвалі суду № 2а-9651/12/0170/19

Оплата позивачем судового збору в розмірі 2204,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 401 від 31.08.2012р. з призначенням платежу - код 35174235, оплата судового збору, пункт 3.1.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2204,00 грн., та витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення судово-економічної експертизи в розмірі 28374,50 грн., здійснення сплати яких документально підтверджено платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.03.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 01.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 00001082201 від 27.08.2012р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 00001092201 від 27.08.2012р.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой" (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Советська, б. 15, ЄДРПОУ 35526414) судовий збір в розмірі 2204,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой" (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Советська, б. 15, ЄДРПОУ 35526414) витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення судово-економічної експертизи в розмірі 28374,50 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.