Ухвала

від 31.10.2013 по справі 2а-9651/12/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9651/12/0170/19

31.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кузнякова С.Ю. ) від 26.03.2013 по справі № 2а-9651/12/0170/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой" (вул. Совєтська, буд.15, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко буд. 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Боспорекострой" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 00001082201 від 27.08.2012; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 00001092201 від 27.08.2012.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

До початку судового засідання від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справ за відсутністю їх представників.

У судове засідання 31.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 484911 грн., у т.ч. за основним платежем 454602 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30309 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 27 серпня 2012 року за № 00001092201 та збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 458505 грн. за основним платежем у розмірі 380754 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 77751 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 27 серпня 2012 року № 00001082201.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 10.08.2012 № 612/22-01/35526414 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Боспорекострой" (код за ЄДРПОУ 35526414) з питань підтвердження показників податкової звітності при взаємовідносинах з БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) за липень, жовтень, грудень 2010 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року: з ТОВ "Кміс -Торгмаш-МК" (ЄДРПОУ 37740366) за квітень 2012 року", яким встановлено необґрунтовано заниження позивачем ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 380754 грн., у т.ч. по періодам: липень 2010 року на суму 7012 грн., серпень 2010 року на суму 7500 грн., жовтень 2010 року на суму 5000 грн., листопад 2010 року на суму 10000 грн., грудень 2010 року на суму 112171 грн., січень 2011 року на суму 9000 грн., лютий 2011 року на суму 16667 грн., квітень 2011 року на суму 15000 грн., травень 2011 року на суму 9833 грн., червень 2011 року на суму 19257 грн., липень 2011 року на суму 14500 грн., серпень 2011 року на суму 16917 грн., вересень 2011 року на суму 33333 грн., жовтень 2011 року на суму 19333 грн., листопад 2011 року на суму 40133 грн., грудень 2011 року на суму 27667 грн., січень 2012 року на суму 10300 грн., квітень 2012 року на суму 7131 грн., а також завищення позивачем валових витрат та завищення витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, а також до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 454602 грн., у т.ч. III квартал 2010 року у сумі 18140грн., IV квартал 2010 року у сумі 158963 грн., I квартал 2011 року у сумі 32083 грн., II квартал 2011 року у сумі 50704 грн., III квартал 2011 року у сумі 74463 грн., IV квартал 2011 року у сумі 100203 грн., I квартал 2012 року у сумі 11845 грн., II квартал 2012 року у сумі 8201 грн.

Вказаним актом перевірки зроблено висновки, що БВП "Строитель-Плюс" формував податковий кредит за рахунок суб'єктів господарювання з ознаками "фіктивності", підприємств, документи яких вилучені УПМ ДПС в АР Крим в ході розслідування кримінальної справи, тобто згідно з характером операцій є транзитером - суб'єктом господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючий характер.

Такі висновки податкової інспекції ґрунтуються на факті порушення кримінальної справи № 69-0146 відносно директора ТОВ "Союз КДС" (код за ЄДРПОУ 24039320) ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_3, фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-груп" з метою покриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "Союз КДС" в мінімізації ним податкових зобов'язань, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 с. 3 КК України.

На підставі всього вищевикладеного, податкова інспекція дійшла висновку що правочини між позивачем та контрагентами ТОВ "Боспорекострой", ТОВ "Кміс -Торгмаш-МК" здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів (надання послуг) від продавця до покупців, у зв'язку з чим, вони є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень у податкової інспекції були відсутні відповідні вироки суду відносно фіктивності ТОВ "Боспорекострой" та ТОВ "Кміс -Торгмаш-МК".

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та його контрагентами ТОВ "Боспорекострой" та ТОВ "Кміс -Торгмаш-МК", спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так між ТОВ «Боспорекострой» (Замовник) та БВП "Строитель-Плюс" (Виконавець) укладений Договір № 736 від 01.06.2010, предметом якого є надання Виконавцем послуг з перевезення сипучих вантажів, бетонних сумішей та будівельних матеріалів (т.1 арк.с. 66).

На виконання цього договору БВП "Строитель - плюс" (Виконавцем) в період з липня 2010 року по січень 2012 року надані ТОВ «Боспорекострой» (Замовнику) транспортні послуги з доставки продукції його покупцям на загальну суму 1777618 грн., в т.ч. ПДВ 296269,66 грн.

Фактичне перевезення продукції (бетон, сипучі будівельні матеріали) в період з липня 2010 року по січень 2012 року підтверджено належно оформленими ТТН БВП "Строитель - плюс".

Надання транспортних послуг з перевезення сипучих будівельних матеріалів та бетону підтверджено щомісячними двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 97-111, 113, 115) та податковими накладними на загальну суму з ПДВ 1777618 грн., в т.ч. ПДВ 296269,66 грн., а саме: № -3300 від 30.07.2010 на суму з ПДВ - 42070,00 грн., у т.ч. ПДВ 7011,67 грн., № 4080 від 27.08.2010 на суму з ПДВ 45000,00 грн., у т.ч. ПДВ 7500,00 грн., № 5713 від 28.10.2010 на суму з ПДВ 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,00 грн., № 6428 від 28.11.2010 на суму з ПДВ 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн., № 8235 від 30.12.2010 на суму з ПДВ 360000,00 грн., у т.ч. ПДВ 60000,00 грн., №320 від 28.01.2011 на суму з ПДВ 54000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9000,00 грн., № 665 від 15.02.2011 на суму ПДВ 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., № 499 від 29.04.2011 на суму з ПДВ 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15000,00 грн., № 416 від 30.05.2011 на суму з ПДВ 59000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9833,33 грн., № 454 від 30.06.2011 на суму з ПДВ 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн., № 451 від 27.07.2011 на суму з ПДВ 87000,00 грн., у т.ч. ПДВ 14500,00 грн., № 480 від 31.08.2011 на суму з ПДВ 101500,00 грн., у т.ч. ПДВ 16916,67 грн., № 365 від 29.09.2011 на суму з ПДВ 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн., № 372 від 31.10.2011 на суму з ПДВ 116000,00 грн., у т.ч. ПДВ 19333,33 грн., № 187 від 13.12.2011 на суму з ПДВ 137900,00 грн., у т.ч. ПДВ 22983,33 грн., № 169 від 24.01.2012 на суму з ПДВ 12448,00 грн., у т.ч. ПДВ 2074,67 грн., (т.1 а.с. 69, 70, 71, 72, 76, 77, 78, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 88, 91).

Так між ТОВ «Боспорекострой» (Замовник) та БВП "Строитель - плюс" (Виконавець) укладений Договір № 1335 від 01.11.2011, предметом якого є надання Виконавцем послуг бетононасосу (т.1 а.с. 67 - 68).

На виконання цього договору БВП "Строитель-Плюс" (Виконавцем) в листопаді - грудні 2011 р. були надані ТОВ «Боспорекострой» (Замовнику) послуги бетононасосу на загальну суму 56200 грн., в т.ч. ПДВ 9366,67 грн., що підтверджено відповідними двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 112, 114) та податковими накладними № 336 від 29.11.2011 на суму з ПДВ 240800,00 грн., у т.ч. ПДВ 40133,33 грн. та № 188 від 13.12.2011 на суму з ПДВ 28100,00 грн., у т.ч. ПДВ 4683,33 грн., (т.1 а.с. 87, 90).

Також між БВП "Строитель - плюс" (Постачальник) та ТОВ «Боспороекострой» (Покупець) укладений Договір поставки № 822 від 15.06.2011, предметом якого є поставка будівельних матеріалів (щебінь, пісок) (т.1 а.с. 64-65).

На виконання цього договору БВП "Строитель - плюс" в період з 24.12.2010 по 16.01.2012 поставило ТОВ «Боспорекострой» передбачені договором будівельні матеріали на загальну суму 407914,48 грн., в т.ч. ПДВ 67985,75 грн.

Поставка будівельних матеріалів підтверджена відповідними видатковими накладними № ПН-7088 від 24.12.2010 на суму з ПДВ 32581,74 грн., у т.ч. ПДВ 5430,29 грн., № РН - 8015 від 27.12.2010 на суму з ПДВ 75442,74 грн., у т.ч. ПДВ 12573,79 грн., № 13 від 29.12.2010 на суму з ПДВ 205000,00 грн., у т.ч. ПДВ 34166,67 грн., № б/н від 30.06.2011 на суму з ПДВ 45540,00 грн., у т.ч. ПДВ 7590,00 грн., № 168 від 16.01.2012 на суму з ПДВ 49350,00 грн., у т.ч. ПДВ 8225,00 грн. (т.1 а.с. 92 - 96) та податковими накладними № 7088 від 24.12.2010 на суму з ПДВ 32581,74 грн., у т.ч. ПДВ 5430,29 грн., № 8015 від 27.12.2010 на суму з ПДВ 75442,74 грн., у т.ч. ПДВ 12573,79 грн., № 8865 від 29.12.2010 на суму з ПДВ 205000,00 грн., у т.ч. ПДВ 34166,67 грн., № 455 від 30.06.2011 на суму з ПДВ 45540,00 грн., у т.ч. ПДВ 7590,00 грн., № 168 від 16.01.2012 на суму з ПДВ 49350,00 грн., у т.ч. ПДВ 8225,00 грн. (т.1 а.с. 73, 74, 75, 81, 89).

Так між ТОВ «Боспорекострой» (Покупець) та ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" (Продавець) укладений Договір купівлі-продажу № 020401-Т від 02.04.2012, предметом якого є продаж товарів непродовольчої групи (спецодяг), номенклатура, кількість та ціна яких вказується у рахунках-фактурах та накладних (т.1 а.с. 159-161).

На виконання цього договору ТОВ "Кміс - Торгмаш МК" поставило ТОВ «Боспорекострой» спецодяг (костюми, халати, комбінезони, футболки) на загальну суму 42785,82 грн., в т.ч. ПДВ 7130,97 грн., що підтверджено видатковою накладною № 360 від 30.04.2012 та податковою накладною продавця № 189 від 30.04.2012 (т.1 а.с. 162-165, 167).

З журналів-ордерів по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" вбачається, що придбання послуг БВП "Строитель - плюс" в бухгалтерському обліку ТОВ «Боспорекострой» відображалося наступними бухгалтерськими проводками (т. 1 а.с. 143-158): Дт 84 - Кт 631 - вартість послуг без ПДВ у сумі 1528181,67 грн., Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості послуг у сумі 305636,33 грн.

Придбання будівельних матеріалів у БВП "Строитель - плюс" в бухгалтерському обліку ТОВ «Боспорекострой» відображалося наступними проводками: Дт 20 - Кт 631 - вартість матеріалів без ПДВ у сумі 339928,73 грн., Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості матеріалів у сумі 67985,75 грн.

Придбання спецодягу у ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" в бухгалтерському обліку ТОВ «Боспорекострой» відображено наступними проводками: Дт 28 - Кт 631 - вартість товарів без ПДВ у сумі 35654,85 грн., Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості товарів у сумі 7130,97 грн.

Оплата постачальникам вартості придбаних товарів та послуг відображена в бухгалтерському обліку ТОВ «Боспорекострой» проводкою Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - Кт 311 "Поточний рахунок" та також підтверджена банківськими виписками (т.1 а.с. 116-142).

Наведені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (ТТН, акти здачі-прийняття робіт, витратні та податкові накладні) відповідають законодавчим вимогам до первинних документів, і є належним підтвердженням фактичного здійснення ТОВ «Боспорекострой» господарських операцій з придбання товарів (послуг) у наступних контрагентів, а саме: БВП "Строитель - плюс" - придбання транспортних послуг на загальну суму 1777618 грн., в т.ч. ПДВ 296269,66 грн., БВП "Строитель - плюс" - придбання послуг бетононасосу на загальну суму 56200 грн., в т.ч. ПДВ 9366,67 грн., БВП "Строитель - плюс" - придбання будівельних матеріалів на загальну суму 407914,48 грн., в т.ч. ПДВ 67985,75 грн., ТОВ "КМІС-Торгмаш-МК" - придбання спецодягу на загальну суму 42785,82 грн., в т.ч. ПДВ 7130,97 грн.

Таким чином, придбання у вищевказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Також підтвердження факту здійснення господарських операцій придбання товарів та послуг за договорами з БВП "Строитель-Плюс" за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та з ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" за квітень 2012 року, знайшли своє відображення у Висновку №230/12 від 01.02.2013 судової економічної експертизи по адміністративній справі №2а-9651/12/0170/19.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та БВП "Строитель - плюс", ТОВ "КМІС-Торгмаш-МК" фінансово - господарських операцій.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та БВП "Строитель - плюс", ТОВ "КМІС-Торгмаш-МК" та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг).

На виконання ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 позивачем надано копії товарно - транспортних накладних, що підтверджують факт доставки товару від БВП "Строитель - Плюс".

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Згідно приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.14.1.39. ст..14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно з положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість не передбачено.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального вчинення правочину між позивачем та контрагентами та не досліджувала питання реального виконання робіт у межах господарської діяльності позивача, використовуючи належним чином надані податковій інспекції законом повноваження.

Судова колегія вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2013 по справі № 2а-9651/12/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська